Констант

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Констант
Flavius Iulius Constans
Emperor Constans Louvre Ma1021.jpg
Бюст Констант в музеї Лувра
Імператор
Початок правління: 9 вересня 337 як Авґуст
Кінець правління: 350 р.
Попередник: Костянтин Великий
Наступник: Констанцій II
Дата народження: між 320 та 323 р.
Дата смерті: 350
Місце смерті: Аквітанії, поблизу Ельне
Династія: Констянтина
Батько: Костянтин Великий
Мати: Фауста

Констант (лат. Flavius Iulius Constans, * між 320 та 323 роками — † 350 у Аквітанії) — був четвертим та наймолодшим сином Костянтина Великого і третім сином Фаусти (з Констянтином І).

Ще у дитячому віці 23 грудня 333 року Констант був проголошений цезарем. Незабаром після цього був заручений з Олімпіадою, донькою Флавія Аблобія, преторіанського префекта. У 335 отримав в управління Італію, Африку, Іллірійські провінції. Після смерті Констянтина Великого 22 травня 337 відбулася велика зачистка пертендентів на трон[1]. 9 вересня 337 при новому розділі держави у Сірмії Констант отримує разом з титулом авґуст весь Балканський півострів, крім Фракії.

Поділ Римської імперії після Костянтина Великого: зліва направо території Констянтина ІІ, Константа І, Далмація і Констанція II. Після смерті Констянтина І (травень 337) таким був формальний поділ імперії, до того часу поки Далмацій не був вбитий і його землі поділені між Константом в Констянтином.

Пізніше коли його брат Костянтин II, імператор Заходу, в результаті суперечки про кордони у 340 році оголосив йому війну і загинув при Акуїлеї, Констант отримав увесь Захід (Британію, Галію і Іспанію).

Констант отримав християнське виховання і був ревний прихильник нікейського символу віри на відміну від свого брата аріанця Констанція II. Він був нетерпимий до послідовників інших християнських вчень. Своєю нетерпимістю та військовою недолугістю він викликав до себе ненависть і презирство. Так, коли 18 січня 350 року в Отені з'явився узурпатор Магненцій який був романізованний франк і скарбничий Константа, то армія скинула Константа. Він утік до Піренеїв однак дорогою його впіймали й посадили у замку в Ельне, а пізніше вбили.

Магненцій був переможений Констанцієм II у 353 році, який і взяв на себе усю повноту влади.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Richard Klein Die Kämpfe um die Nachfolge nach dem Tode Constantins des Großen, у: Richard Klein, Roma versa per aevum. Ausgewählte Schriften zur heidnischen und christlichen Spätantike, видавництво Raban von Haehling та Klaus Scherberich, Georg Olms Verlag, Hildesheim-Zürich-New York 1999, S. 1-49 або Klaus Rosen, Julian. Kaiser, Gott und Christenhasser, Klett-Cotta, Stuttgart 2006, S. 50-53, ISBN 3-608-94296-3.нім.


Посилання[ред.ред. код]

Michael DiMaio, Jr. und Robert Frakes:Біографія Константа у De Imperatoribus Romanis англ.


Корона принца крові Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.