Ромул Август

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Флавій Ромул Август
Flavius Romulus Augustus
RomulusAugustus.jpg
Треміссіс Ромула Авґуста
Імператор
Початок правління: 31 жовтня 475
Кінець правління: 4 вересня 476
Коронація: 8.04. 474
Партія: антиготська
Попередник: Юлій Непот
Наступник: Одоакр король Італії
Дата народження: 460
Місце народження: Арка Цезареа (тепер Арка, північний Ліван)
Дата смерті: 536
Місце смерті: Кампанія?
Діти: Анабалл,Віктор Юлій Цезар, Сільвія Флавія
Династія: Флавії-Еллії
Батько: Флавій Орест Віктор

Флавій Ромул Август (лат. Flavius Romulus Augustus); 460-й або 470-й — після 476) — останній імператор Західної Римської імперії (475476), був узурпатором влади. Останнім визнаним Константинополем імператором був Юлій Непот. Ромула Августа часто називають Ромул Августул (лат. Augustulus), тобто малим Ромулом Августом.

Життя[ред.ред. код]

Флавій Ромул народився у Паннонії[1]. Його батьком був магістр італійської армії Орест, який раніше почав свою кар'єру як дипломат у Аттіли. У серпні 475 року він підняв у Равенні заколот проти імператора Юлія Непота. Пізніше у жовтні, вступивши в Рим, проголосив імператором свого сина Ромула, якому було тільки близько десяти років. За нього правив, звичайно ж, його батько Орест. Трохи раніше римляни взяли в якості союзників аланів, а також скірів та деякі інші готські племена. І наскільки за цей час військовий стан варварів зміцнів, настільки впало значення римських військових сил; врешті-решт варвари побажали, щоб римляни поділили з ними всі землі в Італії.

Східна і Західна Римські імперії у 476 р.

Одоакр, один з імператорських охоронців, взявся придушити заколот Ореста. Він пообіцяв варварам виконати для них те, на що вони заявили претензії, однак у тому випадку, якщо вони поставлять його на чолі правління. Захопивши Равенну, Одоакр передав варварам обіцяну третю частину земель. Він стратив Ореста та скинув Ромула Августа 23 серпня 476 року, проте зберіг йому життя і вислав у (castellum Lucullanum) біля Неаполя. Одоакр відправив листа у Константинополь до імператора Сходу Зенона, в якому просив визнати його правителем Італії. Зенон погодився, але зажадав, щоб Одоакр визнав Юлія Непота імператором Заходу, на що Одоакр також погодився. Хоча Непот вже не зміг відновити реальний контроль над Італією, він продовжував признаватися імператором аж до його смерті у екзилі в Далмації у 480 році.

Кінець Західної Римської імперії[ред.ред. код]

Повалення останнього імператора Західної Римської імперії Ромула Августа німецьким вождем Одоакром 4 вересня 476 р. вважається традиційною датою падіння Західної Римської імперії. Ромул продовжував жити в своєму кампанському маєтку і одержував платню від Одоакра та інших королів Італії, в тому числі Теодоріха в сумі 6000 Солідусів. Він був ще живий у 511 році. В останні роки життя колишній імператор заснував монастир. Мабуть, він помер до відновлення візантійської влади в Італії (тобто до 536 року). З усуненням останнього імператора західної римської імперії завершується і її історія як державного утворення, в той час як історія Східньої Римської імперії тривала до 1453 року.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Edward Gibbon, The History of the Decline and Fall of the Roman Empire, vol.3, 1781, ré-éd. par David Womersley, Penguin Books, Londres, 1994. Vol. 3, p. 312. ISBN-713991240

Посилання[ред.ред. код]