Географія Нікарагуа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Топографічна карта Нікарагуа
Карта рельєфу Нікарагуа
Світлина з космосу, березень 2003
Рослинність Нікарагуа, 1979

Географія Нікарагуа

Зміст

Розташування [ред.]

Нікарагуа (ісп. Nicaragua — країна в Центральній Америці між Тихим океаном і Карибським морем, межує на півночі з Гондурасом, на півдні з Коста-Рікою. Найбільша за площею (129 494 км²) серед центральноамериканських держав. Має вихід як до Тихого океану, так і до Карибського моря.

Рельєф [ред.]

Прибережна частина Нікарагуа — низовини, всередині країни — нагір'я з хребтами вис. до 2438 м. На зах. від нагір'я — тектонічна западина з великими озерами Нікарагуа і Манагуа. Перетенають країну два довгих гірських пасма в яких налічується більше 40 вулканів. Вздовж зах. околиці западини протягається ланцюг згаслих і діючих вулканів: Косігуіна (859 м), Ель-В'єхо (1780 м), Момотомбо (1258 м) і інші. Вся зона западини високосейсмічна. У зоні активно діючих вулканів часто відбуваються землетруси. Наприклад, у 1992 р. великий землетрус залишив без даху над головою 16000 чоловік. На східну частину Нікарагуа часто обрушувались урагани. Так, у 1998 році ураган Мітч (який спустошив також Сальвадор і, особливо, Гондурас) позбавив життя більше 1800 нікарагуанців і знищив значну частину бананових, цукрових і кавових плантацій.

Клімат і гідрографія [ред.]

Клімат на півн.-сході Н. тропічний пасатний, на півд.-заході — субекваторіальний. Переважно тропічний, з вологим сезоном з травня по жовтень. Подекуди в країні щорічно випадає більше 3100 мм опадів.

Осн. ріки: Коко, Прінсаполька, Ріо-Гранде і інш.

Природні області [ред.]

У межах території Нікарагуа виділяють 4 великі природних області:

  • Велику частину країни займає трикутна в плані, гірська область, що вужчає на південь (Нікарагуанське нагір'я).
  • Зі сходу до нього примикає друга область — широка смуга низовин, що обрамовують Карибське побережжя (Москітовий берег).
  • Третю область утворює низовина, що тягнеться упоперек перешийка від зат. Фонсека на південний схід до Карибського узбережжя.
  • Четверту — вулканічна зона західного Нікарагуа, з численними діючими вулканами.

Центральна гірська область — Нікарагуанське нагір'я — являє собою складну систему складчасто-скидових хребтів, орієнтованих в широтному напрямі; на південному заході вони перекриті чохлом вулканічного відкладення. Висота гір на південному заході становить бл. 1500 м над р.м. і поступово знижується до 600 м на схід. Численні піки підносяться над рівнем хребтів, досягаючи 2400 м. Східна частина області розчленована глибоко розрізаними долинами рік, які течуть на схід. У нижній течії ріки мають широкі долини з плоским дном і течуть у бік Карибського моря.

Низовина Москітового берега, місцями понад 80 км шириною, протягається вздовж всього узбережжя Нікарагуа починаючи від р. Сан-Хуан і продовжується далі на північ в межі Гондурасу. Ця низовина складена наносами численних рік, в тому числі Коко (або Сеговія), Ріо-Ескондідо, Ріо-Гранде-де-Матагальпа і інш., і рясніє болотами.

У південній частині Нікарагуа знаходиться гіганттська западина, в якій лежать озера Манагуа і Нікарагуа — найбільші в Центральній Америці. Озеро Нікарагуа має довжину 177 км, а ширину до 58 км. В озері знаходиться більше 400 островів, частина з яких це вулканічні конуси. Їх мальовниче розташування приваблює сюди багато туристів. Це єдине прісноводне озеро у світі, в якому водяться такі морські риби, як риба-меч і акули. Учені з'ясували, що ці риби потрапили сюди з Карибського моря по річці Сан-Хуан, одній із чотирьох великих річок, які витікають з озера .

Четверта зона — вулканічна. Над поверхнею озера Нікарагуа підіймаються три вулканічних конуси, найвищий з яких — Консепсьон (1557 м над р.м.). На південно-західному березі озера Манагуа здіймається величний вулкан Момотомбо (1259 м). Ланцюг з 20 вулканів продовжується далі на північний захід, до зат. Фонсека.

Див. також [ред.]

Джерела [ред.]

Гірничий енциклопедичний словник, т. 3. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. — 752 с. ISBN 966-7804-78-X

Посилання [ред.]