Андре Мальро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андре Мальро
фр. André Malraux
André Malraux, Pic, 22.jpg
Народився 3 листопада 1901(1901-11-03)
Париж
Помер 23 листопада 1976(1976-11-23) (75 років)
Кретей[1][2]
·злоякісна пухлина
Поховання Пантеон
Громадянство
(підданство)		 Flag of France.svg Франція[3][4]
Національність французи
Місце проживання
Діяльність політик, кінорежисер, сценарист, монтажер, мистецтвознавець, романіст, письменник, журналіст
Alma mater Національний інститут східних мов і цивілізацій[d], Lycée Turgot[d] і Кондорсе
Мова творів французька[5]
Magnum opus Умови людського існування
Членство Баварська академія витончених мистецтв[d], Американська академія мистецтв і наук і Національна академія художніх мистецтв Аргентини[d]
Партія Об'єднання французького народу
Брати, сестри Roland Malraux[d] і Claude Malraux[d]
У шлюбі з Clara Malraux[d] і Madeleine Malraux[d]
Діти Florence Malraux[d]
Автограф SignatureAndréMalraux.jpg
Нагороди
Андре Мальро у Вікісховищі?
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Андре Мальро (фр. André Malraux; 3 листопада 1901 — 23 листопада 1976) — французький письменник, мистецтвознавець, політичний діяч.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 3 листопада 1901 року у Парижі. Коли Андре було три роки, батько залишив родину. До 1916 року Андре жив разом з матір'ю, бабусею та тіткою. Спочатку він навчався у престижному ліцеї Тюрго. Потім Андре спробував вступити до ліцею Кондорсе, але невдало. На цьому його навчання скінчилося. Мальро не здобув навіть закінченої середньої освіти.

В сімнадцять років вирішив стати письменником. У 1921 році він опублікував першу книгу «Паперовий місяць» (Lunes en Papier). Також Мальро взявся за публіцистику. Водночас займався купівлею та перепродажем книг. Крім того, Мальро став грати на біржі, ще й успішно — він отримав матеріальну незалежність. Поступово Андре Мальро увійшов до французької художньої еліти.

У 1923 році Мальро побував у Індокитаї. Внаслідок подорожі вже у 1926 році виходить роман у листах «Спокуса Заходу», а у 1928 році — роман «Завойовники», який приніс йому славу письменника. У 20-30-х роках багато мандрував по Сходу, зокрема побував на радянському Кавказі та в Середній Азії. Бував у Ірані, Афганістані, Індії, Бірмі, Сінгапурі, Гонконзі, Китаї. Внаслідок цих поїздок Мальро створив новий роман «Умови людського існування».

З початком громадянської війни в Іспанії Мальро вирушає туди добровольцем. Спочатку він командував ескадрільєю, потім брав участь в іспанському партизанському русі. Після остаточної поразки республіканців Мальро повертається до Франції. У Іспанії він потоваришував з де Голлем. З початком Другої світової війни та окупації Франції Мальро бере активну участь у русі опору. Після війни він займав міністерські посади, здебільшого міністра культури. Похований у паризькому Пантеоні.

Твори[ред. | ред. код]

Романи:

  • «Спокуса Заходу» (La Tentation de l'Occident)
  • «Завойовники» (Les Conquérants)
  • «Королівський шлях» (La Voie royale)
  • «Умови людського існування» (La Condition humaine, також перекл. як «Доля людини»)
  • «Надія» (L'Espoir)
  • «Горішники Альтенбурга» (Les Noyers de l'Altenburg)

Повісті:

  • «Роки погорди» (Le Temps du mépris)

Мистецтвознавство:

  • «Психологія мистецтва» (La Psychologie de l'Art)

Автобіографія:

  • Книга спогадів «Антимемуари».

Переклади українською[ред. | ред. код]

  • Андре Мальро. Королівський шлях / пер. з фр. Людмила Колодинська та Орест Черній // Всесвіт. — 1993. — № 7/8. — С. 3–72.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ http://debatenotes.pbworks.com/w/page/40342547/Andre%20Malraux
  2. ↑ http://fondationandremalraux.org/en/index.php/andre-malraux-a-man-in-the-culture-of-his-time/
  3. ↑ http://www.nytimes.com/2009/02/22/style/tmagazine/22vilmorin.html
  4. ↑ http://www.nytimes.com/2011/01/30/arts/music/30nixon.html?pagewanted=all
  5. ↑ а б в ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Raphaël Aubert, Malraux ou la Lutte avec l'ange. Art, histoire et religion. Labor et Fides, 2001.
  • Anissa Benzakour-Chami, André Malraux, une passion, EDDIF, 2001, 433 p.

Література[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
1903 — Но ·  1904 — Фрап'є ·  1905 — Фаррер ·  1906 — Жером і Жан Таро ·  1907 — Мозеллі ·  1908 — де Міомандр ·  1909 — пс. Маріус-Арі Леблон (Атена і Мерло) ·  1910 — Перго ·  1911 — де Шатобріан ·  1912 — Савіньйон ·  1913 — Ельдер ·  1914 — Бертран ·  1915 — Бенжамен ·  1916 — Барбюс ·  1917 — Малерб ·  1918 — Дюамель ·  1919 — Пруст ·  1920 — Перошон ·  1921 — Маран ·  1922 — Беро ·  1923 — Фабр ·  1924 — Сандр ·  1925 — Женевуа ·  1926 — Деберлі ·  1927 — Бедель ·  1928 — Вейєр ·  1929 — Арлан ·  1930 — Фоконньє ·  1931 — Фейяр ·  1932 — Мазелін ·  1933 — Мальро ·  1934 — Версель ·  1935 — Пейре ·  1936 — Ван дер Меєрш ·  1937 — Плізньє ·  1938 — Труайя ·  1939 — Еріа ·  1940 — Амбрієр ·  1941 — Пурра ·  1942 — Бернар ·  1943 — Гру ·  1944 — Тріоле ·  1945 — Борі ·  1946 — Готьє ·  1947 — Кюртіс ·  1948 — Дрюон ·  1949 — Робер Мерль ·  1950 — Колен ·  1951 — Грак ·  1952 — Бек ·  1953 — Гаскар ·  1954 — де Бовуар ·  1955 — Ікор ·  1956 — Гарі ·  1957 — Вайян ·  1958 — Валдер ·  1959 — Шварц-Барт ·  1960 — Оріа ·  1961 — Ко ·  1962 — Ланґфю ·  1963 — Лану ·  1964 — Коншон ·  1965 — Борель ·  1966 — Шарль-Ру ·  1967 — де Мандьярґ ·  1968 — Клавель ·  1969 — Марсо ·  1970 — Турньє ·  1971 — Лорен ·  1972 — Карр'єр ·  1973 — Шессе ·  1974 — Лене ·  1975 — Гарі (під псевдонімом Ажар) ·  1976 — Гренвіль ·  1977 — Декоен ·  1978 — Модіано ·  1979 — Майє ·  1980 — Наварр ·  1981 — Бодар ·  1982 — Фернандес ·  1983 — Трістан ·  1984 — Дюрас ·  1985 — Кеффелек ·  1986 — Ост ·  1987 — Бен Джеллун ·  1988 — Орсенна ·  1989 — Вотрін ·  1990 — Руо ·  1991 — Комбеско ·  1992 — Шамуазо ·  1993 — Маалуф ·  1994 — Ван Ковелер ·  1995 — Макін ·  1996 — Роз ·  1997 — Рамбо ·  1998 — Констан ·  1999 — Ешноз ·  2000 — Шуль ·  2001 — Руфен ·  2002 — Кіньяр ·  2003 — Амет ·  2004 — Годе ·  2005 — Веєрганс ·  2006 — Літтель ·  2007 — Леруа ·  2008 — Рагімі ·  2009 — Ндіай ·  2010 — Уельбек ·  2011 — Женні ·  2012 — Феррарі ·  2013 — Леметр ·  2014 — Сальвер ·  2015 — Енар ·  2016 — Слімані
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Андре_Мальро&oldid=24931598