Географія Нікарагуа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Топографічна карта Нікарагуа
Карта рельєфу Нікарагуа
Світлина з космосу, березень 2003
Рослинність Нікарагуа, 1979

Географія Нікарагуа

Розташування[ред.ред. код]

Нікарагуа (ісп. Nicaragua) — країна в Центральній Америці між Тихим океаном і Карибським морем, межує на півночі з Гондурасом, на півдні з Коста-Рікою. Найбільша за площею (129 494 км²) серед центрально-американських держав. Має вихід як до Тихого океану, так і до Карибського моря (Атлантичний океан).

Рельєф[ред.ред. код]

Прибережна частина Нікарагуа — низовини, всередині країни — нагір'я з хребтами вис. до 2438 м. На заході від нагір'я — тектонічна западина з великими озерами Нікарагуа і Манагуа. Перетинають країну два довгих гірських пасма, в яких налічується більше 40 вулканів. Уздовж західної околиці западини простягається ланцюг згаслих і діючих вулканів: Косігуїна (872 м), Ель-В'єхо (1780 м), Момотомбо (1258 м) та інші. Вся зона западини високосейсмічна. У зоні діючих вулканів часто відбуваються землетруси. Наприклад, у 1992 р. великий землетрус залишив без даху над головою 16000 чоловік. На східну частину Нікарагуа часто обрушувались урагани. Так, у 1998 році ураган Мітч, який спустошив також Сальвадор і, особливо, Гондурас, позбавив життя більше 1800 нікарагуанців і знищив значну частину бананових, цукрових і кавових плантацій.

Клімат і гідрографія[ред.ред. код]

Клімат на півн.-сході Н. тропічний пасатний, на півд.-заході — субекваторіальний. Переважно тропічний, з вологим сезоном з травня по жовтень. Подекуди в країні щорічно випадає більше 3100 мм опадів.

Основні ріки: Коко, Прінсаполька, Ріо-Гранде тощо.

Природні області[ред.ред. код]

У межах території Нікарагуа виділяють 4 великі природні області:

  • Велику частину країни займає трикутна гірська область, що вужчає на південь (Нікарагуанське нагір'я).
  • Із сходу до нього примикає друга область — широка смуга низовин, що обрамовують Карибське побережжя (Москітовий берег).
  • Третю область утворює низовина, що тягнеться упоперек перешийка від зат. Фонсека на південний схід до Карибського узбережжя.
  • Четверту — вулканічна зона західного Нікарагуа, з численними діючими вулканами.

Центральна гірська область — Нікарагуанське нагір'я — являє собою складну систему складчасто-скидових хребтів, орієнтованих в широтному напрямі; на південному заході вони перекриті чохлом вулканічного відкладення. Висота гір на південному заході становить бл. 1500 м над р. м. і поступово знижується до 600 м на схід. Численні піки підносяться над рівнем хребтів, досягаючи 2400 м. Східна частина області розчленована глибоко розрізаними долинами рік, які течуть на схід. У нижній течії ріки мають широкі долини з плоским дном і течуть у бік Карибського моря.

Низовина Москітового берега, місцями понад 80 км шириною, протягається вздовж всього узбережжя Нікарагуа починаючи від р. Сан-Хуан і продовжується далі на північ в межі Гондурасу. Ця низовина складена наносами численних рік, в тому числі Коко (або Сеговія), Ріо-Ескондідо, Ріо-Гранде-де-Матагальпа та ін., і рясніє болотами.

У південній частині Нікарагуа знаходиться гігантська западина, в якій лежать озера Манагуа і Нікарагуа — найбільші в Центральній Америці. Озеро Нікарагуа має довжину 177 км, а ширину до 58 км. В озері знаходиться більше 400 островів, частина з яких це вулканічні конуси. Їх мальовниче розташування приваблює сюди багато туристів. Це єдине прісноводне озеро у світі, в якому водяться такі морські риби, як риба-меч і акули. Учені з'ясували, що ці риби потрапили сюди з Карибського моря по річці Сан-Хуан, одній із чотирьох великих річок, які витікають з озера.

Четверта зона — вулканічна. Над поверхнею озера Нікарагуа підіймаються три вулканічні конуси, найвищий з яких — Консепсьйон (1557 м над р. м.). На південно-західному березі озера Манагуа здіймається величний вулкан Момотомбо (1259 м). Ланцюг з 20 вулканів продовжується далі на північний захід, до зат. Фонсека.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Гірничий енциклопедичний словник, т. 3. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. — 752 с. ISBN 966-7804-78-X

Посилання[ред.ред. код]