Очікує на перевірку

Голодомор. Україна, XX століття: Технологія геноциду

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Голодомор. Україна, ХХ століття: Технологія геноциду)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Голодомор. Україна, ХХ століття: Технологія геноциду
Жанрдокументальний
РежисерВіктор Дерюгін
СценаристАндрій Данильченко
ОператорДмитро Санніков
КінокомпаніяФонд «Україна 3000» спільно із Національною телекомпанією України
Тривалість1 частина (57 хвилин)
2 частина (52 хвилин)
Моваукраїнська
КраїнаУкраїна Україна
Рік2005—2007
Дата виходу2005—2007

«Голодомор. Україна, ХХ століття: Технологія геноциду» — український документальний 2-серійний міні-серіал режисера Віктора Дерюгіна про Голодомор в Україні 1932—1933 років. Створений Фондом «Україна 3000» спільно із Національною телекомпанією України.

Інформація про фільм

[ред. | ред. код]

Фільм «Голодомор. Україна, ХХ століття: Технологія геноциду» складається з трьох серій, дві з яких були зняті 2005 року й показані у День пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій у 2006 році по «Першому національному»[1]. Прем'єра фільму викликала значний резонанс у суспільстві, представники КПУ навіть подавали позов до прокуратури на творців фільму «за розпалювання міжнаціональної ворожнечі між братніми російським та українським народами»[2].

У 2006 році фільм брав участь у десятому фестивалі «Відкрита ніч»[3] та отримав «Спеціальний приз журі» у категорії «Неігровий професійний фільм (video)»[4].

У фільмі розповідається про страшний геноцид українського народу в ХХ столітті, надаються коментарі свідків геноциду та їхніх нащадків. Стрічка базується на чималій кількості архівних матеріалів, зокрема з Державного кінофотофоноархіву ім. Г. Пшеничного[1].

У 2007 році вийшла третя, заключна частина трилогії під назвою «Одужання. Особистий рахунок», 24 листопада 2012 року відбулася її прем'єра на національному телебаченні[2][5]. У 2008 році частина «Одужання. Особистий рахунок» зайняла перше місце у Телеконкурсі «Пам'ять нації: Голодомор (1932-33 рр.)» (3-й телефестиваль «Відкрий Україну!», 2008)[6].

Критика

[ред. | ред. код]

На думку кінокритика Ігора Грабовича, у стрічці занадто багато риторики і мало історичної інформації, зокрема про механіку Голодомору та організаторів штучного голоду[3].

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела та примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Лілія Бондарчук. Які уроки історії нам треба вивчити? // День. — 2006. — № 208. Архівовано з джерела 2 березня 2022. Процитовано 26 листопада 2016.
  2. а б Валентина Самченко. Спротив геноциду // «Україна молода». — 2012. — 30 листопада. Архівовано з джерела 2 травня 2016. Процитовано 26 листопада 2016.
  3. а б Ігор Грабович (12 липня 2006). "Відкрита ніч"-ХХL. kinokolo.ua. Кіно-Коло. Архів оригіналу за 6 березня 2017. Процитовано 26 листопада 2016.
  4. Переможці кіновідеофестивалю "Відкрита ніч. Дубль 10". www.kinokolo.ua. Кіно-Коло. 3 липня 2006. Архів оригіналу за 4 березня 2017. Процитовано 26 листопада 2016.
  5. Документальні фільми до Дня пам'яті жертв голодоморів на Першому. 1tv.com.ua. UA:Перший. 21 листопада 2012. Процитовано 26 листопада 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  6. Переможці та призери Телеконкурсу «Наша історія». tv-fest.kiev.ua. Архів оригіналу за 12 листопада 2016. Процитовано 26 листопада 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]