Матіас Енар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Матіас Енар
Mathias Énard
Mathias Enard 20100329 Salon du livre de Paris 1.jpg
Матіас Енар на Паризькому книжковому салоні. Березень 2010 року.
Народився 11 січня 1972(1972-01-11) (47 років)
Ніор
Громадянство Франція Франція
Національність француз
Діяльність прозаїк, перекладач
Alma mater Національний інститут східних мов і цивілізацій і École du Louvre[d]
Мова творів французька
Роки активності 2003 — донині
Жанр роман, оповідання
Magnum opus «Досконалість пострілу» (2003)
«Зона» (2008)
«Розкажіть їм про битви, королів і слонів» (2010)
«Компас» (2015)
Автограф Signature mathias enard.png
Премії Ґонкурівська премія (2015)

Матіас Енар у Вікісховищі?

Матіа́с Ена́р (фр. Mathias Énard; 11 січня 1972(19720111), Ніор) — французький письменник і перекладач, лауреат Ґонкурівської премії (2015) за роман «Компас»[1].

Біографічні дані[ред. | ред. код]

Матіас Енар здобув вищу освіту у Луврській школі[fr] як знавець сучасного мистецтва, а тоді вивчав арабську і перську мови в Національному інституті східних мов і цивілізацій. Слухав лекції перської мови в Бріжитт Сімон-Хаміді. 2000 року, після тривалого перебування на Близькому Сході, він переїхав до Барселони й співпрацював там із кількома культурними журналами. Переклав дві книжки — з перської та арабської. Брав участь у роботі редакційної колегії журналу «Inculte» в Парижі. З 2010 року Матіас Енар викладав арабську мову в Автономному університеті Барселони[2].

У 2003 році вийшов перший роман «Досконалість пострілу». Дія твору відбувається під час громадянської війни. Країну не вказано, але нею може бути Ліван[3]. Головний герой — снайпер, одержимий смертю. Про себе він каже:

Я сам не знав, хто я: стрілець чи мішень.

Оригінальний текст (фр.)
Je ne savais plus si j'étais celui qui tirait ou celui sur lequel on tirait.

Наступного року цей твір здобув Премію п'яти континентів франкофонії[fr], Премію Едме Ларошфуко[fr] й був відзначений на Фестивалі першого роману[fr][4].

У 2005–2006 роках Матіас Енар був стипендіатом Французької академії в Римі.

У 2008 році він опублікував у видавництві «Actes Sud» роман «Зона» про ізраїльсько-палестинську війну. Автор, з його слів, «хотів створити сучасну епопею». Роман має цікаву особливість: на всіх його п'ятиста сторінках простягається одне речення від першої особи[5]. «Зону» нагороджено Грудневою премією[fr], Літературною премією «Кандід»[fr] і Книжкова премія радіостанції «France Inter»[fr].

2010 року в тому ж видавництві вийшло оповідання Енара «Розкажіть їм про битви, королів і слонів». Йдеться про перебування Мікеланджело в Константинополі, куди він прибув 13 травня 1506 року на запрошення султана Баязида II. Показано толерантний і цілком європейський Константинополь, що приймав євреїв, яких вигнали з Іспанії католицькі королі. Це оповідання здобуло Ґонкурівську премію ліцеїстів (2010), Книжкову премію Пуату-Шаранта (2011)[6], Премію «Голос слухачів» (2011), а також відзнаку Центру книжки і читання в Пуату-Шаранті.

2011 року Матіас Енар разом із графіком Тома Мареном і філософом Жульєном Безієм заснував у Парижі галерею «Scrawitch», яка влаштовує виставки естампів сучасних митців[7].

У 2012 році Енар опублікував роман «Вулиця злодіїв» — розповідь про пригоди молодого марокканця в Іспанії під час Арабської весни, коли почалися Протести в Іспанії (2011-2015)[es]. «Вулицею злодіїв» письменник відгукнувся на ці події, оцінив їх, а також дав свої погляди на акції протесту та повстання[8]. 2012 року в Бейруті роман здобув першу премію «Список кандидатів на Ґонкурівську премію: вибір Сходу», яку присудило журі із студентів із Лівану та інших країн Близького Сходу[9]. У 2013-му «Вулицю злодіїв» нагороджено Премією Літературної академії Бретані і Пеї-де-ла-Луар.

2015 року Матіас Енар здобув Ґонкурівську премію за роман «Компас», у якому йдеться про погляди Заходу на Схід. Головний герой роману, музикознавець Франц Рітер, щойно дізнавшись про свою смертельну хворобу, під час безсонної ночі у віденському готелі згадує свої численні поїздки на Схід[10].

На вересень 2015 року твори Енара опубліковано у 22 країнах[11], їх перекладено, зокрема, англійською, данською, івритом, іспанською, каталанською, нідерландською, німецькою, хорватською, чеською і японською мовами.

Твори[ред. | ред. код]

Авторські[ред. | ред. код]

  • La Perfection du tir, Actes Sud,‎ 2003 ; rééd. Babel, Actes Sud, n°903, 2008 — «Досконалість пострілу»
Премія п'яти континентів франкофонії, 2004
Премія Едме Ларошфуко, 2004
Відзнака на Фестивалі першого роману, 2004
  • Remonter l'Orénoque, Actes Sud,‎ 2005 — «Ще раз піднятися рікою Ориноко»
  • Bréviaire des artificiers (ill. Pierre Marquès), Éditions Verticales / Gallimard,‎ 2007 — «Підручник для підривників»
  • Zone, Actes Sud,‎ 2008 ; rééd. Babel, Actes Sud, n° 1020, 2010 — «Зона»
Стипендія Тід Моньє Спілки французьких літераторів, 2008
Премія Кадму, 2008
Груднева премія, 2008
Премія «Кандід», 2008
Премія для початківців (Prix Initiales), 2009
Книжкова премія радіостанції «France Inter», 2009
  • Parle-leur de batailles, de rois et d'éléphants, Actes Sud,‎ 2010 ; rééd. Babel, Actes Sud, n° 1153, 2013 — «Розкажіть їм про битви, королів і слонів»
Ґонкурівська премія ліцеїстів, 2010
Книжкова премія Пуату-Шаранта, 2011
Премія «Голос слухачів», 2011
Відзнака Центру книжки і читання в Пуату-Шаранті, 2011
  • L'Alcool et la Nostalgie, Éditions Inculte,‎ 2011 (ISBN 978-2-916940-48-9)16 ; rééd. Babel, Actes Sud, n° 1111, 2012 — «Алкоголь і ностальгія»
  • Rue des voleurs, Actes Sud,‎ 2012 (ISBN 978-2-330-01267-0) — «Вулиця злодіїв»
Перша премія «Список кандидатів на Ґонкурівську премію: вибір Сходу», 2012
Премія «Roman-News», 2013
Премія Літературної академії Бретані і Пеї-де-ла-Луар, 2013
Ґонкурівська премія, 2015

Переклади українською[ред. | ред. код]

Екранізації творів Енара[ред. | ред. код]

  • «Відкритому серцю» (À cœur ouvert), 2012, фільм за мотивами «Ще раз піднятися рікою Ориноко». Режисер Маріон Лен

Примітки[ред. | ред. код]

Зовнішні зв'язки[ред. | ред. код]