Філіпп Едуард Антон фон Ленард
![]() | |
---|---|
нім. Philipp Eduard Anton von Lenard | |
Ім'я при народженні | нім. Philipp Eduard Anton von |
Народився |
7 червня 1862 Пресбург, Австро-Угорська імперія |
Помер |
20 травня 1947 (84 роки) Месельгаузен, Німеччина |
Поховання | |
Країна |
![]() |
Діяльність | фізик, політик, винахідник, викладач університету |
Alma mater | Гейдельберзький університет |
Галузь | атомна фізика |
Заклад |
Гайдельберзький університет Кільський університет |
Посада | професор |
Науковий ступінь | докторський ступінь[1] |
Науковий керівник | Роберт Вільгельм Бунзен |
Аспіранти, докторанти | Paul Hertzd[2], Вальтер Коссель[3], Karl Wilhelm Hausserd, Wilhelm Georg Weinreichd[4] і Walther Kosseld[4] |
Членство | Прусська академія наук, Шведська королівська академія наук, Militant League for German Cultured, Угорська академія наук, Гайдельберзька академія наук і Королівська академія наук і літератури в Гетеборзіd |
У шлюбі з | Katharina Lenardd |
Нагороди | |
![]() |
Філіпп Едуард Антон фон Ленард (нім. Philipp Eduard Anton von Lenard 7 червня 1862, Пресбург, Австро-Угорська імперія — 20 травня 1947, Месельгаузен, Німеччина) — німецький фізик, автор багатьох видатних робіт в області фізики твердого тіла і атомної фізики. Лауреат Нобелівської премії з фізики в 1905 р. «за роботи з дослідження катодних променів». У 20-х роках XX століття став противником «теорії відносності» і пропагандистом т. з. «арійської фізики».
Життєпис[ред. | ред. код]
Ленард народився в сім'ї тірольського торговця вином. У 1722 р. сім'ї Ленарда було присвоєно спадкове дворянство, яке проте, починаючи з кінця XVIII століття, в сім'ї не застосовувалося. У 1880 р. Ленард вивчає протягом двох семестрів природничі науки — спочатку в Будапешті, а потім у Відні. Після цього він віддає перевагу роботі у батьківському винному магазині в Прессбурзі. У 1883 р. Ленард продовжує навчання в Гайдельберзі під керівництвом Германа Квінке та Роберта Бунзена. Після навчання протягом одного семестру в Берліні під керівництвом Германа Гельмгольца, він захищає в 1886 р. у Гайдельберзі дисертацію за темою «Про коливання падаючих крапель». Після цього він стає асистентом у Квінке у фізичному інституті Гайдельберзького університету. У цей час він продовжує дослідження люмінесценції. У наступні десятиліття на основі цих досліджень він напише основоположні роботи про механізм свічення так званих фосфорів Ленарда. У 1898 році Ленард стає професором в Кільському університеті, де проводить найпродуктивніші роки своєї наукової діяльності. Він продовжує досліджувати фотоелектричний ефект, розробляє динамічну модель атома, що спростувала уявлення про атом як про масивний однорідний об'єкт. У 1907 році Ленард повертається у Гайдельберг.
Науковий доробок[ред. | ред. код]
Метеорологічні внески[ред. | ред. код]
Ленард був першим, хто в 1892 році вивчив і описав те, що було названо пізніше як ефект Ленарда. Цим ефектом назване відокремлення електричних зарядів, при аеродинамічному розпаді крапель води, наприклад, при падінні на основу чи розщепленні крапель у повітрі. Ефект також відомий як балоелектричний ефект, електрифікація розпилення або ефект водоспаду.[5] У основі ефекту лежить явище, коли сили розливу крапель, генеруючи бризки, генерують невеликі негативні краплі з поверхні основної краплі, залишаючи нейтральний або слабкий позитивний заряд на решті великого фрагмента. Ефект був повторений багатьма дослідниками, проте, молекулярні механізми цього явища станом на 2015 рік досліджені недостатньо.[6]
Також, ним були проведені дослідження розмірів та форми розподілу крапель дощу, для цього він сконструювавши вітровий тунель, в якому краплі води різної величини могли утримуватися нерухомими протягом декількох секунд. Він першим визнав, що великі краплі дощу не мають класичну форму краплі сльози, а мають форму подібну до булочки гамбургерів.[7]
Джерела[ред. | ред. код]
- Інформація з сайту Нобелівського комітету [Архівовано 22 червня 2012 у WebCite](англ.)
- Коротка біографія з історичного музею Німеччини в Берліні [Архівовано 27 січня 2011 у Wayback Machine.](нім.)
- «Фізики у війні привидів», Ш. Вольф, Мюнхенський центр історії науки і техніки(нім.)
- Жозе Наварро Фаус. Ленард (8 раз) // в серии Наука. Величайшие теории (№ 3)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek, Staatsbibliothek zu Berlin, Bayerische Staatsbibliothek et al. Record #118779397 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ а б Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ American Meteorological Society Glossary. Amsglossary.allenpress.com. 25 червня 2013. Архів оригіналу за 5 лютого 2012. Процитовано 13 липня 2013.
- ↑ Beattie, James (04 2016). The mechanism of spray electrification: the waterfall effect. Atmospheric Chemistry and Physics Discussions. с. 1–9. doi:10.5194/acp-2015-892.
- ↑ Volynets, Igor (2001). Diameter of a raindrop. У Elert, Glenn. The Physics Factbook. Архів оригіналу за 20 серпня 2019. Процитовано 19 серпня 2019.
|
|
- Народились 7 червня
- Народились 1862
- Померли 20 травня
- Померли 1947
- Лауреати Нобелівської премії з фізики
- Нагороджені Золотим партійним знаком НСДАП
- Нагороджені медаллю Румфорда
- Нагороджені медаллю Маттеуччі
- Нагороджені медаллю Франкліна
- Члени НСДАП
- Німецькі фізики
- Члени Шведської королівської академії наук
- Випускники Гайдельберзького університету
- Науковці Гайдельберзького університету
- Науковці Кільського університету
- Професори
- Члени Прусської академії наук
- Члени Угорської академії наук
- Члени Гайдельберзької академії наук
- Німецькі винахідники
- Уродженці Братислави
- Науковці Боннського університету