Палац Потоцьких (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Палац Потоцьких
м. Львів, вул. Коперника, 15
Львов Дворец Потоцких.jpg
Фасад палацу
Архітектор Луї Доверн'є (фр. Louis Dauvergne), Юліан Цибульський (пол. Julian Cybulski)
Замовник Потоцькі
Нинішній власник Львівська картинна галерея

Збудовано 1880
Реконструйовано 19731974

Архітектурні стилі класицизм
Попередній палац. Архітектор Ігнатій Хамбрез. Проект 1822 року.

Пала́ц Пото́цьких (пол. Pałac Potockich) — пам'ятка архітектури у Львові, що знаходиться на вулиці Коперника, 15.

Історія палацу[ред.ред. код]

Родина Потоцьких, продавши свій палац на площі Галицькій (нині відомий як Палац Бесядецьких), придбала у 1822 р. нерухомість на вулиці Широкій (нині Коперника). На планах Львова XVIII — першої половини XIX ст. на цій дільниці видно розпланований город та кілька невеликих будівель. Перший палац збудовано у стилі класицизму за проектом архітектора Ігнатія Хамбреза. Це була двоповерхова прямокутна в плані будівля із високим дахом. Фасад симетричний центральним ризалітом, увінчаним аттиком з балюстрадою. Перший ярус фасаду рустований, другий ярус ризаліту декорований шістьма парами іонічних пілястр.[1] Палац було розібрано у 18601861 рр. Однак спорудження нової резиденції затягнулось на три десятиріччя. Будівництво палацу розпочалось у 1880 р.

Палац був збудований у стилі бароко, епохи французького короля Луї XIV у 1880 році за проектом французького архітектора Луї Альфонса Рене Доверн'є (Луї д'Оверню, Людвіґа де Верні фр. Louis Dauvergne). Проект модифіковано львівськими архітекторами Юліаном Цибульським та Людвіком Балдвіном-Рамултом і реалізовано під їх керівництвом[2]. Будівлю розміщено на місці невеликої садиби (старого палацу Потоцьких), яка належала роду Потоцьких, а саме Марії з Сангушків та її чоловіку Альфреду Потоцькому.

Родина Потоцьких — власники палацу[ред.ред. код]

Марія Климентина з Сангушків (пол. Maria Klementyna) (31 березня 1830 — 7 жовтня 1903, Львів) одружилася у 1851 року в містечку Славуті з Альфредом Потоцьким. Альфред II Юзеф Потоцький гербу Пилява (* 29 липня 1817, Ланьцут — † 18 травня 1889, Париж) — граф, політичний діяч, маршалек Галицького Сейму, намісник Королівства Галичини і Лодомерії, другий ординат в Ланьцуті. Родина Потоцьких мала 4-ро дітей: Романа, Юлію, Климентину(Тишкевич) і Юзефа-Миколая.

Після завершення дипломатичної служби Альфред Потоцький присвятив подальше своє життя активній політичній діяльності в Галичині. У 1863 р. був обраний послом до Галицького Сейму. Був депутатом цього представницького органу аж до своєї смерті у 1889 р. У 1875—1877 рр. обіймав гідність маршалка Галицького Сейму. Протягом 1875—1883 рр. був намісником Галичини.

Відомий як меценат і палкий поціновувач французької архітектури. Альфред Потоцький замовив побудову резиденції (зараз знана як Палац Потоцьких у Львові, вул. Коперніка, 15) паризькому архітектору Луї Доверн'є. Але Альфред Потоцький рано помер і не встиг побачити свою майбутню резиденцію. Помер в Парижі 18 травня 1889 р. Будову палацу завершив його син Роман Потоцький та дружина Марія.

Палац[ред.ред. код]

Будівля виконана в стилі французького класицизму, цегляна, обштукатурена, Н-подібна у плані, з розвинутим центральним ризалітом та боковими крилами. Триповерхова, з мансардами. Фасади декоровані фігурними обрамленнями вікон та рустикацією, ліпними консолями балконів та балюстрадами. Парадний вхід оформлений арочним портиком з ліпниною та іонічними колонами. Ліпний декор авторства Петра Гарасимовича та, ймовірно, Леонарда Марконі.

На першому поверсі розміщені парадні зали для прийому гостей, в оформленні яких широко використані ліпнина, позолота, різнокольоровий мармур, цінні породи дерева, розпис. З вулиці на подвір'я ведуть парадні монументальні ворота з двома флігелями, прикрашені картушем. Для прийомів у палаці Потоцьких були передбачені місця для під'їзду екіпажів, зали для зустрічей. З південно-західного боку біля палацу були збудовані з нетинькованої червоної цегли будівлі стайні з барельєфами коней та служб, з виходом на вул. Оссолінських (тепер Стефаника, 7а). Від сторони вул. Коперника палац відділяє огорожа з парадними воротами та флігелями для сторожі. Тильні ворота виходить на вул. Тиху. Загальна площа палацу становить 3100 м².

До 1879 року тут знаходився великий міський парк. Вже в кінці XIX — на початку XX сторіч навколо палацу Потоцьких збудували цілу низку багатоповерхових будинків, частина з яких виходила передніми фасадами на вулицю, а тильними частинами в сторону палацу. Тому вид на палац Потоцьких залишився відкритим лише з вулиці Коперніка. Наприкінці 1980-х років у палацовому парку влаштували шахту для прокладання тунелів підземного трамваю, і побудували непривабливу прибудову, у якій зараз знаходиться Музей мистецтва давньої української книги (вул. Коперника, 15а).

Історична хронологія[ред.ред. код]

22 листопада 1919 р. на палац впав літак американського пілота Едварда Ґрейвса, що брав участь в показових польотах над центром Львова з нагоди 1-ї річниці зайняття міста поляками. Падіння літака та вибух паливних баків спричинили пожежу верхніх поверхів та даху будинку.

Ремонт та реставрація палацу тривали до 1931 р.

У 1945-1972 рр. палац був у користуванні Інституту геології і геохімії горючих корисних копалин АН УРСР.

У 1972 році тут розмістився Палац урочистих подій (Львівський міський РАЦС).

У 1973—1974 рр. палац був на реставрації.

У 1996 році поряд із будівлею спорудили Львівський палац мистецтв.

У 2000-х рр. палац Потоцьких передали Львівській галереї мистецтв.

Галерея[ред.ред. код]

Палац Потоцьких Львів 2.JPG Lwów - Pałac Potockich 5.JPG Палац Потоцьких Львів 3.JPG
Ліхтар поблизу входу
Фасад палацу
Тил палацу

Див. також[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. Ковальчук Х. І. Особливості архітектури Львова наприкінці XVIII — початку XIX. — Львів: Ліга-Прес, 2005. — С. 102, 119. — ISBN 966-8293-67-3
  2. Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів: Центр Європи, 2008. — С. 361. — ISBN 978-966-7022-77-8

Посилання[ред.ред. код]

  • Палац Потоцьких 3D-віртуальний тур
  • Пам'ятники містобудівництва та архітектури Української ССР. — Київ, Будівельник, 1983—1986 — том 3, с. 14


Координати: 49°50′16″ пн. ш. 24°01′37″ сх. д. / 49.83778° пн. ш. 24.02694° сх. д. / 49.83778; 24.02694