Макаренко Андрій Гаврилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Макаренко Андрій Гаврилович
Народився 17 липня 1886(1886-07-17)
Гадяч, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер 28 вересня 1963(1963-09-28) (77 років)
Андрій Макаренко (зліва), Федір Швець та Симон Петлюра в Кам'янці-Подільському. 1919 рік

Андрі́й Гаври́лович Мака́ренко (17 липня 1886, м. Гадяч, нині Полтавської області — 28 вересня 1963, Г'юстон, штат Техас, США) — український політичний діяч. Молодший брат Олександра Макаренка.

Життєпис[ред. | ред. код]

З початку революції 1917 р. організатор українських залізничників і голова їхньої спілки. У період Української Держави — директор департаменту в міністерстві залізниць. Співорганізатор повстання проти гетьмана і член Директорії УНР. З 1920-х років в еміграції.

З січня 1921 входив до складу Всеукраїнської Національної Ради (утворена 4 січня 1921). У 1920-30-х рр. перебував у Чехословаччині і Австрії. Захистив докторську дисертацію у Вищому Українському Педагогічному Інституті. В 1928-29 Макаренко разом з П. Андрієвським і Ф. Швецем створили Українську Національну Раду за кордоном (УНРЗ), яка мала стати центральним представницьким органом наддніпрянських українців у еміграції. В післявоєнний час жив у Німеччині, допомагав українським біженцям уникнути депортації в СРСР. З 1951 оселився в США. Помер у Г'юстоні (штат Техас, США).


Джерела та література[ред. | ред. код]