Джонатан Літтель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джонатан Літтель
Jonathan Littell
Джонатан Літтель, фото 2007 року

Джонатан Літтель, фото 2007 року
Народження 10 жовтня 1967(1967-10-10) (50 років)
  Нью-Йорк
Громадянство Flag of the United States.svg США
Франція Франція
Alma mater Єльський університет
Мова творів французький
Рід діяльності письменник
Роки активності: 1989 —
Magnum opus: The Kindly Ones[d]
Нагороди та премії
Q: Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Джонатан Літтель на Вікісховищі

Джонатан Літтель (англ. Jonathan Littell, р. 10 жовтня 1967(19671010), Нью-Йорк) — американсько-французький письменник, лауреат Гонкурівської премії (2006).

Біографія[ред.ред. код]

Єврейські пращури письменника на прізвище Лідські емігрували з Росії до США в кінці XIX століття. Батько — американський журналіст «​​Ньюсвік» та прозаїк, автор популярних шпигунських романів Роберт Літтелл (нар. 1935).

У трирічному віці Джонатан прибув з батьками до Франції, навчався у Франції і США. 1989 року він закінчив Єльський університет. Тоді ж Літтель опублікував науково-фантастичний роман Bad Voltage, про який він згодом відгукувався як про свою невдачу[1]. Пізніше він познайомився з Вільямом Берроузом, який мав на нього глибокий вплив. Літтель перекладав англійською мовою твори де Сада, Бланшо, Жене та Кіньяра.

З 1994 до 2001 року Літтель працював у міжнародній гуманітарній організації Action Against Hunger в Боснії та Герцеговині, Чечні, ДР Конго, Сьєрра-Леоне та Афганістані.

2001 року Літтелл звільнився з Action Against Hunger, щоб працювати над романом про Другу світову війну та Голокост. Вісімнадцять місяців він вивчав літературу та подорожував Німеччиною та Росією. Роман «Благоволительки», написаний французькою мовою від особи офіцера СС, був опублікований 2006 року і став бестселером.

2007 року Літтель отримав громадянство Франції. Проживає в Барселоні з дружиною-бельгійкою та двома дітьми[2].

2009 року письменник здійснив поїздку до Чечні, за результатами якої була написана книга «Чечня. Рік третій». У ній автор досліджував режим, створений у республіці Рамзаном Кадировим[3].

У січні 2012 року на замовлення газети «Ле-Монд» Літтель виїхав у відрядження до Сирії, щоб написати про громадянську війну. У червні 2012 року з'явилося електронне видання його репортажу «Нотатники з Хомса».

Визнання[ред.ред. код]

За роман «Благоволительки» автор отримав Гонкурівську премію та Велику премію Французької Академії (обидві — 2006). Популярний французький журнал Lire («Читання») назвав роман найкращою книгою 2006 року. До кінця 2007 року у Франції було розпродано 700-тисячний наклад роману. Після публікації англомовного варіанту «Благоволительок» Літтель отримав від британського журналу «Літературний огляд» премію за найгірший зображення сексу в літературі.

Твори[ред.ред. код]

  • 1989:Bad Voltage (науково-фантастичний роман у стилі кіберпанк, англ. мовою).
  • 2006:The Security Organs of the Russian Federation — A Brief History 1991–2005 (англ. мовою, електронна версія).
  • 2006:Les Bienveillantes. Paris, Gallimard.
  • 2008:Études.
  • 2008:Le Sec et l'Humide. Paris, Gallimard.
  • 2009:Récit sur Rien.
  • 2009:Tchétchénie, An III.
  • 2010:En Pièces.
  • 2010:Triptyque: Trois études sur Francis Bacon.
  • 2012 : Une vieille histoire, Montpellier, France, éditions Fata Morgana, 2012 (ISBN 978-2851948311)
  • 2012 : Carnets de Homs, Paris, éditions Gallimard, 2012

Література[ред.ред. код]

  • Paul-Éric Blanrue, Les Malveillantes. Enquête sur le cas Jonathan Littell, éd. Scali, 2006.
  • Richard Millet et Jonathan Littell, « Conversation à Beyrouth », Le Débat, no 144, Gallimard, mars-avril 2007.
  • Pierre Nora et Jonathan Littell, « Conversations sur l'histoire et le roman », Le Débat, no 144, Gallimard, mars-avril 2007.
  • Marc-Edouard Nabe, Et Littell niqua Angot, tract, 20065.
  • Marc Lemonier, "Les Bienveillantes décryptées". Guide pour comprendre ce roman foisonnant. éd "Pré aux Clercs" mars 2007
  • Pierre Nora, "Du bon usage romanesque de l'histoire. Antony Beevor, Jonathan Littell un échange", Le Débat no 165, Gallimard, mai-août 2011.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Blumenfeld, S. (17 листопада 2006). Littell Interview with Samuel Blumenfeld. Le Monde des Livres. Архів оригіналу за 2013-01-06. Процитовано 2013-01-01. 
  2. Combes, Marie-Louise (9 березня 2007). American Novelist Becomes French Citizen. The Washington Post. Архів оригіналу за 2013-01-06. Процитовано 2013-01-01. 
  3. Гулин, И. (2 листопада 2012). Чечня. Год третий. Коммерсантъ-Weekend. Архів оригіналу за 2013-01-06. Процитовано 2013-01-01. 

Посилання[ред.ред. код]