Жан-Луї Кюртіс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жан-Луї Кюртіс
Jean-Louis Curtis
При народженні: Луї Лаффіт — Louis Laffitte
Псевдоніми, криптоніми: Жан-Луї Кюртіс
Дата народження: 22 травня 1917(1917-05-22)
Місце народження: Ортез, Франція
Дата смерті: 11 листопада 1995(1995-11-11) (78 років)
Місце смерті: Париж, Франція
Національність: француз
Громадянство: Франція Франція
Мова творів: французька
Рід діяльності: прозаїк, перекладач і есеїст
Роки активності: 19461995
Напрямок: реалізм
Жанр: роман, стаття, есей, переклад
Magnum opus: «Нічні ліси»
Премії:

Ґонкурівська премія (1947),

Велика літературна премія Французької академії (1972),

Орден Почесного легіону Offizierskreuz.jpg

Ортез. Міст через річку Ґав-де-По. 1907 рік

Жан-Луї́ Кюрті́с, справжнє ім'я Луї́ Лаффі́т (фр. Jean-Louis Curtis; Louis Laffitte, * 22 травня 1917, Ортез, Франція — † 11 листопада 1995, Париж, Франція) — французький прозаїк, перекладач і есеїст, лауреат Ґонкурівської премії (1947) за роман «Нічні ліси». Член Французької академії (19861995, крісло № 38, попередник — Жан-Жак Ґотьє, наступник — Франсуа Жакоб

Біографія[ред.ред. код]

Закінчивши католицький коледж у своєму рідному місті, Жан-Луї Кюртіс вступив на філологічний факультет університету в Бордо. Згодом став студентом Сорбонни, а від вересня 1937-го до липня 1939-го він перебуває у Великобританії, вдосконалюючи свою англійську. Мобілізований у серпні 1939 року в 14 піхотний полк, Кюртіс у січні 1940-го переходить до військової авіачастини, де набирають добровольців. Після навчального курсу й іспитів він практикується як учень пілота у Версалі, потім у Нантеррі, а в травні 1940 року його переводять до Марокко. Практичний навчальний курс триває в Мекнесі, тоді в Касба-Тадлі. Демобілізувавшись наприкінці вересня 1940, Кюртіс повертається до Франції й учителює в ліцеї у Байонні. Успішно склавши кваліфікаційний іспит, у 1943 році він стає викладачем англійської мови в ліцеї у Лані[1]. У серпні 1944-го Кюртіс вступає у Франко-піренейський корпус Пом'є[2], який взяв участь у визволенні Франції.

1946 року він публікує свій перший роман «Молоді люди». У 1947-му одержує Ґонкурівську премію за роман «Нічні ліси». У 1955-му Кюртіс полишає викладацьку роботу й стає літератором-професіоналом. З 1963 по 1972 він член приймальної комісії в Національному центрі кіно. У 1972 Кюртіса нагороджують Великою літературною премією Французької академії за весь творчий доробок. Спеціалізувавшись на шекспірознавстві, він відповідає за французькі субтитри телевізійних екранізацій творів цього видатного драматурга, реалізованих на телебаченні Бі-бі-сі у 1978–1985 роки і трансльованих у Франції в середині 1980-х[3]. У 1986 Кюртіса вибирають членом Французької академії. Він написав численні збірки пастишів на тему подій сучасности, як-от студентських заворушень у травні 1968-го і перемоги соціалістів у Франції у травні 1981-го.

Жан-Луї Кюртіс помер 11 листопада 1995 року від серцевого нападу.

Романіст Мішель Уельбек ушанував його довгим пасажем у творі «Карта і територія» (Ґонкурівська премія, 2010).

Нагороди, відзнаки[ред.ред. код]

  • Ґонкурівська премія (1947)
  • Велика літературна премія Французької академії (1972)
  • Орден Почесного легіону

Твори[ред.ред. код]

  • Siegfried, Juillard, Paris, 1946 — «Зіґфрід»
  • Les Jeunes Hommes, Juillard, Paris, 1946 — «Молоді люди»
  • Les Forêts de la nuit, Julliard, Paris, 1947, Prix Goncourt — «Нічні ліси» (Ґонкурівська премія)
  • Haute École, Julliard, Paris, 1950 — «Висока школа»
  • Chers Corbeaux, Juillard, Paris, 1951 — «Любі круки»
  • Les Justes Causes, Julliard, Paris, 1954 — «Справедливі справи»
  • L'Échelle de soie, Julliard, Paris, 1956 — «Шовкова драбинка»
  • Un Saint au néon, Denoël, Paris, 1956 — «Святий під неоном»
  • А la recherche du temps posthume, Fasquelle, Paris, 1957 — «У пошуках посмертного часу»
  • La Parade, Julliard, Paris, 1960 — «Парад»
  • Cygne sauvage, Julliard, Paris, 1962 — «Дикий лебідь»
  • Traduction du Roi Lear, Gallimard, Paris, 1965 — «Переклад „Короля Ліра“»
  • La Quarantaine, Julliard, Paris, 1966 — «Карантин»
  • Un jeune couple, Julliard, Paris, 1967 — «Пара молодят»
  • Cinéma, Julliard, Paris, 1967 — «Кіно»
  • Le Thé sous les cyprès, Julliard, Paris, 1969 — «Чай під кипарисами»
  • Un miroir le long du chemin, Julliard, Paris, 1969 — «Дзеркало вздовж дороги»
  • Le Roseau pensant, Julliard, Paris, 1971 — «Задумливий комиш»
  • La Chine m'inquiète, Grasset, Paris, 1972 — réédité en 1999 dans la collection " Les Cahiers Rouges ", (ISBN 2-246-11362-8) — «Китай мене непокоїть»
  • Questions à la littérature, Stock, Paris, 1973, prix de la critique de la Société des gens de lettres — «Питання літературі» (Премія критики Товариства літераторів)
  • L'Étage noble, Flammarion, Paris, 1976 — «Благородна верства»
  • L'Horizon dérobé, Flammarion, Paris, 1978 — «Прихований обрій»
  • La Moitié du chemin (Tome 2 de l'Horizon dérobé), Flammarion, Paris, 1980 — «Півдороги»
  • Le Battement de mon cœur (Tome 3 de l'Horizon dérobé), Flammarion, Paris, 1981 — «Биття мого серця»
  • Le Mauvais Choix (1984), Flammarion, Paris, 1984, (ISBN 2-08-064615-X) — «Поганий вибір»
  • Une éducation d’écrivain, Flammarion, Paris, 1985 — «Письменницька освіта»
  • Un rien m'agite, Flammarion, Paris, 1986 — «Нічого мене не хвилює»
  • Les mœurs des grands fauves, Flammarion, Paris, 1987 — «Звичаї великих хижаків»
  • Le Temple de l'amour, Flammarion, Paris, 1990, (ISBN 2-7242-6133-X) — «За́мок кохання»
  • Lectures en liberté, Flammarion, Paris, 1991, — «Читання на волі»
  • Charlus, Flammarion, Paris, 1991 — «Шарлю»
  • La France m'épuise, Flammarion, Paris, 1992, (ISBN 2-08-064453-X) — «Франція мене виснажує»
  • Le comble du chic, Flammarion, Paris, 1994 — «Найвищий шик»
  • Le monde comme il va, Flammarion, Paris, 1995 — «Світ, який він є»
  • Andromède, Albin Michel, Paris, 1996 — «Андромеда»

Адаптації[ред.ред. код]

Лінки[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Le Lycée de Laon
  2. " Le livre d'or de la Résistance dans le Sud-Ouest — Éditions Sud-Ouest ", Dominique Lormier, 18 janvier 2011.
  3. Screenonline: The BBC Television Shakespeare (1978–1985). Із цих п'єс шість субтитровано на студії Editions LCJ Productions