Шаблон:Вибрані статті/Жовтень 2007
Вибрані статті за жовтень 2007[ред. код]
- 6 жовтня
Український військовий клуб імені гетьмана Павла Полуботка — українська військова громадсько-політична організація самостійницького спрямування, створена Миколою Міхновським та його прихильниками, що діяла в Україні у березні-липні 1917 року і мала на меті українізацію військових частин, дислокованих на території України, та створення українських збройних сил.
Перша світова війна спричинила величезні матеріальні втрати та людські жертви, що їх змушений був зазнавати український народ, захищаючи, по суті, чужі інтереси. По території України на 615 км простягнувся один з найбільших фронтів — Південно-Західний. У 1916 році був створений Румунський фронт, частина якого також дислокувалася на українських теренах. За статистичними даними на початок 1917 року із 6 798 000 військовиків діючої російської армії і 2 260 000 солдатів, що перебували в запасних частинах, українці становили близько 3 500 000 чоловік. Таким чином російське військо складалося з українців на 40 %, а Чорноморський флот — на 65 %.
- 13 жовтня
Вітольд Лютославський (пол. Lutosławski Witold; *25 січня 1913, Варшава— †7 лютого 1994, там же) — польський композитор 20 століття, автор 4-х симфоній, ряду камерно-інструментальних та камерно-вокальних творів.
Чотири рази в період з 1959 по 1985 рік В. Лютославському присуджувалася Перша премія Міжнародної трибуни композиторів ЮНЕСКО, він викладав у музичних центрах різних країн, був членом журі багатьох музичних конкурсів і фестивалів, а також членом академій мистецтв і почесним доктором мистецтвознавства багатьох університетів.
Вітольд Лютославський походив із знатної родини, що мали володіння у Дроздові Підляського воєводства. Дід Вітольда — Францішек Діонісій (Franciszek Dionizy, 1830—1891) був новатором у справі сільського господарювання і успішним броварем — його продукція здобувала вищі нагороди на пивних фестивалях. Він мав шестеро синів, усі вони отримали освіту у престижних європейських університетах і домоглися успіху в кар'єрі, зокрема Вінцент Лютославський (Wincenty Lutosławski) був знаним філософом і письменником.
- 20 жовтня
Всеукраїнський національний конгрес (6 (19) — 8 (21) квітня 1917 року) — найважливіша подія початкового етапу Української революції, перший представницький форум українського руху на теренах України, який перетворив Українську Центральну Раду з київської на загальноукраїнську організацію.
Всеукраїнський національний конгрес було скликано 6-8 квітня 1917 року у Києві. Його значення зумовлювалося уже самою метою скликання форуму — зробити Центральну Раду керівним органом українського національного руху та розширити її соціальну базу, переорієнтувати пріоритети діяльності з культурно-просвітницьких на державотворчі.
За місяць революції, після цілого ряду національних демонстрацій, і, зокрема, Свята Свободи у Києві, український визвольний рух набув такого розмаху, що Українська Центральна Рада у своєму первинному складі не могла вже розраховувати на успішне керівництво ним. Усе тогочасне українське суспільство, його провід, також відчували потребу у перетворенні Центральної Ради на авторитетніший та правоздатніший орган, ніж той, що його було створено на початку березня 1917 року переважно з представників київських громадських організацій. Водночас у провідних політиків виникало бажання у такий своєрідний спосіб продемонструвати свої потенційні можливості у всеукраїнському масштабі й намітити, завдяки підтримці авторитетного національного органу, принципову лінію національно-визвольної боротьби, неминучість якої ставала дедалі очевиднішою.
- 27 жовтня
Галицько-Волинське князівство (лат. Regnum Galiciae et Lodomeriae, Regnum Rusie, «королівство Галичини і Володимирії», «королівство Русі»; 1199—1349) — південно-західне руське князівство династії Рюриковичів, утворене у результаті об'єднання Галицького і Волинського князівств Романом Мстиславичем. З другої половини 13 століття стало королівством, головним законним спадкоємцем Київської династії та продовжувачем руських політичних і культурних традицій.
Галицько-Волинське князівство було одним з найбільших князівств періоду феодальної роздробленості Русі. До його складу входили Галицькі, Перемишльські, Звенигородські, Теребовльські, Володимирські, Луцькі, Белзькі і Холмські землі, а також території сучасного Поділля і Бессарабії.
Князівство проводило активну зовнішню політику у Східній і Центральній Європі. Його головними ворогами були Польща, Угорщина та половці, а з середини 13 століття — також Золота Орда і Литва. Для протидії агресивним сусідам Галицько-Волинське князівство неодноразово укладало союзи із католицьким Римом і Тевтонським Орденом.