Рене Ґосінні
Рене Ґосінні | |
---|---|
фр. René Goscinny | |
Ім'я при народженні | фр. René Goscinny |
Народився |
14 серпня 1926[1][2][…] V округ Парижа, Париж[4] |
Помер |
5 листопада 1977[2][3][…] (51 рік) XVII округ Парижа, Париж ·гострий інфаркт міокарда[6] |
Поховання | Cimetière du Châteaud |
Країна |
![]() |
Діяльність | сценарист, режисер, продюсер, актор |
Галузь | комікс |
Відомий завдяки | письменник і видавець |
Знання мов | французька[2] |
Заклад | Sud-Ouestd і Spiroud |
Magnum opus | Астерікс, Щасливчик Люк і Le petit Nicolasd |
Посада | головний редактор |
Діти | Anne Goscinnyd |
Нагороди | |
IMDb | nm0331453 |
Рене́ Ґосінні́ (фр. René Goscinny, 14 серпня 1926 Париж, Франція — 5 листопада 1977 Париж, Франція) — французький письменник та видавець, один з авторів знаменитого коміксу про Астерікса.
Життєпис[ред. | ред. код]
Рене народився 14 серпня 1926 року в Парижі, у родині польських емігрантів єврейського походження. Батько, Станіслав Симха Ґосцінний (1887-1943) — син варшавського рабина Абрама Госцінного, інженер-хімік, який переїхав до Парижу після Першої Світової війни. Мати — Ганна Березняк-Ґосцінна (1889-?), народилася у Ходоркові (тепер — село на Житомирщині) у сім'ї видавців, котра була змушена покинути це село через постійні єврейські погроми. З часом Рене змінює своє прізвище на Ґоссіні. Невдовзі його батько отримав роботу інженера-хіміка в Аргентині і сім'я переїхала. Рене навчався в Буенос-Айресі у французькій школі. У 1943 році батько Рене помер. 17-річний хлопець, який щойно закінчив школу мусив заробляти на життя і утримувати сім'ю. Рене працював помічником бухгалтера, молодшим художником в рекламному агентстві.
У 1945 році Ґоссіні з матір'ю перебралися в Нью-Йорк до родичів. Тут Рене мав бути призваний до американської армії, але вирішив служити у Франції й поїхав у Європу, а по закінченні служби повернувся до Нью-Йорку. Під час армійської служби Ґоссіні був художником полку.
Повернувшись з армії у 1948 році Рене Ґоссіні стає головним художником невеликого видавництва «Kunen Publishers», в якому виходять чотири його книжки для дітей. У 1951 році Рене Ґоссіні знову їде в Париж як кореспондент одного з нью-йоркських інформаційних агентств. Тут він інтенсивно працює журналістом, автором текстів і малюнків для різних видань, а в 1955 році разом з Жаном Мішелем Шарльє і Альбером Удерзо засновує видавництво «Edipress/Edifrance», що випускало ряд журналів з коміксами. У цей час Ґоссіні знайомиться з багатьма знаменитими авторами коміксів, перш за все, з Морісом де Бевереном, автором коміксу «Щасливчик Люк», для якого Ґоссіні писав тексти з 1955 до 1977 року. У 1959 році «Edipress/Edifrance» відкриває новий журнал «Pilote». Для першого номера цього журналу Ґоссіні розробляє свій найзнаменитіший комікс-серіал «Астерікс». Паралельно він малює або пише тексти ще для багатьох серіалів, під псевдонімом Д'Агостіно. У співпраці з Жан-Жаком Семпе пише розповіді про маленького Ніколя.
Ґоссіні помер, коли йому було 51 рік від серцевого нападу[8].
Бібліографія[ред. | ред. код]
Астерікс і Обелікс[ред. | ред. код]
- Астерікс з Галлії
- Астерікс і Золотий серп
- Астерікс і готи
- Астерікс-Гладіатор
- Астерікс і Банкет
- Астерікс і Клеопатра
- Астерікс і Велика Бійка
- Астерікс в Британії
- Астерікс і нормани
- Астерікс-Легіонер
- Астерікс і Отаманський щит
- Астерікс на Олімпійських іграх
- Астерікс і котел
- Астерікс в Іспанії
- Астерікс і римський агент
- Астерікс у Швейцарії
- Астерікс і особняки Богів
- Астерікс і лавровий вінок
- Астерікс і віщун
- Астерікс на Корсиці
- Астерікс і подарунок Цезаря
- Астерікс і Великий Перетин
- Обелікс і Компанія
- Астерікс в Бельгії
- Астерікс і перевал в Скелястих горах
- Астерікс і Чорне золото
- Астерікс і син
- Астерікс і чарівний килим
- Астерікс і секретна зброя
- Астерікс і Обелікс на морі
- Астерікс і актриса
- Астерікс і небо, що падає
- Астерікс проти Цезаря
- Дванадцять завдань Астерікса
- Астерікс завойовує Америку
- Операція Getafix
- Як Обелікс потрапив в магічне зілля
Маленький Ніколя[ред. | ред. код]
Рене Ґоссіні також є автором кумедних оповідань про маленького Ніколя. Історія їх створення почалася в 1950-ті роки, коли Рене Ґоссіні вирішив написати текст до невеликих гумористичних малюнків, автором яких був друг Рене — художник Жан-Жак Семпе. Таким чином вийшли кумедні розповіді і веселі історії про доброго бешкетника, його приятелів і школу, які полюбили діти багатьох країн світу[8].
- «Друзі малого Ніколя» (Рене Ґоссіні, Жан-Жак Семпе)[9]
- «Розваги Малого Ніколя» (Рене Ґоссіні, Жан-Жак Семпе)
- «Маленький Ніколя на перервах» (Рене Ґоссіні, Жан-Жак Семпе)
- «Маленький Ніколя» (Рене Ґоссіні, Жан-Жак Семпе)
Сценарист[ред. | ред. код]
- 2012 — Астерікс в Британії (Astérix et Obélix: Au Service de Sa Majesté) — комікс
- 2009 — Невловимий Люк (Lucky Luke) — персонажі
- 2009 — Маленький Ніколя (Le petit Nicolas) — персонажі[10]
- 2008 — Астерікс на Олімпійських іграх (Astérix aux jeux olympiques) — книга
- 2006 — Астерікс і вікінги (Astérix et les Vikings) — книга
- 2005 — Ізноуґуд або Каліф на годину (Iznogoud) — комікс[11]
- 2001 — Астерікс і Обелікс: Місія Клеопатра (Astérix & Obélix: Mission Cléopâtre) — книга
- 1999 — Астерікс і Обелікс проти Цезаря (Astérix et Obélix contre César) — книга
- 1944 — Астерікс завойовує Америку (Asterix in America) — книга
- 1992 — Щасливчик Люк (серіал) (Lucky Luke)
- 1991 — Щасливчик Люк (Lucky Luke)
- 1989 — Великий бій Астерікса (Astérix et le coup du menhir)
- 1986 — Астерікс в Британії (Astérix chez les Bretons)
- 1985 — Астерікс проти Цезаря (Astérix et la surprise de César)
- 1983 — Дальтони в бігах (Les Dalton en cavale) — книга
- 1978 — La ballade des Dalton
- 1976 — 12 подвигів Астерікса (Les douze travaux d'Astérix)
- 1973 — Гаспар (Les gaspards)
- 1972 — Сьогодні в Парижі (ТБ) (Aujourd'hui à Paris)
- 1972 — Daisy Town
- 1972 — Довічна рента (Le viager)
- 1971 — Суддя (Le juge)
- 1968 — Астерікс і Клеопатра (Astérix et Cléopâtre) — комікс
- 1967 — Астерікс з Галлії (Astérix le Gaulois)
- 1964 — Всі діти світу (Tous les enfants du monde) — короткометражка
- 1964 — Тінтін та блакитні апельсини (Tintin et les oranges bleues) — адаптація
Режисер[ред. | ред. код]
- 1978 — La ballade des Dalton
- 1976 — 12 подвигів Астерікса (Les douze travaux d'Astérix)
- 1972 — Daisy Town
- 1968 — Астерікс і Клеопатра (Astérix et Cléopâtre)
Продюсер[ред. | ред. код]
- 1976 — 12 подвигів Астерікса (Les douze travaux d'Astérix)
- 1972 — Daisy Town
- 1972 — Довічна рента (Le viager)
Актор (озвучення)[ред. | ред. код]
- 1978 — La ballade des Dalton
- 1974 — Bons baisers d'Astérix (ТБ)
- 1968 — Астерікс і Клеопатра (Astérix et Cléopâtre)
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- З 1996 року щорічно присуджується міжнародна премія імені Ґоссіні найкращому молодому автору коміксів[8].
- Ім'я Ґоссіні носить одна з вулиць 13 округу Парижа (поблизу Національної бібліотеки Франції).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118718215 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б René Goscinny
- ↑ (unspecified title)
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ http://web.archive.org/web/20121110063012/http://sciencesetavenir.nouvelobs.com/sante/20121108.OBS8681/le-gag-rate-de-goscinny-mourir-d-un-arret-du-c-ur-chez-son-cardiologue.html
- ↑ RKDartists
- ↑ а б в Рене Госинни — lavkababuin.com Архівовано 28 жовтень 2011 у Wayback Machine. (рос.)
- ↑ Друзі малого Ніколя
- ↑ 5 екранізацій для літнього вікенду «Видавництво Старого Лева»
- ↑ Ізновґуд, або Каліф на годину/Iznogoud «Кіноколо»
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний вебсайт(фр.)
|
- Народились 14 серпня
- Народились 1926
- Уродженці Парижа
- Померли 5 листопада
- Померли 1977
- Померли в Парижі
- Кавалери Ордена мистецтв та літератури
- Кавалери ордена «За заслуги» (Франція)
- Лауреати премії «Сезар»
- Французькі прозаїки
- Письменники-фантасти Франції
- Французькі видавці
- Французькі автори коміксів
- Французькі дитячі письменники
- Французькі актори
- Французькі режисери
- Французькі сценаристи
- Художники коміксів
- Астерікс і Обелікс