Половецька земля (УНР)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Половецька земля
UNR 1918 divisions-0.png
   колір землі на карті
Центр Бахмут
Засновано 6 березня 1918
Скасовано 29 квітня 1918

Половецька земля — земля Української Народної Республіки. Адміністративно-територіальна одиниця найвищого рівня. Земський центр — місто Бахмут. Заснована 6 березня 1918 року згідно з Законом «Про адміністративно-територіальний поділ України», що був ухвалений Українською Центральною Радою[1]. Скасована 29 квітня 1918 року гетьманом України Павлом Скоропадським, що повернув старий губернський поділ часів Російської імперії.

Опис[ред.ред. код]

До землі увійшли Слов'яносербський та Бахмутський повіт Катеринославської і Старобільський повіт Харківської губерній. Тобто до землі належали сучасні терени півночі Донецької області й майже всієї Луганської (крім крайньої півночі, що входила до іншої землі УНР — Подоння та крайнього півдня, що перебував у складі Всевеликого Війська Дінського). Половецька земля була важливим промисловом центром УНР, до неї зокрема належали такі міста, як Юзівка (нині Донецьк), Алчевське (Алчевськ) та Луганське (Луганськ).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Шабельников В. І. Реформування адміністративно-територіального устрою України в 1917—1940. — Донецьк: Вид-во Донецького національного ун-ту, 2006. — с. 22.

Джерела та література[ред.ред. код]