Палац Потоцьких (Львів)
| Палац Потоцьких | ||
|---|---|---|
| м. Львів, вул. Коперника, 15 | ||
 |
||
| Фасад палацу | ||
| Архітектор | Луї Доверн'є (фр. Louis Dauvergne), Юліан Цибульський (пол. Julian Cybulski) | |
| Замовник | Потоцькі | |
| Нинішній власник | Львівська картинна галерея | |
|
|
||
| Збудовано | 1880 | |
| Реконструйовано | 1973—1974 | |
|
|
||
| Архітектурні стилі | класицизм | |
.jpg)
Пала́ц Пото́цьких (пол. Pałac Potockich) — пам'ятка архітектури у Львові, що знаходиться на вулиці Коперника, 15.
Зміст |
[ред.] Історія палацу
Родина Потоцьких, продавши свій палац на площі Галицькій (нині відомий як Палац Бесядецьких), придбала у 1822 р. нерухомість на вулиці Широкій (нині Коперника). На планах Львова XVIII — першої половини ХІХ ст. на цій дільниці видно розпланований город та кілька невеликих будівель. Перший палац збудовано у стилі класицизму за проектом архітектора Ігнатія Хамбреза. Це була двоповерхова прямокутна в плані будівля із високим дахом. Фасад симетричний центральним ризалітом, увінчаним аттиком з балюстрадою. Перший ярус фасаду рустований, другий ярус ризаліту декорований шістьма парами іонічних пілястр.[1] Палац було розібрано у 1860—1861 рр. Однак спорудження нової резиденції затягнулось на три десятиріччя. Будівництво палацу розпочалось у 1880 р.
Палац був збудований у стилі бароко, епохи французького короля Луї XIV у 1880 році за проектом французького архітектора Луї Альфонса Рене Доверн'є (Луї д'Оверню, Людвіґа де Верні фр. Louis Dauvergne). Проект модифіковано львівськими архітекторами Юліаном Цибульським та Людвіком Балдвіном-Рамултом і реалізовано під їх керівництвом[2]. Будівлю розміщено на місці невеликої садиби (старого палацу Потоцьких), яка належала роду Потоцьких, а саме Марії з Сангушків та її чоловіку Альфреду Потоцькому.
[ред.] Родина Потоцьких — власники палацу
Марія Климентина з Сангушків (пол. Maria Klementyna) (31 березня 1830 — 7 жовтня 1903, Львів) одружилася у 1851 року в містечку Славуті з Альфредом Потоцьким. Альфред II Юзеф Потоцький гербу Пилява (* 29 липня 1817, Ланьцут — † 18 травня 1889, Париж) — граф, політичний діяч, маршалек Галицького Сейму, намісник Королівства Галичини і Лодомерії, другий ординат в Ланьцуті. Родина Потоцьких мала 4-ро дітей: Романа, Юлію, Климентину(Тишкевич) і Юзефа-Миколая.
Після завершення дипломатичної служби Альфред Потоцький присвятив подальше своє життя активній політичній діяльності в Галичині. У 1863 р. був обраний послом до Галицького Сейму. Був депутатом цього представницького органу аж до своєї смерті у 1889 р. У 1875—1877 рр. обіймав гідність маршалка Галицького Сейму. Протягом 1875—1883 рр. був намісником Галичини.
Відомий як меценат і палкий поціновувач французької архітектури. Альфред Потоцький замовив побудову резиденції (зараз знана як Палац Потоцьких у Львові, вул. Коперніка, 15) паризькому архітектору Луї Доверн'є. Але Альфред Потоцький рано помер і не встиг побачити свою майбутню резиденцію. Помер в Парижі 18 травня 1889 р. Будову палацу завершив його син Роман Потоцький та дружина Марія.
[ред.] Палац
Будівля виконана в стилі французького класицизму, цегляна, обштукатурена, Н-подібна у плані, з розвинутим центральним ризалітом та боковими крилами. Триповерхова, з мансардами. Фасади декоровані фігурними обрамленнями вікон та рустикацією, ліпними консолями балконів та балюстрадами. Парадний вхід оформлений арочним портиком з ліпниною та іонічними колонами. Ліпний декор авторства Петра Гарасимовича та, ймовірно, Леонарда Марконі.
На першому поверсі розміщені парадні зали для прийому гостей, в оформленні яких широко використані ліпнина, позолота, різнокольоровий мармур, цінні породи дерева, розпис. З вулиці на подвір'я ведуть парадні монументальні ворота з двома флігелями, прикрашені картушем. Для прийомів у палаці Потоцьких були передбачені місця для під'їзду екіпажів, зали для зустрічей. З південно-західного боку біля палацу були збудовані з нетинькованої червоної цегли будівлі стайні з барельєфами коней та служб, з виходом на вул. Оссолінських (тепер Стефаника, 7а). Від сторони вул. Коперника палац відділяє огорожа з парадною брамою та офіцинами для сторожі. Тильна брама виходить на вул. Тиху. Загальна площа палацу становить 3100 м².
До 1879 року тут знаходився великий міський парк. Вже в кінці XIX — на початку XX сторіч навколо палацу Потоцьких збудували цілу низку багатоповерхових будинків, частина з яких виходила передніми фасадами на вулицю, а тильними частинами в сторону палацу. Тому вид на палац Потоцьких залишився відкритим лише з вулиці Коперніка. Наприкінці 1980-х років у палацовому парку влаштували шахту для прокладання тунелів підземного трамваю, і побудували непривабливу прибудову, у якій зараз знаходиться Музей мистецтва давньої української книги (вул. Коперника, 15а).
[ред.] Історична хронологія
22 листопада 1919 р. на палац впав літак американського пілота Едварда Ґрейвса, що брав участь в показових польотах над центром Львова з нагоди 1-ї річниці зайняття міста поляками. Падіння літака та вибух паливних паків спричинили пожежу верхніх поверхів та даху будинку.
Ремонт та реставрація палацу тривали до 1931 р.
У 1945-1972 рр. палац був у користуванні Інституту геології і геохімії горючих корисних копалин АН УРСР.
У 1972 році тут розмістився Палац урочистих подій (Львівський міський РАЦС).
У 1973—1974 рр. палац був на реставрації.
У 1996 році поряд із будівлею спорудили Львівський палац мистецтв.
У 2000-х рр. палац Потоцьких передали Львівській галереї мистецтв.
[ред.] Галерея
 |
 |
 |
|
Ліхтар поблизу входу
|
Фасад палацу
|
Тил палацу
|
[ред.] Див. також
[ред.] Виноски
- ↑ Ковальчук Х. І. Особливості архітектури Львова наприкінці XVIII — початку XIX. — Львів : Ліга-Прес, 2005. — С. 102, 119. — ISBN 966-8293-67-3
- ↑ Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст.. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 361. — ISBN 978-966-7022-77-8
[ред.] Посилання
- Палац Потоцьких 3D-віртуальний тур
- Пам'ятники містобудівництва та архітектури Української ССР. — Київ, Будівельник, 1983—1986 — том 3, с. 14
|
||||||||||||||||||||
