Атік Рагімі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Атік Рагімі
фр. Atiq Rahimi
Atiq Rahimi 2010 a.jpg
Народився 26 лютого 1962(1962-02-26)[1][2] (61 рік)
Кабул, Королівство Афганістан
Країна Flag of France (1794–1815, 1830–1974, 2020–present).svg Франція
Діяльність письменник, кінорежисер, сценарист, кінопродюсер, documentarian, кіносценарист
Сфера роботи література[3], документальний фільм[3], кіносценаристикаd[3] і кінорежисураd[3]
Alma mater Паризький університет і Lycée Esteqlald
Мова творів французька[4][3] і перська[4][3]
Magnum opus The Patience Stoned
Нагороди
CMNS: Атік Рагімі у Вікісховищі

Атік Рагімі (фр. Atiq Rahimi, перс. عتیق رحیمی‎, нар. 26 лютого 1962, Кабул) — афганський і французький письменник і кінорежисер.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив франко-афганський ліцей в Кабулі. З початком Афганської війни переїхав до Пакистану, а в 1984 році попросив політичного притулку у Франції, який отримав в 1985 році. Був продюсером документальних фільмів на французькому телебаченні. Захистив докторську дисертацію по відеорежісурі в Сорбонні. У 1990 році дізнався про загибель брата, убитого на батьківщині в 1989 році. Зняв два документальних фільми про Афганістан. У 2002 році після 17 років вигнання повернувся до Кабула, зробив серію фотографій міста, кілька з них були пізніше придбані Музеєм Вікторії та Альберта в Лондоні. Живе в Парижі.

Творчість[ред. | ред. код]

Дебютував у Франції романом «Хак о Хакестар. Земля і попіл» (написаний перською мовою, французький переклад 2000), за яким у 2004 зняв фільм, що отримав визнання критики і публіки. Четверта книга Рагімі, роман «Санґе Сабур. Камінь терпіння» (2008), написана вже французькою, здобула Гонкурівську премію, екранізована у 2012. Камінь терпіння в іранській культурі приймає на себе всі розповіді про життєві трагедії, він мовчить, як не мовчав би жоден слухач, але за легендою, і цей камінь колись лусне, тоді вільною стане жінка, що повіряє йому свої таємниці. Одноіменний роман написав представник модерної іранської літератури Садек Чубак у 1966.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ The Fine Art Archive — 2003.
  2. ↑ Babelio — 2007.
  3. ↑ а б в г д е Czech National Authority Database
  4. ↑ а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Література та бібліографія
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
1903 — Но · 1904 — Фрап'є · 1905 — Фаррер · 1906 — Жером і Жан Таро · 1907 — Мозеллі · 1908 — де Міомандр · 1909 — пс. Маріус-Арі Леблон (Атена і Мерло) · 1910 — Перго · 1911 — де Шатобріан · 1912 — Савіньйон · 1913 — Ельдер · 1914 — Бертран · 1915 — Бенжамен · 1916 — Барбюс · 1917 — Малерб · 1918 — Дюамель · 1919 — Пруст · 1920 — Перошон · 1921 — Маран · 1922 — Беро · 1923 — Фабр · 1924 — Сандр · 1925 — Женевуа · 1926 — Деберлі · 1927 — Бедель · 1928 — Вейєр · 1929 — Арлан · 1930 — Фоконньє · 1931 — Фаяр · 1932 — Мазелін · 1933 — Мальро · 1934 — Версель · 1935 — Пейре · 1936 — Ван дер Меєрш · 1937 — Плізньє · 1938 — Труайя · 1939 — Еріа · 1940 — Амбрієр · 1941 — Пурра · 1942 — Бернар · 1943 — Гру · 1944 — Тріоле · 1945 — Борі · 1946 — Готьє · 1947 — Кюртіс · 1948 — Дрюон · 1949 — Робер Мерль · 1950 — Колен · 1951 — Грак · 1952 — Бек · 1953 — Гаскар · 1954 — де Бовуар · 1955 — Ікор · 1956 — Гарі · 1957 — Вайян · 1958 — Валдер · 1959 — Шварц-Барт · 1960 — Оріа · 1961 — Ко · 1962 — Ланґфю · 1963 — Лану · 1964 — Коншон · 1965 — Борель · 1966 — Шарль-Ру · 1967 — де Мандьярґ · 1968 — Клавель · 1969 — Марсо · 1970 — Турньє · 1971 — Лорен · 1972 — Карр'єр · 1973 — Шессе · 1974 — Лене · 1975 — Гарі (під псевдонімом Ажар) · 1976 — Гренвіль · 1977 — Декоен · 1978 — Модіано · 1979 — Майє · 1980 — Наварр · 1981 — Бодар · 1982 — Фернандес · 1983 — Трістан · 1984 — Дюрас · 1985 — Кеффелек · 1986 — Ост · 1987 — Бен Джеллун · 1988 — Орсенна · 1989 — Вотрен · 1990 — Руо · 1991 — Комбеско · 1992 — Шамуазо · 1993 — Маалуф · 1994 — Ван Ковелер · 1995 — Макін · 1996 — Роз · 1997 — Рамбо · 1998 — Констан · 1999 — Ешноз · 2000 — Шуль · 2001 — Рюфен · 2002 — Кіньяр · 2003 — Аметт · 2004 — Годе · 2005 — Веєрган · 2006 — Літтель · 2007 — Леруа · 2008 — Рагімі · 2009 — Ндіай · 2010 — Уельбек · 2011 — Женні · 2012 — Феррарі · 2013 — Леметр · 2014 — Сальвер · 2015 — Енар · 2016 — Слімані · 2017 — В'юйяр · 2018 — Матьє · 2019 — Дюбуа · 2020 — Ле Телльє  · 2021 — Сарр  · 2022 — Жіро
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Атік_Рагімі&oldid=31097040