Євсевій (Орлинський)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Євсевій
Народився2 січня 1807(1807-01-02) або 1808[1]
Помер21 лютого 1883(1883-02-21) або 1883[1]
Країна Російська імперія
Діяльністьсвященник
Галузьправославна церква[1]
Alma materТульська духовна семінарія
Знання мовросійська[1]
Посадаєпископ
Конфесіяправослав'я
Нагороди
орден Святого Олександра Невського орден Святого Володимира II ступеня орден Святої Анни I ступеня

Архієпископ Євсевій (в миру Євфимій Полікарпович Орлинський; 1808, село Чорний Верх, Белевський повіт, Тульська губернія - 21 лютого 1883, Могильов) - російський релігійний діяч, ректор Московської духовної семінарії.

Єпископ Російської православної церкви (безпатріаршої). Єпископ Вінницький Відомства православного сповідання Російської імперії (1847-1850).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в 1808 році в селі Чорний Верх Бєлевського повіту Тульської губернії в родині диякона.

Початкову освіту отримав в Тульській духовної семінарії. У 1828 році вступив до Московської духовної академії, яку закінчив у 1832 році зі ступенем магістра.

29 травня 1832 пострижений у чернецтво; 1 липня висвячений у сан ієродиякона, а 3 липня - у ієромонаха і 29 серпня того ж року призначений інспектором Віфанської духовної семінарії.

З 25 листопада 1834 - інспектор Московській духовній семінарії.

З 21 листопада 1838 року - інспектор і бакалавр Московської духовної академії; 15 жовтня того ж року возведений у сан архімандрита.

17 листопада 1841 призначений ректором Московської духовної академії.

9 квітня 1842 призначений настоятелем Московського Богоявленського монастиря.

31 серпня 1845 переміщений в Високопетрівський монастир.

9 березня 1847 хіротонізовий в єпископа Вінницького з призначенням настоятелем Шаргородського Миколаївського монастиря і ректором Санкт-Петербурзької духовної академії.

10 грудня 1850 переміщений на Самарську кафедру РПЦ (безпатріаршої).

У період свого архіпастирства преосвященний Євсевій побудував ряд церков і заснував декілька монастирів. Так ним побудовані: храм в ім'я Димитрія Солунського з кам'яною огорожею і каплицею в рідному селі Чорний Верх і Покровська церква в м. Самарі. У Самарі ж ним заснований Іверський жіночий монастир, а в Бузулуці - чоловічий Спасо-Преображенський.

Коли преосвященний Євсевій прощався зі своєю Самарської паствою, то всі, хто знаходився в той час в храмі, не могли втриматися від сліз. Щиро плакали, від серцевої прикрості, викликаної майбутньої розлукою.

З 3 листопада 1856 - єпископ Іркутський і Нерченський.

У березні 1858 архієпископ.

З 29 серпня 1860 архієпископ Могильовський і Вітебський у Біларусі.

Враховував потреби своєї різнорідної пастви, і там, де була потрібна національна мова для розуміння слова Божого, не боявся здійснювати богослужіння на національній мові, як це він зробив в одній з церков Могильовської єпархії, де знаходилося багато переселенців-латишів. Паства дуже любила його за доброту і батьківське ставлення до потреб пастирів і пастви.

До 1876 року був почесним членом Санкт-Петербурзької духовної академії.

16 квітня 1878 обраний в члени Святійшого Синоду.

6 жовтня 1882 звільнений на спокій із залишенням у званні члена Святійшого Синоду.

Помер 21 лютого 1883 року. Похований в Могильовському Спаському монастирі.

Праці

[ред. | ред. код]
  • Беседы о христианской свободе. — СПб., 1864. Утешение в скорби и болезни. — СПб., 1849, 1874; М., 1879.
  • Размышление на молитву Господню. — СПб., 1871.
  • Поучение о христианской надежде и любви. Беседы на 1-е соборное послание святого апостола Иоанна Богослова. — СПб., 1864; 2-е изд. — СПб., 1881.
  • О подвиге покаяния // Русский паломник. — 1895, № 7, с. 98—100.
  • О воспитании детей в духе христианского благочестия. — М., 1844; 2-е изд. — СПб., 1857; 3-е изд. — СПб., 1876.
  • Беседы на воскресные и праздничные Евангелия. — М., 1855; 2-е изд. — СПб., 1863; 3-е изд. —1876.
  • Беседы на святое Евангелия от субботы Лазаревой до Сошествия Святого Духа. Размышления на Символ веры. — СПб., 1871.
  • Проповеди на все воскресные и праздничные дни: в 2 т. — СПб., 1870.
  • Беседы на воскресные и праздничные чтения из Апостола: в 2 ч. — СПб., 1867. Беседы о пьянстве. — М., 1864. Пять слов, на Новый год, в Неделю мясопустную, в Неделю Православия, на Благовещение, в Великий Пяток. — СПб., 1863.
  • Беседы о своей душе. — СПб., 1863 и 1873.
  • Беседы о христианской свободе к получившим свободу от крепостной зависимости. — СПб., 1861, 2-е изд. — СПб., 1864.
  • Наставление священникам, служащим между язычниками и новообращенными в православной вере. — СПб., 1860.
  • Слово к самарской пастве. — М., 1857.
  • Размышления о страданиях Господа нашего Иисуса Христа // Прибавления к Творениям святых отцов в русском переводе. — 1844, ч. 2; 2-е изд. — СПб., 1848.
  • О семейных обязанностях // Прибавления к Творениям святых отцов в русском переводе. — 1844, ч. 2; 2-е изд. — СПб., 1848.
  • О трояком служении Иисуса Христа // Прибавления к Творениям святых отцов. — 1844, ч. 2 и СПб., 1848.
  • Речь к Святейшему Синоду по наречении епископом Винницким // Христианское чтение. — 1847, ч. 2.
  • О приготовлении рода человеческого к принятию Спасителя. — М., 1845 и // Прибавления к Творениям святых отцов в русском переводе. — 1845, ч. 3.
  • Две беседы к готовящимся принять священство. — СПб., 1850.
  • Три письма Евсевия, епископа Самарского, к Иннокентию, архиепископу Херсонскому // Самарские епархиальные ведомости. — 1886, № 12, с. 231—239.
  • Перевод на русский язык: Достопамятные сказания о подвижничестве святых и блаженных отцев // Православный собеседник. — 1893, март, с. 5.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д Чеська національна авторитетна база даних