Паскаль Лене

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Паскаль Лене
фр. Pascal Lainé
Народився 10 травня 1942(1942-05-10)[1][2] (78 років)
Ане (Ер і Луар)[1]
Громадянство
(підданство)
Flag of France.svg Франція[3][4][…]
Діяльність письменник, сценарист, актор, викладач університету, романіст, професор, есеїст, драматург, драматург
Alma mater École normale supérieure de Fontenay-Saint-Cloudd
Мова творів французька[5][3][…]
Magnum opus La Dentellièred
Нагороди

Паскаль Лене (фр. Pascal Lainé; нар. 10 травня 1942, Ане) — французький романіст і письменник.

Отримав примію Медічі (1971 за роман «Ірреволюція»), так і Гонкурівську премію (1974 за роман «Мереживниця»), опублікував понад 20 романів, писав для телебачення, театру та кіно.

Одужавши від дитячих хвороб, Лене відкрив для себе романістів Олександра Дюма і Віктора Гюго, але в школі він зосередився на філософії та історії, ставши завзятим прихільником Іммануїла Канта, Моріса Мерло-Понті та Мартіна Гайдеггера. Він також був схильний до марксизму (як з переконання, так і з бажання розірвати з батьками) і вибрав російську мову як свою другу іноземну мову, що дозволило йому читати Антона Чехова та Федіра Достоєвського в оригіналі.

Лене вивчав філософію в l'École normale supérieure de Saint-Cloud і розпочав свою кар'єру вчителем спочатку в техніці Lycée de Saint-Quentin, а пізніше в Парижі у Ліцеї Людовика Великого. Потім він став професором у 1974 році в Інституті університету технологій у Вілленеузі. В даний час він є адміністратором в драматичних проектах Société des auteurs et compositeurs (SACD).

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]