Жульєн Грак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жульєн Грак
Julien Gracq
Julien Gracq.jpg
Жульєн Грак (1951)
Ім'я при народженні Луї Пуар'є (Louis Poirier)
Псевдо Julien Gracq
Народився 27 липня 1910(1910-07-27)
Сен-Флоран-ле-В'єй, Франція
Помер 22 грудня 2007(2007-12-22) (97 років)
м. Анже, Франція
Громадянство Франція Франція
Національність Француз
Діяльність прозаїк, драматург, літературний критик
Alma mater Ліцей Генріха IV, Вища нормальна школа і Інститут політичних досліджень
Мова творів французька
Роки активності 1938—2002
Напрямок Сюрреалізм, Постмодернізм
Magnum opus «Берег Сіртів»
Автограф Signature julien gracq.png
Нагороди
Премії Гонкурівська премія (відмовився)

CMNS: Жульєн Грак на Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Жульєн Грак (фр. Julien Gracq, справжнє ім'я Луї Пуар'є, фр. Louis Poirier; нар. 27 липня 1910, Сен-Флоран-ле-В'єй — пом. 22 грудня 2007, Анже) — французький письменник.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив у Парижі престижний ліцей Генріха IV. Потім навчався географії та політичних наук, публікував праці з обох спеціальностей. У 19351936 роках викладав історію в Нанті. 1935 року вступив у комуністичну партію Франції, почав вивчати російську мову в паризькій Школі східних мов (вийшов з лав партії після підписання Договору про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом). Дебютував романом «Замок Арголь» (1939, під псевдонімом, який став його постійним письменницьким ім'ям), отримав захоплений лист-відгук Андре Бретона. 1939 року мобілізований, брав участь у боях при Дюнкерку, 1940 року потрапив у полон, був інтернований у таборі в Сілезії. 1941 року повернувся додому, був демобілізований, викладав у ліцеях Анже та Ам'єна, в 19471970 — професор історії та географії в ліцеї Клода Бернара в Парижі. Багато подорожував.

Жив у рідному містечку на Луарі. Після 1992 року нових книг не публікував, хоча продовжував писати.

Похований на цвинтарі міста Сен-Флоран-ле-В'єй[3].

Творчість[ред. | ред. код]

Автор декількох романів («Похмурий красень», 1945; «Узбережжя Сирта», 1951) та повістей (зібрані в книзі «Півострів», 1970), близьких до поетики сюрреалізму. Останній з авторів, що визнавав себе спадкоємцем сюрреалістів. Грак — один з небагатьох, чия багаторічна дружба з Бретоном не була зруйнована. Переклав драму Клейста «Пентесілея» (1954). З початку 1960-х років віддавав перевагу фрагментарній прозі у формі записникових записів, дорожніх та щоденникових нотаток. Автор збірки віршів у прозі «Велика свобода», п'єси «Король-рибалка» та гучного у свій час памфлету про шкоду комерціалізації та літературних премій «Література для шлунку». У 2002 році був опублікований збірник інтерв'ю «Бесіди».

Твори[ред. | ред. код]

За незначними винятками всі твори Жульєна Грака опубліковані у видавництві «Жозе Корті» («Éditions José Corti»). Повне зібрання творів у 2 томах вийшло у видавництві Ґаллімар (серія «Бібліотека Плеяди») в 1989 та 1995 роках.

  • У замку Арґол (Au château d'Argol), роман (1939)
  • Красень пітьми (Un beau ténébreux), роман, (1945)
  • Велика свобода (Liberté grande), поезія, (1946)
  • Андре Бретон, кілька ракурсів письменника (André Breton, quelques aspects de l'écrivain), (1948)
  • Король-рибалка (Le Roi pêcheur), драма (1948)
  • Література для шлунку (La Littérature à l'estomac), памфлет про шкідливий вплив літературних премій на літературну якість, (1950)
  • Берег Сіртів (Le Rivage des Syrtes), роман, (1951)
  • Проза для чужинки (Prose pour l'étrangère), (1952)
  • Балкон у лісі (Un balcon en forêt), роман, (1958)
  • Преференції (Préférences), (1961)
  • Буквиці І (Lettrines I), (1967)
  • Півострів (La Presqu'île), новели, (1970)
  • Буквиці ІІ (Lettrines II), (1974)
  • Вузькі води (Les Eaux étroites), (1976)
  • Пишучи читаю, читаючи пишу (En lisant en écrivant), (1980)
  • Форма міста (La Forme d'une ville), (1985)
  • Навколо семи пагорбів (Autour des sept collines), (1988)
  • Зшитки з великого шляху (Carnets du grand chemin), (1992)
  • Бесіди (Entretiens), інтерв'ю, (2002)
  • Сповна (Plénièrement), Éditions Fata Morgana, 2006) (перевидання тексту присвяченого Андре Бретону, вперше надрукованого в часописі Nouvelle Revue Française у 1967 році)

Українські переклади[ред. | ред. код]

Літературна спадщина Жульєна Грака ще мало відома українському читачеві. Певна частина його поетичного доробку зі збірки «Велика свобода»(Liberté grande) публікувалася в журналі «Світо-вид» за 1997 рік (переклад Романа Осадчука).

Див.: Жюльєн Грак, На вигаданих струнах повітря, пер. з французької Р.Осадчука / Літературно-мистецький журнал Світо-вид, І-ІІ (26-27), 1997, С. 118—121.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. LIBRIS — 2012.
  3. Où reposent les lauréats du prix Goncourt ?Прочитано 30.04.2016

Посилання[ред. | ред. код]