Рабська династія
Рабська, Гулямська або Мамлюкська династія (урду غلام خاندان, гінді ग़ुलाम ख़ानदान) — тюркська династія, заснована Кутб ад-Діном Айбеком, перша з династій, що правили Делійським султанатом, у влади якого вона знаходилася з 1206 по 1290[1][2]. Айбек служив командувачем армії Ґурідів з 1192 по 1206 роки, протягом цього часу він провів низку атак на Індо-Гангську рівнину та встановив контроль над великою територією[2]. Після вбивства свого патрона він сам отримав владу над царством[1], яким керував з нової столиці, Делі. Однак його влада була недовгою, у 1210 році його змінив його син Арам Шах, сам вбитий своїм зведеним братом Ілтутмишем в 1211 році.
До 1229 року султанат встановив дипломатичні відносини з Аббасідським халіфатом та зумів захиститися проти атак Чингізхана і його нащадків[2]. Після смерті Ілтутмиша султанатом правила низка слабших правителів, а частини султанату отримали значну автономію[2][1]. У 1290 році влада у султанаті перейшла до династії Хілджі, коли Джалал-уд-дін Фіруз Хілджі зкинув останнього султана Рабської династії, Муїз-уд-діна Кайкабада[2].
Посилання [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Рабська династія |
