Флавій Клавдій Юліан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Юліан ІІ Відступник
Flavius Claudius Julianus
Julian.jpg
Імператор
Початок правління: 360
Кінець правління: 26 червня 363
Попередник: Констанцій II
Наступник: Йовіан
Дата народження: 331/332
Місце народження: Константинополь
Дата смерті: 26 червня 363(0363-06-26)
Місце смерті: Маранґа, Межиріччя
Династія: Констянтина
Батько: Юлій Констанцій
Мати: Базіліна

Фла́вій Кла́вдій Юліа́н також Юліан ІІ Відступникримський імператор, правив з 361 по 363, діяльність якого присвячена відродженню язичництва. Християнські письменники, сучасники й вороги Юліана назвали його «відступником» (грец. άποστάτης), і це прізвисько, підтримане церквою, тісно злилося з його ім'ям.

Юліан, племінник Костянтина Великого, виховувався єпископом Євсевієм у Нікомедіїї. Великий вплив на його духовий розвиток мав пристрасний шанувальник елінської культури скопець Мардоній, та відомий софіст Лібаній (грец. Λιβάνιος). Тому Юліан вже з юності відходить від християнства і стає таємним прихильником язичницької релігії, при нагоді часто відвідуючи філософські школи у Пергамі та Ефесі. У 355 після страти його брата Констанція Галла, Юліан був зведений імператором Констанцієм на місце брата в цезарі і призначений намісником Галлії.

У 360 повсталі проти Констанція галльські легіони проголосили Юліана імператором-авґустом. Після смерті Констанція (361) Юліан став єдинодержавним правителем Римської імперії. Він розширив права муніципальних курій, зменшив податки, скоротив палацовий штат, відмовився від розкішного, дорогого двору.

Юліан ІІ Відступник

Ставши імператором, Юліан, підтриманий частиною багатих та освічених громадян, відкрито оголосив себе прихильником язичницької релігії, реформувавши її на базі неоплатонізму, він видав два едикти проти християн дозволивши їх убивати без суду та слідства на місці релігійних зібрань, відновив язичницькі храми.

Діяльність Юліана викликала ненависть з боку християнського духовенства, яке дало йому прізвисько Відступник (грец. άποστάτης). Після смерті Юліана (помер від ран у війні проти персів на річці Тигр) антихристиянські едикти були скасовані імператором Йовіаном, який припинив переслідування християн.

Літературна творчість[ред.ред. код]

Сам імператор є автором низки творів (трактатів, промов, листів), спрямованих проти християн. Найбільш відомими є:

  • «Проти християн» (оригінал не зберігся), де Юліан зауважує, що у Біблії не менше міфів, ніж у грецькій або римській міфології;
  • промови «Про Матір богів» та «На честь Царя-Сонце» щодо захисту грецьких та римських традицій;
  • сатира «Ненависник бороди», де іронізує над мешканцями Антіохії, які поринули у розкоші та розваги;
  • сатира «Цезарі», де автор іронізує над імператорами, які намагалися довести своє божественне походження (імператори-погани) або обранність Богом (імператори-християни);
  • багате листування з державними діячами, філософами (78 листів збереглося до сьогодні).

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]