Генеральний суд УНР

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Генеральний суд — найвищий судовий орган Української Народної Республіки і Української Держави в 19171918 роках створений законом УЦР від 2(15 грудня) 1917 року (за іншими даними 4(17 грудня) 1917).

Організація і порядок діяльності Генерального суду визначався даним законом до прийняття Установчими Зборами України Конституції УНР. Генральний суд складався з трьох департаментів: цивільного, карного, адміністративного. Виконував свої функції на території всієї України і мав здійснювати нагляд за судовою діяльністю суддів УНР, в межах, установлених законом. Члени Генрального суду мали звання генеральних суддів. Керівництво Генрального суду належало старшому за віком генеральному судді.

При Генральному суді створювалась прокуратура (прокураторія). Законом Ради Міністрів Української Держави від 2 червня 1918 року, повноваження Генрального суду були продовжені до утворення Державного Сенату (8 липня 1918 року). До складу сенату входили три генеральних судді — адміністративний, карний, цивільний.

В лютому 1919 р. в період "вінницького" урядування Української Народної Республіки новим міністром юстиції Дмитром Марковичем відповідно до закону "Про скасування Державного сенату та утворення Найвищого суду УНР на підставі Закону Центральної Ради» фактично відновлювався колишній Генеральний суд. Найвищий суд УНР складався з трьох департаментів: адміністративного, цивільного та карного, голови яких підпорядковувались Найвищому судді.

Джерела[ред.ред. код]