Військовий трибун з консульською владою

Стародавній Рим
Періоди Римське царство 753–509 до н. е. Римська республіка 509–27 до н. е. Римська імперія 27 до н. е.–395 Західна 395–476 Східна 395–1453 Священна 800–1806
Історія Заснування Риму Царський період Республіка Рання Республіка Пунічні війни і експансія на Сході Союзницька війна Громадянська війна 83-82 до н. е. Змова Катіліни Перший тріумвірат Громадянська війна 49-45 до н. е. Другий тріумвірат Імперія Імператори Династія Юліїв-Клавдіїв Династія Флавіїв Династія Антонінів Династія Северів Принципат Криза III століття Західна Римська імперія Східна Римська імперія Домінат
Поняття SPQR Римський Форум Титули
Медицина Медицина Клавдій Гален Авл Корнелій Цельс
Культура Культура Освіта Шлюб Проституція Релігія Поховальна практика Християнство Театр Мова Література Архітектура Мода
Географія Географія Дороги Провінції
Політика та право Конституція Римської республіки Сенат Коміції Армія Легіони Магістратури Консул Військовий трибун з консульською владою Цензор Диктатор Начальник кінноти Едил Трибун Квестор Претор Префект Проконсул Царі стародавнього Риму Військовий трибун Тріумвірат Децемвіри Римське громадянство Cursus honorum Senatus consultum Senatus consultum ultimum Римське право Імперій Колегіальність
Люди Ромул і Рем Луцій Тарквіній Сципіон Гракхи Марій Сулла Цицерон Помпей Гай Юлій Цезар Марк Антоній Октавіан Нерон Веспасіан Траян Марк Аврелій Діоклетіан Костянтин І Ромул Август Горацій Вергілій Овідій

Військовий трибу́н з консульської владою або консуля́рний трибун (лат. Tribunus militum consulari potestate) — одна з вищих римських магістратур .

Найчастіше магістратуру відносять до екстраординарних магістратур, однак питання досі залишається спірним. Консулярні трибуни були магістратами з імперієм, а обсяг їх повноважень нічим не поступався консульським. Консульський трибунат був введений спеціальним законом (лат. lex de tribunis militum consulari potestate creandis) 445 року до н. е., а перші трибуни були обрані в наступному, 444 році. Посада проіснувала до 367 року до н. е., коли була скасована за законами Ліцинія — Секстія. Протягом цього періоду відома 51 колегія військових трибунів з консульської владою.

Виникнення магістратури було викликано багатьма причинами — військовою необхідністю, суперництвом між патриціанськими родами, боротьбою патриціїв і плебеїв. Консулярні трибуни обиралися на центуріантних коміціях, після чого обрання підтверджувалося відповідним законом (лат. lex curiata de imperio, куріатний закон про імперії), прийнятий куріатною коміцією. Колегія обиралася на річний термін.

Характерною відмінністю консулярного трибуната була чисельна гнучкість — існувало від трьох до дев'яти місць трибунів. З плином часу кількість трибунів збільшувалася. Також особливістю (для ранньої Римської республіки) було те, що посаду вільно могли займати плебеї, і їх наявність була не таким вже рідкісним. Хоча норма про становий паритет відсутня, плебеї за весь час існування магістратури становили від 13 до 27 % її носіїв. Спочатку на посаду могли претендувати діючі військові трибуни, а пізніше й інші лідери, які могли бути названі колишніми військовими трибунами.

Велика частина діяльності консулярних трибунів була пов'язана з веденням війни, її підготовкою або запобіганням. Лише тринадцять років з відомих п'ятдесяти одного року можна назвати відносно мирними. Головними завданнями консулярних трибунів були відбиття зовнішньої агресії і пом'якшення станових внутрішньогромадянських конфліктів.

Застосування колегіальної екстраординарної магістратури мало як свої плюси, так і свої мінуси. До мінусів варто віднести колегіальне управління військами, що часто викликало негативні ефекти. Надалі це призвело до відмирання надзвичайних колегіальних магістратур для ведення воєн, викликавши зміцнення магістратури диктатора. У той же час колегіальність у цивільній сфері була закріплена в претурі, а позитивні підсумки участі плебеїв у консульському трибунаті привели до допуску плебеїв до консульської магістратури і закріпленню там станового паритету.

Література

• Дементьєва В. В. 2000: Римська магістратура військових трибунів з консульської владою. М. (рос.)