Розетський камінь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Розетський камінь в Британському музеї

Розетський камінь — гранітна плита з вибитими на ній трьома ідентичними за змістом текстами, в тому числі двома на староєгипетській мові — написаними староєгипетськими ієрогліфами та єгипетським демотичним письмом, та однією з давньогрецьких мов, койне.

Знайдений французьким лейтенантом П'єром Франсуа Бушаром 15 липня 1799 року в Єгипті поблизу невеликого міста Розетта (нині Рашид), недалеко від Александрії.

З 1802 року камінь знаходився в Британському музеї, зараз влада Єгипту веде переговори щодо повернення пам'ятки.[1]

Розмір розетського каменя — 118×77×30 см; маса — близько 750 кг.

Історія[ред.ред. код]

Після того як камінь було знайдено, його відправили до Каїру, де за рік до цього за наказом Наполеона було відкрито Інститут Єгипту (Institut de l'Egypte), потім його переправили до Александрії. Але у 1801 році французи зазнали поразки від англійців і були змушені передати їм камінь разом з низкою інших пам'яток. Розшифровкою єгипетських текстів на камені паралельно займалися французький вчений Сильвестр де Сасі, шведський дипломат Давид Окерблад, англійський учений Томас Янг та французький дослідник Жан-Франсуа Шампольйон, якому врешті і вдалося розшифрувати текст давньоєгипетської пам'ятки.

Таємниці демотичного тексту вдалося відкрити досить швидко. Паралельно, в один і той же час, його розшифрували Давид Окерблад та Сильвестр де Сасі.

А давньогрецька мова була добре відома тогочасним лінгвістам, тож текст цією мовою було одразу ж прочитано.

Складніше було зі староєгипетськими ієрогліфами. У 1822 році Шампольйон зробив прорив у справі дешифрування ієрогліфів, використавши метод, який став ключем до розуміння єгипетських текстів. Розшифровка стародавньої мови стала загальним надбанням після публікації його праці «Єгипетська граматика» у 1841. Це відкриття дало поштовх подальшому активному вивченню єгипетської ієрогліфічної писемності, а французького вченого за відкриття було нагороджено орденом Почесного легіону. Між тим нещодавно стало відомо, що ієрогліфи вперше були розшифровані майже за тисячу літ до Шампольйона. Це зробив середньовічний арабський вчений Ібн Вахшийя ан-Набаті, що написав на початку IX ст. н. е. рукопис «Пристрасть пізнання написаних знаків», в якому розкриваються значення деяких староєгипетських ієрогліфів.

Текст на камені[ред.ред. код]

Текст на камені являє собою подяку, яку в 196 р. до н. е. єгипетські жерці адресували Птолемею V Епіфану, черговому монарху з династії Птолемеїв. Початок тексту:

« Новому царю, який отримав царство від батька ...  »

У період еллінізму було багато подібних документів, написаних двома чи трьома мовами, що згодом допомогло лінгвістам у вивченні зниклих мов.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]