Аліссон Рамзес Беккер або просто Аліссон (порт. Álisson Ramsés Becker, 2 жовтня 1992, Ново-Гамбургу) — бразильський футболіст, воротар англійського «Ліверпуля» і національної збірної Бразилії. Перший володар Премії Яшина (2019) — «Золотого м'яча» для воротарів від France Football. Трансферна вартість при переході до «Ліверпуля» влітку 2018 року сягнула 66,8 мільйонів фунтів (72,5 мільйони євро), що є однією з рекордних сум.
Народився 2 жовтня 1992 року в місті Ново-Амбурго. Вихованець футбольної школи клубу «Інтернасьйонал». Професійну футбольну кар'єру розпочав 2013 року в основній команді того ж клубу, в якій провів три сезони, взявши участь у 44 матчах національного чемпіонату і 23 іграх Ліги Гаушу, в якій його команда була незмінним переможцем.
У липні 2016 року перейшов до італійської «Роми». Протягом свого першого сезону в Італії використовувався виключно в іграх Кубка Італії та Ліги Європи.
Влітку 2017 року римський клуб залишив основний на той час воротар Войцех Щенсний, і саме Аліссону вдалося зайняти його місце в основі «вовків». Був основним голкіпером команди як в Серії A сезону 2017/18, в якому римляни фінішували на третьому місці, а також у тогорічній єврокубковій кампанії, яка завершилася для них поразкою у драматичному протистоянні з «Ліверпулем» на стадії півфіналів. Був включений до символічної збірної сезону Ліги чемпіонів УЄФА як найкращий воротар змагання.
А під час найближчого міжсезоння, 19 липня 2018 року, новим клубом бразильського голкіпера став саме «Ліверпуль», який програв фінал Ліги чемпіонів 2018 через очевидні помилки свого воротаря Лоріса Каріуса. Трансфер було оцінено у 66,8 мільйонів фунтів (72,5 мільйони євро), що зробило Аліссона найдорожчим воротарем в історії світового футболу[2]. 12 серпня дебютував за новий клуб з «сухого» матчу проти «Вест Гем Юнайтед» (4:0)[3]. У дебютному сезоні у складі «Ліверпуля» разом з командою став переможцем Ліги чемпіонів[4], а також срібним призером Прем'єр-ліги.
Після того, як свій перший сезон у складі «мерсісайдців» Аліссон провів з футболкою під номером 13, було оголошено, що у сезоні 2019–20 бразилець виступаме під 1 номером, який раніше був зайнятий Каріусом[5]. 4 серпня 2019 Аліссон виступив у складі «Ліверпуля» у матчі Суперкубка Англії 2019 проти «Манчестер Сіті»; після нічиєї з рахунком 1:1, «містяни» зрештою здобули титул після 5:4 в серії пенальті[6]. У сезоні став чемпіоном Англії, у Прем'єр-лізі провів 29 матчів[7].
20 вересня 2020 Аліссон відбив пенальті в матчі Прем'єр-ліги, проти «Челсі» (перемога «Ліверпуля» 0:2)[8]; це був перший відбитий Аліссоном пенальті з моменту переходу до складу «мерсісайдців», а також перший незабитий Жоржинью за «Челсі»[9]. 16 травня 2021 на 90+5-й хвилині після подачі кутового забив переможний гол у гостьовому матчі проти «Вест-Бромвіча» (1:2)[10][11].
2009 року дебютував у складі юнацької збірної Бразилії, взяв участь у 3 іграх на юнацькому рівні, пропустивши 4 голи.
2013 року залучався до складу молодіжної збірної Бразилії. На молодіжному рівні зіграв у 5 офіційних матчах, пропустив 2 голи.
2015 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Бразилії.
У складі збірної був учасником Кубка Америки 2016 року в США, захищав її ворота в усіх матчах турніру, який завершився для неї вже на груповій стадії.
Був беззаперечним «першим номером» бразильців під час відбору на чемпіонат світу 2018 року і в травні 2018 року був очікувано включений до їх заявки на участь у фінальній частині цього турніру. На мундіалі також був основним голкіпером збірної, протягом трьох матчів групового етапу і першої гри етапу плей-оф пропустив лише один гол, допомігши команді вийти до стадії чвертьфіналів. На цій стадії двічі пропустив у грі з бельгійцями, і його команда посупилася з рахунком 1:2, припинивши боротьбу за звання чемпіонів світу.
Статистика клубних виступів[ред. | ред. код]
Станом на 22 жовтня 2022 року
| Сезон
|
Команда
|
Чемпіонат
|
Національний кубок
|
Континентальні кубки
|
Інші змагання
|
Усього
|
| Ліга
|
Ігор
|
Голів
|
Ліга
|
Ігор
|
Голів
|
Ліга
|
Ігор
|
Голів
|
Ліга
|
Ігор
|
Голів
|
Ігор
|
Голів
|
| 2013 |
 «Інтернасьйонал» |
ЛГ+A |
1+6 |
-1 + -7 |
КБ |
2 |
-2 |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
9 |
-10
|
| 2014 |
ЛГ+A |
3+11 |
-2 + -14 |
КБ |
0 |
-0 |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
14 |
-16
|
| 2015 |
ЛГ+A |
15+26 |
-12 + -23 |
КБ |
4 |
-5 |
КЛ |
12 |
-15 |
- |
- |
- |
57 |
-55
|
| 2016 |
ЛГ+A |
17+1 |
-8 + -0 |
КБ |
0 |
-0 |
КЛ |
- |
- |
- |
- |
- |
18 |
-8
|
| Усього за «Інтернасьйонал» |
36+44 |
-23 + -44 |
|
6 |
-7 |
|
12 |
-15 |
|
- |
- |
98 |
-89
|
| 2016–17 |
 «Рома» |
A |
0 |
0 |
КІ |
4 |
-5 |
ЛЧ+ЛЄ |
1+10 |
-1 + -13 |
- |
- |
- |
15 |
–
|
| 2017–18 |
A |
37 |
-28 |
КІ |
0 |
-0 |
ЛЧ |
12 |
-9 |
- |
- |
- |
49 |
-47
|
| Усього за «Рому» |
37 |
-28 |
|
4 |
-5 |
|
23 |
-33 |
|
- |
- |
64 |
-66
|
| 2018–19 |
 «Ліверпуль» |
ПЛ |
38 |
-22 |
КА+КЛ |
0 |
0 |
ЛЧ |
13 |
-12 |
- |
- |
- |
51 |
-34
|
| 2019–20 |
ПЛ |
29 |
-23 |
КА+КЛ |
0 |
0 |
ЛЧ |
5 |
-4 |
СА+СУ+КЧС |
1+0+2 |
-1 + 0 + -1 |
37 |
-29
|
| 2020–21 |
ПЛ |
33 |
-32; 1 |
КА+КЛ |
1+0 |
-3 |
ЛЧ |
7 |
-5 |
СА |
1 |
-1 |
-42 |
-41; 1
|
| 2021–22 |
ПЛ |
36 |
-24 |
КА+КЛ |
4+1 |
-3 + 0 |
ЛЧ |
13 |
-14 |
- |
- |
- |
54 |
-41
|
| 2022–23 |
ПЛ |
11 |
-13 |
КА+КЛ |
0 |
0 |
ЛЧ |
4 |
-6 |
СА |
0 |
0 |
15 |
-19
|
| Усього за «Ліверпуль» |
147 |
-114; 1 |
|
6 |
-6 |
|
42 |
-41 |
|
4 |
-3 |
199 |
-164; 1
|
| Усього за кар'єру |
264 |
-209; 1 |
|
16 |
-18 |
|
77 |
-89 |
|
4 |
-3 |
361 |
-319; 1
|
Статистика виступів за збірну[ред. | ред. код]
Станом на 6 грудня 2022 року
Бразилія
«Ліверпуль»
«Рома»
Бразилія
.svg){kind=small}
