Бує

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бує
—  місто  —
Бує
хорв. Buje
італ. Buie, Buie d’Istria
Панорма міста
Панорма міста
Прапор Бує
Прапор
Координати: 45°24′ пн. ш. 13°39′ сх. д. / 45.400° пн. ш. 13.650° сх. д. / 45.400; 13.650
Країна Хорватія Хорватія
Жупанія Zastava Istarske županije.svg Істрійська жупанія
Уряд
 - Мер Лорелла Лимончин-Тот
Висота над р.м. 222 м 
Населення (2001)
 - Усього 3001
Часовий пояс CET (UTC+1)
 - Літній час CEST (UTC+2)
Поштовий індекс 52460
Телефонний код(и) (+385)052
Веб-сайт: http://www.buje.hr/
Бує (Хорватія)
Бує
Бує
Розташування міста на мапі Хорватії

Бує (хорв. Buje, італ. Buie, Buie d’Istria) — місто в Хорватії, у північно-західній частині півострова Істрія. Населенння 3001 чол. (2001). У складі муніціпалітета 26 сіл, що займають загальну площу 110 км².

Загальні відомості[ред.ред. код]

Бує розташований на північному заході Істрії, за 10 кілометрів від морського узбережжя і за 6 кілометрів від кордону зі Словенією. Місто стоїть у холмистій місцевості, найвища вершина має 222 м. Завдяки своєму розташуванню місто з давніх часів вважається «охоронцем Істрії». Головна вулиця має протяжність біля 200 м.

Місто розділене на декілька частин:

  • Санкт-Себастьян — один з наймолодших районів, що знаходиться у західній частині міста;
  • Старе місто — розташоване на найвищому холмі Bujska і, згідно зі своєю назвою, є найстарішою частиною міста;
  • Броло — район, що займає територію між Санкт-Себастьяном и Старим містом, заселеним восновному італійцями;
  • Нове місто — є центром політичної та судової влади Бує;
  • Рудин — спальний район, збудований за часи входження Істрії в Югославію;
  • Монте-Бастер — найсхідніша частина міста, розташована неподалік від міського кладовища;
  • Станція — центр економічного життя міста, розташований біля міського вокзалу, збудованого ще за часів австро-угорського правління.

Також у Бує розташований цілий блок навчальних закладів, що включає в себе початкову та середню школи, які ведуть навчання хорватською та італійською мовами.

Бує, як і вся хорватська Істрія, багатонаціональне місто. В окрузі Бує — дві офіційні мови, італійська мова прирівняна у правах з хорватскою. Італійське населення міста найбагаточисельніше серед всіх істрійських міст і становить 39,6 %.

Історія[ред.ред. код]

Бує розташований на вершині високого пагорбу, що є центральним над околицею; поселення, що мало важливе стратегічне значення, з'явилось тут ще в доісторичні часи. Поволі розвиваючись у римську та слов'янську епохи Бує до періоду пізнього середньовіччя перетворилось у типове для Істрії місто з вузькими вулочками у Старому місті і багаточисельними особняками у венеціанському стилі.

Після закінчення Другої світової війни, місто становиться промисловим, культурним і економічним центром регіону.

Демографія[ред.ред. код]

Град Бује[ред.ред. код]

Број становника по пописима[ред.ред. код]

година пописа 2001. 1991. 1981. 1971. 1961. 1953. 1948. 1931. 1921. 1910. 1900. 1890. 1880. 1869. 1857.
бр. становника 5.340 5.421 4.957 4.376 5.344 5.763 8.013 8.601 8.989 8.682 8.311 7.578 6.980 6.254 5.811
  • напомене:

Настао из старе општине Бује. У 1857., 1869., 1921., 1931., 1981. и 1991. део података је садржан у граду Умагу. Од 1857. до 1991. садржи део података града Умага.

Місто Буйе[ред.ред. код]

За даними перепису[ред.ред. код]

година пописа 2001. 1991. 1981. 1971. 1961. 1953. 1948. 1931. 1921. 1910. 1900. 1890. 1880. 1869. 1857.
бр. становника 3.001 3.200 2.824 1.967 1.955 1.951 2.293 3.054 3.201 2.933 2.885 2.765 2.492 2.389 2.256
  • напомене:

У 1857., 1869. 1921. и 1931. садржи податке за насеље Бибали.

Економіка[ред.ред. код]

Населення зайнято в промисловості (електротехніка, електроніка), сільськогому господарстві і в туристичному бізнесі. Плантації винограду та оливок є основним джерелом прибутку місцевих жителів.

Місто зв'язане автомобільними шляхами з Умагом, Новіградом, Пулою, Пазином і словенським Копером.

Визначні місця[ред.ред. код]

Собор св. Серваля
Храм св. Мартина
  • Собор св. Серваля  — кафедральный собор міста, побудований у стилі бароко і класицизму, відносисться до венеціанській епосі правління. Раніше на його місці розташовавувався романо-готична церква, побудована у XIII сторіччі, елементи якої нагадують про себе в недоробленій частині фасаду будівлі, роботи над якою так і не були виконані у повному обсязі. Однак богате оздоблення та оригінальний орган роблять собор одним з найважливіших культурних і історичних пам'яток Істрії, що дійшли до наших днів.
  • Церкова св. Марії Милосердної — побудована у XV сторіччі за поза Старим містом. Історія розповідає про одну багату родину, що послала за статуєю Свю Марії у Венецію, проте посильний, що повернувся застав міську браму зачиненою і вирішив перечекати нічь біля стін міста. На ранок виявилося, що привезенну статую неможливо підняти і перенести за стіни Бує. Дана подія була розцінена як знак, що Мати Божа бажає побудови святині у цьому місці. У 1498 на цьому місці була побудована перша каплиця, а звістка про надзвичайну подію швидко поширилася серед людей і незабаром весь район став местомом паломництва віруючих. У зв'язку з цим міською владою було прийнято рішення про будівництво храму, яке і було закінчено в 1587. У 1590 біля церкви була зведена 22-метрова дзвіниця з годинником. Внутрішнє убрання храму включає єдину відому завершену роботу венеціанського художника Гаспаро Делла Веккіо (16531735), що відображує вісім сцен з життя Христа, і за сукупнісю, збалансованою і простою архітектурою має неоціниме історичне значення.
  • Статуя Марії Милосердної — розташована в одноіменному храмі і виконана в стилі пізньої готики під видимим впливом фламандського мистецтва. Скульптура вважається однією з найкрасивіших дерев'яних статуй, що збереглися до нашого часу в Істрії.
  • Етнографічний музей — у чотириповерховій будівлі музею відтворено побут різних епох. Тут можна побачити як виглядали робочі місця місцевих жителів, а також предмети їх побуту, вироби народного промислу.
  • Старе місто — одне з найкраще збережених середньовічних міст Істрії.


Джерела[ред.ред. код]

  • ЦД-ром: «Насеља и становништво РХ од 1857—2001. године», Издање Државног завода за статистику Републике Хрватске, Загреб, 2005. (серб. )

Посилання[ред.ред. код]