MP-40

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
MP-40
MP 40 AYF 3.JPG
MP-40
Тип: Пістолет-кулемет
Походження: Flag of German Reich (1935–1945).svg Німеччина
Історія виробництва:
Розроблено MP-38 — 1938
MP-40 — 1940
Виготовлено 1940-1945
Кількість Понад 1 млн.
Характеристики
Маса 4,03 / 4,7 кг
Довжина 832 мм
Довжина ствола, мм: 248 мм
Тип боєприпасу Parabellum
Калібр 9 мм
Бойова скорострільність 500
Дульна швидкість 380 м/с
Прицільна дальність 200 м
Тип боєпостачання магазин на 32 набої

MP-40 (нім. Maschinen Pistole 40-jar/рік) — німецький пістолет-кулемет що був розроблений на початку Другої світової війни та знаходився на озброєнні майже всіх частин Вермахту. За роки війни він став наймасовішою автоматичною стрілецькою зброєю Німеччини.

Історія створення[ред.ред. код]

Німецький пістолет-кулемет взірця 1940 р. калібру 9 мм під штатний пістолетний патрон «Парабелум» був основним видом зброї для ближнього бою німецької армії та стояв на озброєнні протягом Другої світової війни.

Після довгих дебатів з приводу доцільності присутності пістолет-кулеметів в системі озброєнь вермахту, Управління озброєнь видало у 1938 році замовлення фірмі «Ерфуртер Машиненфабрік» (ERMA) на розробку пістолет-кулемета, призначеного у першу чергу для озброєння екіпажів бронемашин, парашутистів та командного складу. Створений фірмою в тому ж році пістолет-кулемет отримав назву МР-38, без сумнівів, виявився великим кроком вперед у розвитку цього виду озброєнь. Всі покращення, що були внесені у модифікацію МР-38/40, були включені у останній варіант нового пістолета-кулемета та з квітня 1940 року компанія «ERMA» почала випуск нової моделі МР-40.

Пістолети-кулемети МР-38 і МР-40, які дуже часто помилково називались «шмайсерами», були розроблені Генріхом Фольмером, видатним конструктором фірми «ERMA» у місті Ерфурт, і доктором Бертольдом Гайпелем, директором «ERMA». Моделі стали на озброєння вермахту в 1938 та 1940 році відповідно.

Опис та характеристики[ред.ред. код]

Пістолет-кулемет МР-40 мав загальну будову, аналогічну попереднім моделям МР-38 та МР-38/40, але мав ряд істотних відмінностей:

Німецький солдат з MP-40
  • алюмінієвий корпус пістолетної рукоятки, що раніше потребував верстатної обробки, був замінений сталевим штампованим
  • корпус затворної коробки позбувся фрезованих пазів та став гладким, з чотирма видавленими поздовжніми ребрами жорсткості, що одночасно слугували видаленню частинок бруду з робочої поверхні затвора
  • корпус горловини магазину (гладкий у попередній модифікації) був посилений ребрами жорсткості
  • середня напрямна телескопічної трубки поворотної пружини стала виготовлятись методом «витягування»
  • були використані рукоятки, що (складались з двох частин) перезаряджання з фіксатором запобіжника, аналогічні затвердженим у модифікації МР-38/40
  • опорна шина ствола з виступом (що використовувався як опора при стрільбі) виготовлялась штампуванням, спочатку з металу, у кінці війни — з пластмаси

Автоматична дія ПК MP-40, як і MP-38, основана на принципі віддачі вільного затвора. Замикання каналу ствола виконується масивним затвором, підпертим поворотною пружиною. Особливістю автоматики є наявність викату вільного затвора — розбиття капсуля ударником відбувається дещо раніше того, як затвор досягне переднього положення. Разом з порівняно довгим ходом рухомих частин це дозволяє отримати невисокий темп стрільби (350–400 постр./хв.), що разом з наявністю пневматичного демпфера сприятливо позначається на влучності.

Ударний механізм ударникового типу, працює від поворотної пружини. Спусковий механізм дозволяє вести стрільбу лише чергами, однак завдяки низькому темпу стрільби гарно навчені стрільці здатні вести вогонь й поодинокими пострілами.

Живлення ПК ведеться з прямого коробчатого магазину з шаховим розташуванням 32 патронів. Видалення гільзи із ствольної коробки пістолета-кулемета виконується розташованим в затворі викидачем та закріпленим в коробці нерухомим жорстким відбивачем. Викидання гільзи виконується праворуч та вгору.

Стійка прицілу має два візира: постійний розрахований на відстань 100 м, відкидний — на 200 м. Під час стрільби на дистанцію понад 200 метрів ефективність ураження стрімко спадає. Крім того, через малу початкову швидкість кулі при веденні вогню на понад 200 метрів необхідне підвищення точки прицілу на 0.5 метра, що ускладнює попадання в ціль.

Для зручності використання ПК в спеціальних підрозділах армії (танкових, мотопіхотних тощо) він споряджений висувним металевим прикладом та спеціальною опорною шиною.

ПК MP-40 не має запобіжника, його роль виконує фігурний виріз в ствольній коробці, куди заводиться рукоятка затвора.

Заряджання пістолета-кулемета робилось в наступній послідовності:

  • у горловину магазину знизу вгору вставити наповнений набоями магазин до клацання клямки),
  • відвести за рукоятку перезарядження затвор в заднє положення до установки його на шептало. При цьому поворотна пружина стиснеться, перший патрон під тиском подавача підніметься та стане на лінію доправляння.

Пістолет-кулемет готовий для стрільби.

В бойових умовах створює незручність також відсутність у ствола захисного кожуха, тому для уникнення опіків при стрільбі солдатам доводиться користуватись рукавицями.

МР-40 у Другій Світовій війні[ред.ред. код]

Солдати з MP-40 1943 рік

У 1940 році наказом Генерального штабу збройних сил пістолети-кулемети МР-40 були взяті на озброєння у якості особистої зброї піхоти, кавалеристів, водіїв транспортних засобів, екіпажів танків та бронемашин, офіцерів штабу. Одночасно наказом був введений стандартний бойовий комплект до МР-40: у підрозділах механізованих військ та у взводах розвідувальних бронемашин він становив 1536 набоїв Parabellum 9 мм на екіпаж. З них у автомобілі знаходилось 1024 набої, в легкій колоні 256 шт та у транспортної колоні дивізії — ще 256 шт. У інших підрозділах боєкомплект становив 768 набоїв на одиницю зброї та з 1942 року — 690 набоїв. З них безпосередньо у автоматника було 192 набої в шести магазинах, на візках бойового обозу — 320 набоїв, в легкій колоні — 128.

Великі втрати німецької армії у пістолет-кулеметах МР-38 та МР-40 на Східному фронті з 1943 по 1944 рік, а саме за період з 1 вересня 1939 по 1 квітня 1943 року втрати на всіх фронтах склали 129800 одиниць пістолет-кулеметів, з 1 квітня 1943 по 1 листопада 1943 року — 56800 одиниць, з 1 листопада 1943 по 1 жовтня 1944 року — 61509 одиниць, а також нестача у Німеччині стратегічних матеріалів, в тому числі легованої сталі, змусив конструкторів та технологів відійти від основного принципу німецького виробництва: «не кількістю, а якістю» — та перейти до масового виробництва низько-якісної продукції. Німецькі конструктори пішли по шляху спрощення пістолет-кулеметів: відмовились від телескопічних напрямних трубок поворотної пружини, перейшли до виробництва ударників з металу низької якості тощо. Ці зміни значно позначились на експлуатаційних характеристиках зброї.

Переваги МР-40 визнавали не лише самі німці, та й їх супротивники. Так наприклад у 1943 році у звіті до РККА, складеному по підсумкам зрівняльних іспитів пістолет-кулеметів, що до МР-40 сказано: «МР-40 по конструктивному оформленню значно відрізняєтеся від попередніх зразків та являє безсумнівний інтерес. В ньому широко використана штампування з тонкої листової сталі з рифленням та використанням накладок для забезпечення жорсткості конструкції. Використовується точкове зварювання. По купчастості бою МР-40 рівноцінний вітчизняному зразку ППШ-41. Темп стрільби у 2,5 рази менший. Конструктивні та технологічні особливості МР-40 доцільно враховувати при розробці нових конструкцій пістолет-кулеметів». Конструкції пістолет-кулеметів, МР-38 та МР-40 в чималою мірою дали вплив на нові розробки конструкцій радянських пістолетів Судаєва ППС-42 та ППС-43, а також на створення аналогічної зброї в багатьох інших країнах світу.

Повоєнний час[ред.ред. код]

По завершенню Другої світової війни MP-40 знайшов застосування в Палестині, де німецька трофейна зброя була використана Ізраїльською армією. До 1956 року MP-40 був офіційним пістолетом-кулеметом ізраїльських десантників. В Австрії, MP-40 та ППШ-41 стояли на озброєнні окремих підрозділів збройних сил.

Під час збройних конфліктів на Балканах, зокрема, в Косівській війні, було використано несподівано багато одиниць цієї вже застарілої зброї. Це можна пояснити тим, що ця зброя дісталась партизанам Тіто в Косово від 21-ої гірської дивізії СС «Скандербег» та після запровадження сучасніших озброєнь була подарована Албанії.

Література[ред.ред. код]

  • Л. Е. Михайлов Пистолет-пулемет MP40 // Конструкции стрелкового автоматического оружия. — М.: ЦНИИ информации, 1983. — С. 49-52.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]