Лівицький Микола Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Микола Андрійович Лівицький
Микола Андрійович Лівицький

Час на посаді:
22 березня 1967 — 8 грудня 1989
Попередник Степан Витвицький
Наступник Плав'юк Микола Васильович

Народився 9 (22) січня 1907(1907-01-22)
Жмеринка, Вінницький повіт, Подільська губернія, Flag of Russia.svg Російська імперія
Помер 8 грудня 1989(1989-12-08) (82 роки)
Філадельфія, Flag of the United States.svg США
Громадянство Flag of the Ukranian State.svg УНРFlag of the United States.svg США
Підданство Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність українець
Нагороди
«Воєнний хрест» (УНР)
Могила Миколи Лівицького. Баунд-Брук, США

Ліви́цький Мико́ла Андрі́йович (*9 (22) січня 1907(19070122), Жмеринка, Подільська губернія, Російська імперія — † 8 грудня 1989, Філадельфія, США) — український громадський та політичний діяч, журналіст, Президент УНР в екзилі (19671989), .

Життєпис[ред.ред. код]

Син Андрія Лівицького. Вчився в 1-й Українській школі ім. Шевченка Києва.

1920 року разом з батьком — на той час головою Ради народних міністрів Української Народної Республіки — виїхав за кордон. Середню освіту продовжив здобувати на матуральних курсах у Празі при Українській господарській академії. Закінчив Вищу торгівельну школу у Варшаві, економіко-соціальний факультет Женевського університету, отримав ступінь магістра комерційних наук.

Був активістом студентського руху, обирався головою (першим) новоствореної студентської корпорації «Запоріжжя» у Варшаві. Брав участь у з'їздах Центрального союзу українського студентства, був одним з видавців часопису «Студентський голос» (1927–1928, Варшава).

У 1930-х у Варшаві та Женеві вивчав економіку та журналістику. У 1923–1939 був секретарем делегації уряду УНР при Лізі Націй. Спеціальний кореспондент журналу «Тризуб» у Женеві, керівник женевської філії Українського пресового бюро. 1932-го через адвоката Самуеля Підгірського пом'якшив обвинувачення Юрієві Косачу — перед тим йому дав вказівку розробити «План розбудови національного руху на Волині».

1938–1939 за дорученням уряду УНР в еміграції перебував у Карпатській Україні задля координації дій її уряду й адміністрації з екзильним урядом УНР.

У 1937–1942 — на дипломатичній роботі в країнах Європи. У роки Другої світової війни деякий час жив у Варшаві, а 1942 переїхав до Києва для налагодження там політичної роботи. Невдовзі потому був ув'язнений гестапо.

Один із засновників і керівників Українського національного державного союзу (УНДС): заступник голови (з 1946), голова УНДС (з 1951). У 1948–1950 очолював Спілку українських журналістів на чужині, згодом перебрав керівництво Українським Національно-Державним Союзом. Від 1949 — член виконавчого органу (уряду) Української Національної Ради, а з 1957 — голова (прем'єр) виконавчого органу і міністр закордонних справ.

Був редактором газети «Мета» Українського інформаційного бюро в Мюнхені (1954–1957).

Упродовж 1967–1989 — Президент УНР в екзилі. На посту президента УНР проявив себе більше як авторитарний діяч, що й спровокувало у 70-х роках конфлікт між партіями, які входили до УНРади. Конфлікт вдалося погасити після прийняття «Тимчасового закону», який дещо демократизував Державний центр УНР в екзилі.

Написав низку праць, у тому числі «Захід — Схід і проблематика поневолених Москвою націй» (1975), «ДЦ УНР в екзилі між 1920 і 1940 роками» (1984).

Похований на українському православному цвинтарі в Саут-Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Публіцистика[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Біляїв Володимир. На неокраянім крилі… — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 348 с.
  • Держ. Центр Укр. Нар. Республіки в екзилі. — Філадельфія; Київ; Вашингтон, 1993.
  • Каравченко І. В. Юридична енциклопедія. — Т. 3. — Київ, 2001. — С. 486.

Посилання[ред.ред. код]


Вінстон Черчіль Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Попередник
Степан Витвицький
Coat of Arms of UNR.svg 3-й Президент УНР
1967-1989
Coat of Arms of UNR.svg Наступник
Микола Плав'юк