Андерс Йонас Ангстрем

Андерс Йонас Ангстрем
Народився	13 серпня 1814(1814-08-13) The iron factory Lögdö bruk[d], Тімро, Вестерноррланд, Швеція
Помер	21 червня 1874(1874-06-21) (59 років) Уппсала, Уппсала, Швеція, Шведсько-норвезька унія
Поховання	Старий цвинтар Уппсали[d]
Громадянство	Швеція
Діяльність	фізик, астроном, викладач університету
Alma mater	Університет Уппсали
Сфера інтересів	фізика
Заклад	Уппсальська астрономічна обсерваторія[d] і Уппсальський університет
Член	Лондонське королівське товариство, Шведська королівська академія наук, Французька академія наук, Королівське фізіографічне товариство у Лунді[d], Данська королівська академія наук і Прусська академія наук
Відомий завдяки:	спектроскопія
У шлюбі з	Augusta Carolina Bedoire[d]
Діти	Knut Ångström[d] і Anna Augusta Ångström[d]
Нагороди	медаль Румфорда
Андерс Йонас Ангстрем у Вікісховищі?

А́ндерс Йо́нас А́нгстрем (швед. Anders Jonas Ångström / Андерс Юнас Онґстрьом, 13 серпня 1814 — 21 червня 1874) — шведський вчений-астрофізик, один із засновників спектрального аналізу.

У 1861 році Ангстрем відкрив наявність водню на Сонці. Його основною роботою стало «Дослідження сонячного спектру» (1868), атлас сонячного спектру, що представив виміри 1 тисячі спектральних ліній із розділенням в одну десятимільйонну міліметра — величину, яка згодом одержала назву «ангстрем». У 1868 році ввів для фраунгоферових ліній у спектрі Сонця замість довільної шкали Кірхгофа природну шкалу довжин хвиль.

Член Лондонського королівського товариства (1870), член-кореспондент Паризької академії наук. У 1872 році був нагороджений медаллю Румфорда.

На честь Ангстрема названо також кратер на Місяці та астероїд.