Рене Ґосінні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рене Ґосінні
фр. René Goscinny
René Goscinny.jpg
Ім'я при народженні фр. René Goscinny
Народився 14 серпня 1926(1926-08-14)[1][2][…]
V округ Парижа, Париж[4]
Помер 5 листопада 1977(1977-11-05)[2][3][…] (51 рік)
XVII округ Парижа, Париж
·гострий інфаркт міокарда[6]
Поховання Cimetière du Châteaud
Країна Flag of France.svg Франція[7]
Діяльність сценарист, режисер, продюсер, актор
Галузь комікс
Відомий завдяки письменник і видавець
Знання мов французька[2]
Заклад Sud-Ouestd і Spiroud
Magnum opus Астерікс, Щасливчик Люк і Le petit Nicolasd
Посада головний редактор
Діти Anne Goscinnyd
Нагороди
IMDb nm0331453

Рене́ Ґосінні́ (фр. René Goscinny, 14 серпня 1926(19260814) Париж, Франція — 5 листопада 1977 Париж, Франція) — французький письменник та видавець, один з авторів знаменитого коміксу про Астерікса.

Життєпис[ред. | ред. код]

Рене народився 14 серпня 1926 року в Парижі, у родині польських емігрантів єврейського походження. Батько, Станіслав Симха Ґосцінний (1887-1943) — син варшавського рабина Абрама Госцінного, інженер-хімік, який переїхав до Парижу після Першої Світової війни. Мати — Ганна Березняк-Ґосцінна (1889-?), народилася у Ходоркові (тепер — село на Житомирщині) у сім'ї видавців, котра була змушена покинути це село через постійні єврейські погроми. З часом Рене змінює своє прізвище на Ґоссіні. Невдовзі його батько отримав роботу інженера-хіміка в Аргентині і сім'я переїхала. Рене навчався в Буенос-Айресі у французькій школі. У 1943 році батько Рене помер. 17-річний хлопець, який щойно закінчив школу мусив заробляти на життя і утримувати сім'ю. Рене працював помічником бухгалтера, молодшим художником в рекламному агентстві.

У 1945 році Ґоссіні з матір'ю перебралися в Нью-Йорк до родичів. Тут Рене мав бути призваний до американської армії, але вирішив служити у Франції й поїхав у Європу, а по закінченні служби повернувся до Нью-Йорку. Під час армійської служби Ґоссіні був художником полку.

Повернувшись з армії у 1948 році Рене Ґоссіні стає головним художником невеликого видавництва «Kunen Publishers», в якому виходять чотири його книжки для дітей. У 1951 році Рене Ґоссіні знову їде в Париж як кореспондент одного з нью-йоркських інформаційних агентств. Тут він інтенсивно працює журналістом, автором текстів і малюнків для різних видань, а в 1955 році разом з Жаном Мішелем Шарльє і Альбером Удерзо засновує видавництво «Edipress/Edifrance», що випускало ряд журналів з коміксами. У цей час Ґоссіні знайомиться з багатьма знаменитими авторами коміксів, перш за все, з Морісом де Бевереном, автором коміксу «Щасливчик Люк», для якого Ґоссіні писав тексти з 1955 до 1977 року. У 1959 році «Edipress/Edifrance» відкриває новий журнал «Pilote». Для першого номера цього журналу Ґоссіні розробляє свій найзнаменитіший комікс-серіал «Астерікс». Паралельно він малює або пише тексти ще для багатьох серіалів, під псевдонімом Д'Агостіно. У співпраці з Жан-Жаком Семпе пише розповіді про маленького Ніколя.

Ґоссіні помер, коли йому було 51 рік від серцевого нападу[8].

Бібліографія[ред. | ред. код]

Астерікс і Обелікс[ред. | ред. код]

  • Астерікс з Галлії
  • Астерікс і Золотий серп
  • Астерікс і готи
  • Астерікс-Гладіатор
  • Астерікс і Банкет
  • Астерікс і Клеопатра
  • Астерікс і Велика Бійка
  • Астерікс в Британії
  • Астерікс і нормани
  • Астерікс-Легіонер
  • Астерікс і Отаманський щит
  • Астерікс на Олімпійських іграх
  • Астерікс і котел
  • Астерікс в Іспанії
  • Астерікс і римський агент
  • Астерікс у Швейцарії
  • Астерікс і особняки Богів
  • Астерікс і лавровий вінок
  • Астерікс і віщун
  • Астерікс на Корсиці
  • Астерікс і подарунок Цезаря
  • Астерікс і Великий Перетин
  • Обелікс і Компанія
  • Астерікс в Бельгії
  • Астерікс і перевал в Скелястих горах
  • Астерікс і Чорне золото
  • Астерікс і син
  • Астерікс і чарівний килим
  • Астерікс і секретна зброя
  • Астерікс і Обелікс на морі
  • Астерікс і актриса
  • Астерікс і небо, що падає
  • Астерікс проти Цезаря
  • Дванадцять завдань Астерікса
  • Астерікс завойовує Америку
  • Операція Getafix
  • Як Обелікс потрапив в магічне зілля

Маленький Ніколя[ред. | ред. код]

Рене Ґоссіні також є автором кумедних оповідань про маленького Ніколя. Історія їх створення почалася в 1950-ті роки, коли Рене Ґоссіні вирішив написати текст до невеликих гумористичних малюнків, автором яких був друг Рене — художник Жан-Жак Семпе. Таким чином вийшли кумедні розповіді і веселі історії про доброго бешкетника, його приятелів і школу, які полюбили діти багатьох країн світу[8].

  • «Друзі малого Ніколя» (Рене Ґоссіні, Жан-Жак Семпе)[9]
  • «Розваги Малого Ніколя» (Рене Ґоссіні, Жан-Жак Семпе)
  • «Маленький Ніколя на перервах» (Рене Ґоссіні, Жан-Жак Семпе)
  • «Маленький Ніколя» (Рене Ґоссіні, Жан-Жак Семпе)

Сценарист[ред. | ред. код]

  • 2012 — Астерікс в Британії (Astérix et Obélix: Au Service de Sa Majesté) — комікс
  • 2009 — Невловимий Люк (Lucky Luke) — персонажі
  • 2009 — Маленький Ніколя (Le petit Nicolas) — персонажі[10]
  • 2008 — Астерікс на Олімпійських іграх (Astérix aux jeux olympiques) — книга
  • 2006 — Астерікс і вікінги (Astérix et les Vikings) — книга
  • 2005 — Ізноуґуд або Каліф на годину (Iznogoud) — комікс[11]
  • 2001 — Астерікс і Обелікс: Місія Клеопатра (Astérix & Obélix: Mission Cléopâtre) — книга
  • 1999 — Астерікс і Обелікс проти Цезаря (Astérix et Obélix contre César) — книга
  • 1944 — Астерікс завойовує Америку (Asterix in America) — книга
  • 1992 — Щасливчик Люк (серіал) (Lucky Luke)
  • 1991 — Щасливчик Люк (Lucky Luke)
  • 1989 — Великий бій Астерікса (Astérix et le coup du menhir)
  • 1986 — Астерікс в Британії (Astérix chez les Bretons)
  • 1985 — Астерікс проти Цезаря (Astérix et la surprise de César)
  • 1983 — Дальтони в бігах (Les Dalton en cavale) — книга
  • 1978 — La ballade des Dalton
  • 1976 — 12 подвигів Астерікса (Les douze travaux d'Astérix)
  • 1973 — Гаспар (Les gaspards)
  • 1972 — Сьогодні в Парижі (ТБ) (Aujourd'hui à Paris)
  • 1972 — Daisy Town
  • 1972 — Довічна рента (Le viager)
  • 1971 — Суддя (Le juge)
  • 1968 — Астерікс і Клеопатра (Astérix et Cléopâtre) — комікс
  • 1967 — Астерікс з Галлії (Astérix le Gaulois)
  • 1964 — Всі діти світу (Tous les enfants du monde) — короткометражка
  • 1964 — Тінтін та блакитні апельсини (Tintin et les oranges bleues) — адаптація

Режисер[ред. | ред. код]

  • 1978 — La ballade des Dalton
  • 1976 — 12 подвигів Астерікса (Les douze travaux d'Astérix)
  • 1972 — Daisy Town
  • 1968 — Астерікс і Клеопатра (Astérix et Cléopâtre)

Продюсер[ред. | ред. код]

  • 1976 — 12 подвигів Астерікса (Les douze travaux d'Astérix)
  • 1972 — Daisy Town
  • 1972 — Довічна рента (Le viager)

Актор (озвучення)[ред. | ред. код]

  • 1978 — La ballade des Dalton
  • 1974 — Bons baisers d'Astérix (ТБ)
  • 1968 — Астерікс і Клеопатра (Astérix et Cléopâtre)

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118718215 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б René Goscinny
  4. ↑ (unspecified title)
  5. ↑ SNAC — 2010.
  6. ↑ http://web.archive.org/web/20121110063012/http://sciencesetavenir.nouvelobs.com/sante/20121108.OBS8681/le-gag-rate-de-goscinny-mourir-d-un-arret-du-c-ur-chez-son-cardiologue.html
  7. ↑ RKDartists
  8. ↑ а б в Рене Госинни — lavkababuin.com Архівовано 28 жовтень 2011 у Wayback Machine. (рос.)
  9. ↑ Друзі малого Ніколя
  10. ↑ 5 екранізацій для літнього вікенду «Видавництво Старого Лева»
  11. ↑ Ізновґуд, або Каліф на годину/Iznogoud «Кіноколо»

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рене_Ґосінні&oldid=27751056