П'єр Леметр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
П'єр Леметр
Pierre Lemaitre
П'єр Леметр (2014)

П'єр Леметр (2014)
Народження 19 квітня 1951(1951-04-19) (66 років)
  Париж
Національність француз
Громадянство Франція Франція
Мова творів французька
Рід діяльності прозаїк, сценарист
Роки активності: 2006 — донині
Жанр роман, сценарій
Magnum opus: «Тога одруженого» (2009)
«Чорні кадри» (2010)
«Алекс» (2011)
«До побачення там, нагорі» (2013)
Нагороди та премії
Ґонкурівська премія (2013)
CMNS: П'єр Леметр на Вікісховищі

П'єр Леме́тр (фр. Pierre Lemaitre; 19 квітня 1951(19510419), Париж) — французький письменник і сценарист, лауреат Ґонкурівської премії (2013) за роман «До побачення там, нагорі».

Біографічні дані[ред.ред. код]

Ще в дитинстві П'єр Леметр захопився читанням кишенькових видань, які мало не щотижня купувала його мати. «Читати й писати — це завжди становило частину мого життя», — сказав він в інтерв'ю[1]. Здобувши філологічну освіту, викладав французьку й американську літературу. Згодом став працювати вільним письменником і сценаристом. Його романи перекладено більш ніж двадцятьма мовами. З 2011 року він очолює Спілку літераторів (Société des gens de lettres)[2].

П'єр Леметр бачить свою роботу як ненастанну «практику захоплення літературою»[3]. У дебютному романі «Ретельна робота» він віддав належне своїм учителям у цій справі — письменникам, головним героям твору. Це Брет Істон Елліс, Еміль Ґаборіо, Джеймс Еллрой, Вільям Мак-Ілванні та інші.

У своєму другому романі «Тога одруженого» (2009), написаному в дусі Альфреда Гічкока[4], йдеться про божевільну Софі, серійну вбивцю, що не пам'ятає своїх жертв.

Третьою книжкою Леметра став соціальний трилер «Чорні кадри» (2010) про безробітного, що погодився взяти участь як заручник у рольовій грі. Автора надихнули події, які сталися 2005 року на рекламній акції «Франс телевізйон пюблісіте» (France Télévisions Publicité)[5], ведучим якої тоді був Філіп Сантіні. За насильство, що сталося в цій грі, його засуджено в Кримінальній палаті Касаційного суду 7 квітня 2010 року[6].

В „Алекс“, четвертому з ліку романі, інтрига полягає в тому, що героїня спершу стає жертвою, а тоді вбивцею. Леметр дає знати про вплив на нього таких авторів, як Араґон, Марсель Пруст, Ролан Барт і Борис Пастернак, цитуючи їх.

„Великі свідки“ — це роман, що складається з окремих оповідань. Належить до циклу творів про слідчого Каміля Вергувена — „Ретельної роботи“, „Алекс“ і „Жертв“. „Розі і Джон“ — це зведений в одне ціле варіант „Великих свідків“.

Стівен Кінг вважає П'єра Леметра письменнником, який справді може захопити читача напругою й гостротою твору (англ. a really excellent suspense novelist)[7].

Останній твір „До побачення там, нагорі“ ознаменував значну зміну у творчості письменника. Це пригодницький роман[8], а не історичний, як підкреслив П'єр Ассулін[9].

Полишивши детективний жанр, Леметр залишається вірним духу своїх перших книжок. Цитує, зокрема, Д'Ажара, Френсіса Крейна, Гюго та Ларошфуко) й віддає почесті Луї Ґію та Карсонові Маккалерзу.

За „До побачення там, нагорі“ Леметр одержав Ґонкурівську премію[10]. У передостанньому турі на неї претендували він, Жан-Філіпп Туссен («Nue», видавництво Éditions de Minuit), Каріна Тюїль («L'invention de nos vies», видавництво Grasset) і Фредерік Верже («Arden», видавництво Gallimard). В останньому турі за Леметра проголосувало шість членів журі, а за Верже — чотири. Один із членів, Бернар Піво сказав, що «До побачення там, нагорі» — «популярний роман, у хорошому значенні цього терміна», написаний «виразно по-кінематографічному». І ствердив, що в автора «водночас повільна й швидка манера писати, бо він знаходить час описати вчинки та дії блискавичними словами»[11].

2013 року роман «До побачення там, нагорі» посів перше місце у списку бестселерів газети «Лекспрес»[12]. У 2016 році Альбер Дюпонтель екранізував роман під тією ж назвою.

У 2016-му вийшов роман Леметра «Три дні і життя», в якому ідеться про долю дванадцятирічного хлопчика-вбивці.

Громадська діяльність[ред.ред. код]

2012 року П'єр Леметр підтримав Жана-Люка Меланшона, кандидатуру якого на президентські вибори висунув «Лівий фронт»[13].

У 2015-му Леметр став представником «Французької народної допомоги» («фр. Secours populaire français»), яка бореться проти бідності й дискримінації[14]. 2014 року письменник підтримав діяльність організації «Міжнародний нагляд за в'язницями» («l'Observatoire International des Prisons»), опублікувавши в журналі «Декуверт» («Découverte») статтю «Питання слів» («Une question de mots»), яка становить частину колективної збірки «Passés par la case prison»[15].

Твори[ред.ред. код]

Поліційна серія романів про Вергувена[ред.ред. код]

  • Travail soigné, Éditions du Masque, " Masque " no 2501, 2006 (ISBN 2-7024-3362-6); rééd. Le Livre de poche Thrillers no 31850, 2010 (ISBN 978-2-253-12738-3) — «Ретельна робота»
  • Alex, Albin Michel, févr. 2011, 392 p. (ISBN 978-2-226-21877-3); rééd. Le Livre de poche Thrillers no 32580, 2012 (ISBN 978-2-253-16644-3) — «Алекс»
  • Les Grands Moyens, feuilleton numérique comprenant le texte enregistré par l'auteur. SmartNovel, 2011, (ISBN 978-2-8202-0146-1) — «Великі свідки»
  • Sacrifices, Albin Michel, 2012 (ISBN 978-2-226-24428-4); rééd. Le Livre de poche Thrillers, 2014 (ISBN 978-2-253-17906-1) — «Жертви»
  • Rosy et John, Le Livre de Poche Thrillers, 2013, 141 p. (ISBN 301-0-000-03034-8) — «Розі і Джон»

Інші романи[ред.ред. код]

Аудіотвори[ред.ред. код]

  • Alex. Audiolib, mars 2011. Lu par Philippe Résimont (ISBN 978-2-35641-282-9)
  • Robe de marié, CDL éditions, oct. 2011. Lu par Kriss Goupil et Christian Brouard, disque compact audio (ISBN 978-2-35383-133-3)
  • Les Grands Moyens, feuilleton pour iphone et tablettes numériques comprenant le texte enregistré par l'auteur, SmartNovel, 2011 (ISBN 978-2-8202-0146-1)
  • Alex, Lidbokforlaget, 2011. Lu par Håkon Ramstad. 10 disques compact audio (12 h). (ISBN 978-82-421-7034-7)
  • Sacrifices. Cdl Ed. livres audio, novembre 2013. Lu par Lionel Epaillard, 1 disque compact audio (8 h 10 min). (ISBN 978-2-35383-174-6)
  • Au revoir là-haut, Audiolib, mars 2014. Lu par l'auteur. 2 disques compact audio (16 h). (ISBN 978-2-35641-701-5)
  • Irene, англійська версія Travail soigné, Jammer, 2014. Lu par Peter Noble. 10 disques compact audio (12,5 h). (ISBN 978-1-47127-257-8)
  • Travail soigné, Audiolib, août 2015. Lu par Jacques Frantz. 1 disque compact audio (12 h). (ISBN 978-2-35641-996-5)

Фільмографія[ред.ред. код]

Кіно[ред.ред. код]

  • Cadres noirs / «Чорні кадри», сценарій (за однойменним романом) П'єра Леметра і Мануеля Бурсіняка
  • Alex / «Алекс», авторизований сценарій (за однойменним романом) Джеймса Б. Гарріса

Телебачення[ред.ред. код]

  • 2012 — L'Affaire Vauthier, 52 min — série " Injustices ", TF1 — «Справа Вотьє»
  • 2010 — Marché de dupes, 90 min — série " Boulevard du Palais «, France 2 — „Ринок простаків“
  • 2009 — Otages, 2 x 55 min — TF 1 — „Заручники“
  • 2009 — L'Homme aux deux visages, 52 min — série „Marion Mazzano“, France 2 — „Людина з двома обличчями“

Нагороди і відзнаки[ред.ред. код]

„Ретельна робота“

  • 2006 — Prix du premier roman du festival de Cognac — Премія за найкращий роман Фестивалю в Коньяку
  • 2014 — Nominé au CWA Daggers International 2014[16] — номінація на премію „Міжнародний кинджал СВА“

„Тога одруженого“:

  • 2009 — Prix des lectrices Confidentielles — Премія читачок „Секретної“
  • 2009 — Prix Sang d'encre et Prix des lecteurs Goutte de Sang d'encre, Vienne — Премія „Кров із чорнила“ і Читацька премія „Крапля крові з чорнила“ (Відень)
  • 2009 — Prix du polar francophone de Montigny les Cormeilles — Премія франкомовного детективу міста Монтіньї-ле-Кормей

„Чорні кадри“:

  • 2010 — Prix Le Point du polar européen — Премія „Точка європейського детективу“

„Алекс“:

  • 2012 — Prix des lecteurs policier du Livre de poche — Премія читачів детективних книжок видавництва „Лівр де пош“
  • 2013 — CWA International Dagger — Премія „Міжнародний кинджал СВА“

„До побачення там, нагорі“:

  • 2013 — Prix des libraires de Nancy Le Point — Бібліотечна премія Нансі „Точка“
  • 2013 — Roman français préféré des libraires à la rentrée[17] — Осіння бібліотечна премія за улюблений французький роман
  • 2013 — Meilleur roman français 2013 décerné par le magazine Lire[18] — Премія журналу «Лір» за найкращий французький роман року
  • 2013 — Prix Goncourt[10] — Ґонкурівська премія
  • 2013 — Prix roman France Télévisions[19] — Літературна премія «Франс телевізйон»
  • 2013 — Goncourt des étudiants de Serbie 2013[20] — Ґонкурівська премія студентів Сербії
  • 2014 — Coup de coeur 2014 de l'Académie Charles Cros pour l'enregistrement audio[21] — Премія «Удар серця» від Академії Шарля Кро
  • 2014 — Prix Tulipe du meilleur roman français 2014[22] — Премія «Тюльпан» за найкращий французький роман
  • 2014 — Premio Letterario Internazionale Raffaelo Brignetti 2014[23] — Міжнародна літературна премія Раффаело Бріньєтті

«Жертви»:

  • 2015 — CWA International Dagger — премія «Міжнародний кинджал СВА», за англійський переклад під назвою «Camille»

«Розі і Джон»:

  • 2016 — Prix Attrap'coeur — премія «Ловець у житі»[24]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Elle, «Pierre Lemaître et son thriller hitchcockien». Norine Raja, 30.03.2010
  2. Pierre Lemaitre, préféré des jurys et des libraires. Сайт газети «Ле Фіґаро»
  3. Відеоінтерв'ю з Леметром на сайті «Daily Motion»
  4. Інтерв'ю з Леметром. Сайт «Dailymotion»
  5. Pierre Lemaitre, " France Télévisions Publicité : quand la réalité inspire la fiction ", Mediapart, 28.05.2010
  6. Emmanuel Berreta, « Le patron de la régie pub condamné pour complicité de violences. Le Point, 20.05.2010
  7. „Stephen King: By the Book“ New York Times, 04.06.2015
  8. Voir sur france24.com.
  9. Voir sur histoire.presse.fr, 01.11.2013
  10. а б » Pierre Lemaitre reçoit le prix Goncourt 2013 ". Site de L'Express]. Consulté 04.11.2013}}
  11. «Le Goncourt à Pierre Lemaître». Jean-Christian Hay, Site Gala.fr, 04.11.2013
  12. ["Le palmarès 2013 des best-sellers". Сайт «Лекспрес», 11.03.2014. Прочитано 18.05.2016]
  13. 100 auteurs de polar votent Mélenchon. humanite.fr. 7.02.2012. 
  14. Myriam Chaplain-Riou (10.04.2015). Le prix Goncourt Pierre #Lemaitre devient ambassadeur du #Secours populaire. AFP. 
  15. Passés par la case prison, La découverte, 2014 (ISBN 978-2-7071-8328-6)
  16. Source Daggers International
  17. » Palmarès complet des libraires de la rentrée littéraire 2013 ", Livres-Hebdo, 6 septembre 2013
  18. Palmarès Lire: les 20 meilleurs livres de l'année 2013 révélés, sur le site de L'Express le 26 novembre 2013
  19. Après le Goncourt, Pierre Lemaitre reçoit le Prix Roman France Télévisions sur le site de France Télévisions le 12 décembre 2013
  20. http://latitudefrance.diplomatie.gouv.fr/Les-Journees-Moliere-en-Serbie.html
  21. http://www.audiolib.fr/actualites/le-coeur-de-lacademie-charles-cros-bat-pour-audiolib-10331
  22. http://institutfrancais.nl/fr/agenda-culturel/dans-nos-murs/conferences-litteraires/prix-tulipe-du-meilleur-roman-francais-2014
  23. http://iltirreno.gelocal.it/piombino/cronaca/2014/07/12/news/ci-rivediamo-lassu-di-pierre-lemaitre-vince-il-42-premio-brignetti-1.9583903
  24. «Le coup de coeur littéraire des lycéens». Сайт «Le Parisien», 09.02.2016. Прочитано 18.05.2016

Посилання[ред.ред. код]