Ґета (імператор)
Ґета — (Луцій Публій Септимій Ґета; лат. Publius Septimius Geta) (29 травня, 189 — 26 лютого, 212) — Римський імператор з 211 р. зайняв престол після смерті свого батька Септімія Севера, разом зі своїм старшим братом Каракаллою.
Юнацькі роки [ред.]
Ґета був молодшим сином засновника династії Северів — Септимія Севера та Юлії Домни. Носив ім'я свого діда. Виховувався разом відомим вченим Квінтом Сереном Саммоніком. Ґета був молодшим від свого брата Каракалли всього на 11 місяців. Уже в молодші роки почалося суперництво між братами, яке з роками переросло у ненависть. У 197 році Ґета супроводжує свого батька в поході проти парфян і в цей час отримує разом з Каракаллою титул Цезар. На початку 202 року повертається до Риму, в той час як сім'я залишається на сході. 202–204 перебуває на батьківщині свого батька у Лептісі Великому в Лівії. Марно намагався батько згладити ненависть братів. Він бере їх з собою в похід на Британію 208–211, що було останньою спробою примирити їх між собою.
Правління і смерть [ред.]
Після смерті Септимія Севера 4 лютого 211 брати оночасно стають правителями імперії. Ґета, популярний серед солдатів не виступає відкрито проти Каракалли. Особливо підтримував Ґету ІІ Парфянський легіон.
Однак у лютому 211 року Каракаллі вдалося запросити Ґету ніби на розмову примирення в присутності матері і там підступно вбити. Причому мати теж була поранена.
Після цього на ім'я Ґети було накладено Damnatio memoriae. Навіть монети з його іменем було переплавлено. Знищено більше ніж 20000 тисяч прихильників Ґети, багато було посаджено до в'язниць.
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Ґета (імператор) |
Посилання [ред.]
Біографія у Historia Augusta англ.
