Умаг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Умаг
—  місто  —
Місто Умаг
Grad Umag
Marina de Umag-000.JPG
Прапор Умаг
Прапор
Координати: 45°26′ пн. ш. 13°31′ сх. д. / 45.433° пн. ш. 13.517° сх. д. / 45.433; 13.517
Країна Хорватія Хорватія
Жупанія Істрійська
Уряд
 - Мер Владо Кральєвич
Площа
 - громада 87 км²
Висота над р.м. м 
Населення (2011) [1]
 - громада 13 467
 - місто 7 281
Часовий пояс CET (UTC+1)
 - Літній час CEST (UTC+2)
Поштовий індекс 52444
Веб-сайт: [1]
Умаг. Карта розташування: Хорватія
Умаг
Умаг
Розташування міста на мапі Хорватії
Центральна площа Умаґа і церква св. Рока
Тенісний стадіон

У́маг (хорв. Umag, італ. Umago) — місто в Хорватії, на західному узбережжі півострова Істрія.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Умаг - найзахідніше місто країни, розташованена крайньому північному заході півострова Істрія. Сполучене регулярним міжміським автобусним сполученням з іншими великими хорватськими містами, а також з Італією і Словенією. З Умаґа веде шосе уздовж узбережжя Істрії у напрямку міст Пореч, Ровінь і Пула.

Населення міста багатонаціональне, як і населення більшості міст Істрії. Відповідно до перепису 2001 року хорвати становлять 59,6 %, італійці - 18,3 %, серби - 3,8 %, словенці - 2,2 %, боснійці - 1,7 %, албанці - 1,3 %. 1,57 % населення визначили себе як "істрійці". Округ Умаг офіційно двомовний - італійська рівна у правах з хорватською.

Історичних пам'ятників у місті менше, ніж у сусідніх Порече й Ровіні, туристів у місто в основному залучають комфортабельні готелі й пляжі.

Умаг відомий як один з тенісних центрів світового рівня. На тенісному стадіоні міста, що вміщає 3 200 глядачів щорічно проводиться один з турнірів світового тура ATP 250 - Croatia Open Umag.

Демографія[ред. | ред. код]

Населення громади за даними перепису 2011 року становило 13 467 осіб[1], 8 з яких назвали рідною українську мову[2]. Населення самого міста становило 7 281 осіб.[1]

Динаміка чисельності населення громади[3]:

Динаміка чисельності населення міста[3]:

Населені пункти[ред. | ред. код]

Крім міста Умаг, до громади також входять:

Клімат[ред. | ред. код]

Середня річна температура становить 13,99°C, середня максимальна – 27,22°C, а середня мінімальна – 0,00°C. Середня річна кількість опадів – 926 мм.[4][5]

Клімат міста
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру
Середній максимум, °C 9,96 10,65 13,98 17,39 22,57 26,26 27,22 27,19 22,89 18,24 13,14 9,71
Середня температура, °C 4,97 5,66 8,98 12,42 17,58 21,28 23,64 23,61 19,34 14,66 9,56 6,14
Середній мінімум, °C 0,00 0,68 4,01 7,44 12,61 16,30 20,07 20,05 15,74 11,08 5,98 2,56
Норма опадів, мм 61 50 63 73 74 86 56 81 102 106 96 78
Середньомісячна швидкість вітру, м/с 2.15 2.40 2.49 2.50 2.25 2.19 2.18 2.10 2.15 2.39 2.40 2.29
Середньомісячна сонячна радіація, кДж/м²·день 4360 7376 10725 15304 19445 21313 22240 18988 13992 8965 4875 3706
Джерело: [4][5]

Економіка[ред. | ред. код]

Основою економіки міста є туризм. Також населення округу зайняте в сільському господарстві, головним чином виноградарстві й вирощуванні олив; а також харчової промисловості, виноробстві, рибальстві й рибопереробці.

Управління[ред. | ред. код]

Міська влада встановила наступні органи управління:

  • Мерія
  • Управління з правових питань
  • Відділи: Відділ соціальних послуг, Департамент територіального планування та комунального господарства, Департамент фінансів та економіки, кафедра загальної адміністрації та логістики
  • Внутрішнього аудиту та бюджетний контроль

Історія[ред. | ред. код]

Хоча не викликає сумніву, що Умаг існував ще в часи Римської імперії, перше згадування про місто в літописних джерелах датується 7 століттям. В VII-VIII століттях Умаг був під владою Візантії, що потім перемінили франки, а потім місцеві князі.

Зростаюча міць Венеціанської республіки привела до поступового приєднання Істрії до Венеції. В 1269 році Умаґ визнав владу венеціанців, які правили містом понад 500 років. В 1370 році місто сильно постраждало під час війни між Венецією й Генуєю.

Після падіння Венеції в 1797 році Умаґ був приєднаний до Австрії. У період 1805-1813 місто контролювали наполеоновські війська, а в 1813 місто знову відійшло Австрії.

Після першої світової війни Умаґ разом з усім півостровом Істрія перейшов Італії, у той час як інша Далмація ввійшла до складу королівства сербів, хорватів і словенців, пізніше Королівства Югославія.

Після другої світової війни Умаґ увійшов до складу так називаної Зони "B" вільної території Трієста, що контролювала Югославія, після чого значна частина італійського населення міста емігрувало в Італію. В 1954 році вільна територія Трієста перестала існувати, і Умаґ став частиною Югославії. Після розпаду останньої в 1991 році місто стало частиною незалежної Хорватії.

Визначні пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Старе місто - бурхлива історія міста вплинула на його архітектуру - будинки пізньої античності й початку середньовіччя не збереглися до нашого часу. Однак у місті існують численні свідчення середньовіччя - фортечні стіни, венеціанські вілли й, насамперед , мальовничі вузькі вулички. Добре збереглася одна з найстарших веж - західна, у якій зараз розташований міський музей.
  • Церква Святого Рока - головна визначна пам'ятка міста - побудована в 1514 році.
  • Музей міста - розташований в історичному центрі міста. Має у своєму розпорядженні велику колекцію археологічних знахідок, зроблених при розкопках у місті.
  • Церква Святого Перегріна - невеликий стародавній храм, побудований жителями міста, розташований недалеко від Умаґа на мисі Росацо.
  • Маяк в Савудрії - самий стародавній маяк на Адріатиці побудований в 1818 році. Світло, що виходить від джерела, розташованого на висоті 36 метрів видно на відстані 32 км. Будівництво спорудження пов'язане з любовною історією графа Маттерніха, що, незважаючи на своє положення одруженої людини, закохався в місцеву дівчину, на честь якої й був побудований маяк.
  • Залишки Сіпара - недалеко від Умаґа, під час відпливу, можна побачити мис 200 метрів у довжину й 50 метрів завширшки , що складається з купи каменів - це залишки древнього форту Сіпар, будівля якого датована V століттяом. Сипар існував на цьому місці в часи Римської імперії, доказом чого служать фундаменти вілл і будинків, а також предмети побуту, монети й стародавні мозаїки. Сіпар був повністю розграбований і зруйнований в 876 році піратами під керівництвом Пана Домагою. Зараз на цьому мисі неофіційний нудистський пляж.
  • Вілла Тіола - дійсний рай для дайверів. Ця розкішна вілла багато прикрашена мозаїками й фресками, що збереглися на стінах. Залишки 30-метрового пірса, що має ширину близько 6 метрів можна побачити в морі біля вілли, а розташовані неподалік фрагменти величезної будівлі, на думку фахівців відносяться до іншої вілли.

Консульства[ред. | ред. код]

Казахстан Казахстан

Галерея[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Перепис населення 2011 року (хорв.). Хорватське бюро статистики. Процитовано 11 червня 2018. 
  2. Перепис населення 2011 року. Кількість мешканців за рідною мовою (хорв.). Хорватське бюро статистики. Процитовано 11 червня 2018. 
  3. а б Чисельність населення за роками (хорв.). Хорватське бюро статистики. Процитовано 11 червня 2018. 
  4. а б Fick, S.E., R.J. Hijmans (2017). Worldclim 2: New 1-km spatial resolution climate surfaces for global land areas. International Journal of Climatology. 
  5. а б значення визначено за географічними координатами поселення із роздільною здатністю 2,5'