Андре Савіньйон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андре Савіньйон
André Savignon
Ім'я при народженні Fernand Eugène André Savignon
Народився 1 січня 1878(1878-01-01)
Тарб, Франція Франція
Помер 10 січня 1947(1947-01-10) (69 років)
Лондон, Велика Британія
·пневмонія
Громадянство Франція Франція
Національність француз
Діяльність письменник, журналіст
Мова творів французька
Роки активності 19081947
Жанр оповідання, роман, стаття
Magnum opus «Дочки дощу»
Нагороди кавалер ордена Почесного легіону[d] і Ґонкурівська премія
Премії Ґонкурівська премія (1912)
Сторінка в Інтернеті Почесного легіону] [[Файл:Offizierskreuz.jpg|30px]

Ферна́н Еже́н Андре́ Савіньйо́н фр. Fernand Eugène André Savignon, * 1 січня 1878, Тарб, Франція — † 10 січня 1947, Лондон, Велика Британія;— французький письменник і журналіст, лауреат Ґонкурівської премії (1912) за роман «Дочки дощу»

Біографія[ред. | ред. код]

Андре Савіньйон народився в сім'ї Ежена Мішеля Савіньйона і Луїзи Ізабелли Варанґ'ян де Віллепен. Родина мешкала в домі «Еспарбес Люссан» у Тарбі, на майдані Префектури, № 5.

Андре навчався в єзуїтському коледжі святого Франсуа-Ксав'єра у Ванні.

Першою дружиною Андре Савіньйона була Марі Жозефіна Монзелен, з якою він узяв шлюб 29 липня 1902 в Парижі. Ґонкурівську премію здобув у 1912 році за роман «Дочки дощу», опублікований у видавництві Ґрассе. Претендентом на цю нагороду був також Жульєн Банда, і журі проголосувало шістьма голосами проти п'яти на користь Савіньйона. У романі описано будні жителів острова Уессан.

Андре працював журналістом у газетах і їздив у робочі відрядження до Великої Британії. Особливо часто це траплялося в 19081914 роках. Там його застала Перша світова війна, й довелося залишитися на чотири роки. Після перемир'я 1918 року Андре Савіньйон переїхав до Сен-Мало. 27 вересня 1919 в Амбераку він оженився вдруге — з Бертою Деґранж. Дітей з нею, як і з першою дружиною, не мав. Далі їздив як журналіст до Великої Британії. Був у Лондоні на той час, коли у 1939-му почалася Друга світова війна.

Андре Савіньйон пережив бомбардування Плімута у 19401941 роках, відомі під загальною назвою «Бліц»[1]. Вранці 21 березня 1941 року він написав:

«

«У цьому місті, що нищилось у червонуватих смугах диму, блукали тільки поодинокі городяни. Інші сиділи у сховищах або лежали, позбувшись усіх прикрощів, під руїнами».

»

На батьківщину письменник уже не повернувся. Перебрався до Лондона, де 10 січня 1947 року помер на пневмонію у французькій лікарні. Поховали його в Сен-Мало, на маленькому кладовищі «Розе», що біля річки Ранс.

Андре Савіньйон був кавалер ордена Почесного легіону.

Твори[ред. | ред. код]

  • Les Vigies des mers, Fayard, 1908 — «Сигнальники морів»
  • Filles de la pluie, Grasset, 1912 — «Дочки дощу»
  • Une femme dans chaque port, Flammarion, 1918 — «Жінка в кожному порту»
  • Le Secret des eaux, Calmann-Lévy, 1923 — «Таємниця вод»
  • La Tristesse d'Elsie, Calmann-Lévy, 1924 — «Сум Елсі»
  • La Dame de la «Sainte-Alice», Calmann-Lévy, 1926 — «Дама із „Святої Аліси“»
  • Tous les trois, Calmann-Lévy, 1928 — «Усі троє»
  • Saint-Malo, nid de Corsaire, La Renaissance du Livre, 1931 — «Сен-Мало, гніздо корсарів»
  • Au petit bateau, La Renaissance du Livre, 1932 — «На човнику»
  • Occupation, Édition de France, 1938 — «Окупація»
  • Le Feu du ciel, Plymouth 1940—1941, Le Cercle d'or, 1984 — «Небесний вогонь. Плімут, 1940—1941»
  • Dans ma prison de Londres (1939—1946), Ketel, 1962 — «У моїй лондонській тюрмі»

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Gill, Crispin (1993). Plymouth. A New History. Devon Books. p. 261. ISBN 0-86114-882-7