Browning Hi-Power
| Browning High-Power | |
|---|---|
 Browning High-Power бельгійської армії | |
| Тип | самозарядний пістолет |
| Походження | Бельгія |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1935—до тепер |
| Оператори | «див. Оператори» |
| Війни | Друга світова війна |
| Історія виробництва | |
| Розробник | Джон Браунінг, Д'єдонне Сев |
| Розроблено | 1921—1935 |
| Виробник | Fabrique Nationale d'Herstal |
| Виготовлення | 1935—до тепер |
| Виготовлена кількість |
1 млн. |
| Варіанти | Mark 1, Mark 1 Lightweight, Mark 2, Mark 3, HP-SFS, Rosario FM90, Rosario FM95, Rosario M02 AR, Rosario M03 AR. |
| Характеристики | |
| Вага | 0,885 |
| Довжина | 200 мм |
| Довжина ствола | ствола — 118 мм |
|
| |
| Набій |
7,65×21 мм Парабеллум 9x19 мм Парабелум .40 S&W (сучасні комерційні зразки) |
| Дія | віддача ствола при його короткому ході; ударно-спусковий механізм одинарної дії |
| Система живлення | магазин на 13 патронів (10 патронів для калібру .40) |
|
| |
Browning Hi-Power у Вікісховищі | |
Browning High-Power (HP) — самозарядний пістолет конструкції Джона Браунінга та Дідьє Сева з УСМ одинарної дії. Один з найбільш широко використовуваних військових пістолетів в історії[1], перебував на озброєнні у понад 50 країнах[2].
Використовувався низкою країн під час другої світової війни.
Історія[ред. | ред. код]
Конструкція пістолета базується на розробленій Джоном Мозесом Браунінгом схемі замикання зі зчепленим затвором і коротким ходом ствола. Після смерті Браунінга в 1926 конструкція була завершена Дідьє Севом, головним конструктором бельгійської компанії Fabrique Nationale.[3]
Пістолет створювався під технічне завдання французької армії, але на озброєння у Франції прийнятий не був. Різні варіанти використовувалися багатьма країнами під час Другої світової війни і пізніше.
Назва пістолета дещо вводить в оману, оскільки насправді відображує високу ємність магазина на 13 набоїв: у 1935 році, вона більш ніж у півтора рази перевищувала ємність найближчих конкурентів — Люгер P08 (8 патронів) і Маузер 1910 (9 патронів).
Найчастіше, пістолет називають просто «Hi Power», навіть у Бельгії. Так само нерідко можна зустріти назви HP (від «Hi-Power» або «High-Power») або GP (від французького «Grande Puissance»). Також використовуються позначення, під якими пістолет був представлений в 1935 році: P-35 і HP-35. Іноді зустрічаються й інші назви, такі як BAP (Browning Automatic Pistol), в ірландській армії, або BHP (Browning High-Power).
Оригінальна модель High-Power P35 до сих пір виробляється компанією FN Herstal у Бельгії і Португалії, а також за ліцензією у Аргентині[4] компанією DGFM (ісп. Dirección General de Fabricaciones Militares, FM).
Під час Другої Світової війни High-Power використовувався в німецькому вермахті під позначенням «Pistole 640 (b)»
-
Пістолети Гай-Павер Індонезійської морської піхоти -
Канадські працівниці збирають пістолети Гай-Павер для Китаю, Торонто, 1941 -
Пістолет з дамаскінажем, який належав Муаммару Каддафі.
Конструкція[ред. | ред. код]
Автоматика працює за схемою використання віддачі при короткому ході ствола. Замикання каналу ствола за схемою Браунінга з казенною частиною ствола, яка знижується за допомогою фігурного паза, розташованого в припливі під патронником. При відході ствола назад під впливом віддачі паз в припливі взаємодіє з віссю затримки затвора ствола, в результаті чого казенна частина ствола знижується. При цьому бойові виступи ствола виходять із зачеплення з пазами затвора-кожуха, ствол зупиняється, а затвор-кожух продовжує відкат, витягуючи і викидаючи стріляну гільзу. Поворотна пружина розміщується під стволом.
Ударно-спусковий механізм курковий, одинарної дії. Після витрачання всіх патронів в магазині подавач натискає на затворну затримку, яка піднімаючись входить до відповідного паз затвора-кожуха. В результаті затвор-кожух фіксується в крайньому задньому положенні і вказує тим самим власнику зброї на необхідність перезарядження. Після приєднання спорядженого магазину стрільцю треба натиснути на важіль затримки затвора вниз, і звільнивши затвор-кожух, таким чином дослати патрон у патронник.
Прапорцевий, керований вручну запобіжник, важіль якого розташований на лівій стороні рамки перед потиличником руків'я, замикає шепотіло і затвор-кожух. Зброю оснащено розмикачем, що не допускає здійснення пострілу при неповністю закритому затворі. Автоматичний магазинний запобіжник блокує спусковий механізм при вийнятому магазині. Ранній варіант мав викидач, розташований у внутрішньому отворі затвора-кожуха. Починаючи з 1965 року пістолет отримує відкрито розташований викидач, що спрощує виробництво і знижує його вартість, а курок отримав спицю, замість масивної голівки.
Магазин з дворядним розташуванням набоїв має однорядний вихід, завдяки чому патрон надходить в патронник по прямій лінії, що збільшує надійність подачі. Магазин кріпиться клямкою, яка розміщена в основі спускової скоби. Руків'я пістолета має відмінну ергономіку, забезпечуючи глибокий і щільний обхват, що стабілізує зброю в процесі прицілювання і підвищує стійкість при стрільбі
Заявлена прицільна дальність для модифікацій з регульованим прицільним пристосуванням при використанні приставного приклада-кобури становить 500 м, для базової моделі 50 м.
Оператори[ред. | ред. код]
Данія: деяку кількість було закуплено в період до 1940 року [5]
Литва: деяку кількість було закуплено до початку Другої світової війни[5]
Нідерланди: деяку кількість було закуплено в період до 1940 року[5]
Румунське королівство: деяку кількість було закуплено до початку Другої світової війни
Третій Рейх: після окупації Бельгії, виробництво пістолетів було продовжено, вони надходили на озброєння під найменуванням Pistole 640(b)[5][6]
Велика Британія: використовувався в ході Другої світової війни[5], пізніше варіант Pistol No.2 Mk.1 був прийнятий на озброєння британської армії і спецпідрозділів, залишався на озброєнні в роки холодної війни (зокрема, модель L9A1 залишалася на озброєнні SAS щонайменше до початку 1990-х років[7]).
Канада]: на озброєнні канадської армії і королівської канадської кінної поліції[5]
США: на озброєнні антитерористичного підрозділу FBI HRT ФБР[5]
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Arnold, David W. (24 вересня 2010). Classic Handguns of the 20th Century: The Browning HI-Power. Handguns Magazine. Архів оригіналу за 29 лютого 2012. Процитовано 19 січня 2010.(англ.)
- ↑ Miller, David (2001). The Illustrated Directory of 20th Century Guns. Salamander Books Ltd. ISBN 1-84065-245-4.
- ↑ https://www.shootingillustrated.com/articles/2021/7/11/5-browning-hi-power-upgrades [Архівовано 27 липня 2021 у Wayback Machine.] Browning Hi Power Upgrades
- ↑ Иван Коновалов, Геннадий Шубин. Современная Африка: войны и оружие / Мезенцев С. В. — М. : Социально-политическая МЫСЛЬ, 2012. — С. 139. — ISBN 978–5–91579–078–9.
- ↑ а б в г д е ж М. Р. Попенкер, М. Милчев. Вторая мировая: война оружейников М., «Яуза» — ЭКСМО, 2009. стр.228-230
- ↑ А. И. Благовестов. То, из чего стреляют в СНГ / ред. А. Е. Тарас. Минск, «Харвест», М., ООО «Издательство АСТ», 2000. стр.108-111
- ↑ Лерой Томпсон. Антитеррор. Руководство по освобождению заложников. М.: ФАИР-ПРЕСС, 2005. стр.114
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт(англ.)
- Browning Hi Power [Архівовано 9 січня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
- Пістолет Browning Hi Power(англ.)
- Прототипи Browning Hi-Power(англ.)
- FN Hi-Power. Керівництво з експлуатації [Архівовано 25 листопада 2005 у Wayback Machine.](англ.)
- М. Р. Попенкер. Fabrique Nationale (FN) Browning Hi-Power (Бельгия) [Архівовано 20 травня 2016 у Wayback Machine.] // сайт «Современное стрелковое оружие мира»(рос.)
| ||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Це незавершена стаття про пістолети. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |