Джеймс Мейс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Джеймс Мейс
англ. James Mace
Джеймс Мейс останніми роками був невтомним дописувачем газети «День»
Джеймс Мейс останніми роками був невтомним дописувачем газети «День»
Народився 18 лютого 1952(1952-02-18)[1]
Маскогі, Оклахома, Flag of the United States (1912-1959).svg США
Помер 3 травня 2004(2004-05-03)[1] (52 роки)
Київ, Україна Україна
Поховання
Громадянство Flag of the United States.svg США
Національність черокі
Діяльність історик, політолог
Alma mater Університет штату Оклахома
Галузь історія, політологія
Заклад Мічиганський університет
Києво-Могилянська академія
Науковий ступінь магістр, доктор історичних наук
Відомий завдяки: завдяки його дослідженням світ дізнався про Голодомор в Україні
Нагороди Орден князя Ярослава Мудрого ІІ ступеня

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Джеймс Ернест Мейс (англ. James Earnest Mace; 18 лютого 1952, Маскогі, Оклахома, США — 3 травня 2004, Київ, Україна) — американський історик, політолог, журналіст, професор Києво-Могилянської академії, дослідник голодомору в Україні, автор звіту комісії Конгресу США з вивчення Голодомору 1932—1933 років. Саме завдяки його дослідженням світ дізнався про Голодомор в Україні.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 18 лютого 1952 року в штаті Оклахома. Серед предків мав представників індіанського племені черокі, котрі 1835 року через рішення федерального уряду були змушені переселитися з корінних земель у Північній Кароліні та Джорджії до Оклахоми[2]. У своїй автобіографії саме цим фактом він пояснював своє зацікавлення геноцидами, зокрема Голодомором[2][3]:

« Своїм життєвим покликанням досліджувати геноцид я великою мірою завдячую випадку. Зростаючи в невеликому містечку в Оклахомі, де мешкало тільки кілька єврейських сімей, я знав, що мої індіанські сусіди пройшли власною «дорогою сліз». Коли я був малим, батьків товариш по риболовлі і співробітник на залізниці Джордж Гес навіть змайстрував мені лука зі стрілами без наконечників. Його прямий предок і однофамілець, який був більш відомий за своїм індіанським прізвиськом Секвойя, розробив складову абетку для мови індіанців племені черокі, яка надала письмової форми мові народу, що пройшов своєю «дорогою сліз» за умов, які мало відрізнялись від того, що пізніше пережили вірмени. Це було задовго до того, як я вивчив слово «геноцид», але вже тоді він опосередковано торкнувся мене. »

Під впливом суспільної радикалізації кінця 1960-х років став марксистом, брав активну участь у протестах проти війни у В'єтнамі. У 1973 р. отримав ступінь бакалавра в Університеті Оклахоми. Вступив на магістратуру з права в тому ж університеті, але потім вирішив кинути юриспруденцію, вважаючи її дисципліною, яка є одним із знарядь підтримки несправедливого суспільного ладу. Вступив до Університету Мічигану на магістратуру за спеціальністю «Російська історія». Згодом у своїй автобіографії він написав, що до цього вибору його спонукала не престижність університету, а те, що він мав репутацію «колиски радикального студентства, що виступало за демократичне суспільство, і те, що місто Енн-Арбор легалізувало марихуану». В університеті він хотів досліджувати радянську історію 1920-х років, коли в СРСР ще зберігалася відносна ідеологічна свобода. Мейс звернувся до професора Романа Шпорлюка, як до фахівця з творчості провідного радянського історика-марксиста 1920-х рр. Михайла Покровського, але Шпорлюк натомість запропонував йому займатися історією українського націонал-комунізму. Шпорлюк у своєму у своєму листуванні неодноразово називав Мейса одним із найталановитіших своїх учнів[4][5].

1981 року він отримав ступінь доктора філософії з історії, захистивши дисертацію на тему «Національний комунізм у Радянській Україні 1919—1933 рр.». 1983 року її було опубліковано в «Гарвардській серії Україністики»[6]. Завдяки цій праці він став одним з основних американських спеціалістів з історії радянської України[2].

Дослідження Голодомору[ред. | ред. код]

Джеймс-мейс.jpg

У 1982 році отримав фінансування Фонду українських досліджень ІУД ГУ на участь у міжнародній конференції про Голокост і геноцид у Тель-Авіві[7]. На конференції він заявив:

« «Щоб централізувати повну владу в руках Сталіна, потрібно було вигубити українське селянство, українську інтелігенцію, українську мову, українську історію у розумінні народу, знищити Україну як таку. Калькуляція дуже проста і вкрай примітивна: нема народу, отже нема окремої країни, а в результаті — нема проблем». »

У 19861987 роках Джеймс Мейс був виконавчим директором комісії дослідників (юристів та істориків) при Конгресі США, які повинні були дати оцінку Голодомору 19321933 років. Мейс не був членом комісії, проте її часто називали «комісією Мейса». Саме він займався написанням звіту комісії[2].

У 1984—1985 роках брав участь у гарвардському проекті щодо джерел про Голодомор 1932—1933 років. Організував дослідницьку програму «Усна історія українського голоду 1932—1933 рр.».[2]. Згодом свідчення були використані у роботі Комісії США по Голоду в Україні та видані у тритомнику[8]. Уже у 90-х роках, за незалежної України, він подарував 200 годин аудіозаписів безцінних свідчень бібліотеці Верховної Ради України. За якийсь час виявилося, що дослідники не мають можливості ними користуватися, а плівки розкидані по підлозі, деякі з них безнадійно зіпсовані.[джерело?]

Мейс з обуренням згадував позицію декого із західних славістів, «совєтологів» й інших знавців радянського тоталітаризму, які відмовлялися визнати, по-перше, жахливу кількість жертв цього комуністичного експерименту, а, по-друге, відповідальність за свою злочинну сліпоту, бо саме 1933-го офіційний Вашингтон визнав СРСР і встановив із ними дипломатичні зносини.

1981 року був запрошений Омеляном Пріцаком до проекту створення книги Роберта Конквеста «Жнива скорботи». Конквесту був потрібний помічник для роботи над невідомою для нього джерельною базою. Саме в цей час з'явилися перші статті Мейса про Голодомор[2].

Мейс в Україні[ред. | ред. код]

У 1993 переїхав зі Сполучених Штатів у Київ (Україна), де одружився з Наталією Дзюбенко[9], мешкав на Троєщині.

З 1995 по 2004 роки був професором політології Національного університету «Києво-Могилянська академія», викладав етнополітику, політику США та Канади й політику Центральної та Східної Європи.

У 2001—2002 роках — професор Міжнародного Християнського університету в Києві.

Працював у газеті «День» з 1997 по 2004 роки.

Помер у Києві, похований на Байковому цвинтарі[10].

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Могила Д. Мейса на Байковому кладовищі
  • 26 листопада 2005 року президент України Віктор Ющенко нагородив Джеймса Мейса орденом князя Ярослава Мудрого II ступеня (посмертно), а 2 грудня 2005 року підписав розпорядження про вшанування пам'яті Джеймса Мейса.
  • 2008 року за ініціативи газети «День» заснована Премія імені Джеймса Мейса.
  • Наприкінці 2005 року Наталя Дзюбенко-Мейс, виконуючи заповіт чоловіка, передала до Наукової бібліотеки НаУКМА книжкову колекцію та першу частину архіву Дж. Мейса; цього ж року отримано другу частину архіву, яка знаходилася в США. 10 вересня 2010 р. у Києво-Могилянській академії відкрито Меморіальну Бібліотеку-Архів-Музей Дж. Мейса. Хронологічні рамки книжкової колекції — 1825—2004 рр. Сьогодні вона нараховує понад 2,5 тис. примірників книжок та періодичних видань. Колекція повністю представлена в електронному каталозі[11]. Основна частина бібліотечної колекції — це праці істориків і політичних діячів про історію України ХХ ст. Архів представляє науково-дослідницьку, педагогічну і громадську діяльність Джеймса Мейса. Унікальність архівного фонду полягає також у тому, що він дає змогу простежити історію вивчення американським дослідником наукових проблем у період, коли вони були заборонені для дослідження й обговорення в публічному та інтелектуальному просторі на теренах СРСР.[12].
  • 25 грудня 2015 року у Броварах назвали вулицю Джеймса Мейса[13], яка стала першою вулицею в Україні, названою на честь дослідника.[14]
  • 19 лютого 2016 року у Києві назвали вулицю Джеймса Мейса, перейменувавши вулицю Колективізації.[15][16]
  • 25 листопада 2017 року на «UA: Перший» відбулася прем'єра документальної стрічки «Джеймс Мейс. Траекторія долі.» про життєвий шлях професора Джеймса Мейса[17].

Доробок[ред. | ред. код]

Книги
  • Джеймс Мейс. «Комунізм та дилеми національного визволення. Національний комунізм у радянській Україні 1918—1933 рр». Переклад Максима Яковлєва. 2018 (перше видання 1983). ст. 496. ISBN 978-617-7286-31-7
  • Джеймс Мейс. «Свічка у вікні». Під редакцією Лариси Івшиної. Серія книг «Підривна література». Видавництво «Українська прес-група». 2013. с. 112. ISBN 978-966-8152-58-0
  • Джеймс Мейс. «Україна: Матеріалізація привидів». Видавництво «Кліо». ст. 688. 2016. ISBN 978-617-7023-50-9
  • Джеймс Мейс. «Ваші мертві вибрали мене». Видавництво «Рідна школа». — 2007. — Ч. 3. — С. 1-4.
Публікації
  • Джеймс Мейс. «Великий експеримент: до історії національного комунізму в Україні.». Газета День. — 2008. — № 211. — 20 листопада.
  • Джеймс Мейс. «Геноцид — найтяжчий злочин проти людства і людяності». Газета «Українська мова та література». — 2006. — № 3-4. — С. 3-6.
  • Джеймс Мейс. «Мій шлях в Україну: розмова з Джеймсом Мейсом» / провела Л.Таран. Гороскоп на вчора і на завтра. — К.: Рада 1995. С. 224-225
  • Джеймс Мейс. «Повість про двох журналістів: Волтер Дюранті, Гарет Джонс і Пулітцерівська премія». Екстракт 150: у двох частинах. За заг. ред. Лариси Івшиної. — К.: Українська прес-група, 2009. — [Ч. 1]. — С. 173—188.
  • Джеймс Мейс. «Політичні причини голодомору в Україні (1932—1933)». Студії з україністики: зб. наук. праць [за ред. Р. Радишевського]; НАНУ, Міжнар. школа україністики, Ін-т філології КНУ ім. Т. Шевченка. — Київ, 2004. — Вип. V: До 190-річчя з дня народження Тараса Шевченка. — С. 273—292.
  • Джеймс Мейс. «Штучний голод 1933 року в Радянській Україні: що сталося й чому?». Україна молода. — 2007. — 20 лют.(№ 32). — С. 8, 9. До ювілею Джеймса Мейса

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Жадько В. Український некрополь. — К., 2005. — С. 236.
  • Кульчицький С. В. Голодомор 1932—1933 рр. як геноцид. Київ: Наш час, 2007. — С. 230.
  • Кульчицький С. Знаками визнання стають навіть прокльони // День. — № 28. — 2007 р. — 16 лютого. — С. 5.
  • С. Набок. Мейс Джеймс Ернест // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.436 ISBN 978-966-611-818-2
  • Сидорук А. Кульчицький і Мейс: два шляхи до історичної правди / Дзеркало тижня. — 2007. — 13 січня (№ 1).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б SNAC — 2010.
  2. а б в г д е Кульчицький С. Джеймс Мейс — людина і вчений
  3. Мейс Е. Джеймс. Автобіографія. Факти і цінності: особистий інтелектуальний пошук. // День і вічність Джеймса Мейса. / за заг. Л.Івшиної. К.: Українська прес-група, 2005. — С.9
  4. Людина високої думки // День. 17 лютого 2012.
  5. Мейс Джеймс. Мій шлях в Україну: розмова з Джеймсом Мейсом / провела Л.Таран. // Таран Л. Гороскоп на вчора і на завтра. — К.:Рада 1995. С.224
  6. Mace James Ernest. Communism and the Dilemmas of National Liberation: National Communism in Soviet Ukraine, 1918—1933 / James Earnest Mace, Harvard Ukrainian Research Institute, Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the United States. Cambridge: Distributed by Harvard University Press for the Harvard Ukrainian Research Institute and the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U.S., 1983. — 334 pp.
  7. Мейс Е. Джеймс. Автобіографія. Факти і цінності: особистий інтелектуальний пошук. // День і вічність Джеймса Мейса. / за заг. Л.Івшиної. К.: Українська прес-група, 2005. — С.15
  8. Мейс Е. Джеймс. Автобіографія. Факти і цінності: особистий інтелектуальний пошук. // День і вічність Джеймса Мейса. / за заг. Л.Івшиної. К.: Українська прес-група, 2005. — С.21
  9. Українська електронна бібліотека: Дзюбенко-Мейс Наталя Язорівна
  10. Помер історик Джеймс Мейс
  11. Колекція представлена в електронному каталозі НаУКМА
  12. Опис архівного фонду
  13. Рішення від 25.12.2015 № 52-04-07 «Про перейменування вулиць та провулків м. Бровари» [1], [2]. Броварська міська рада. 28.12.2015
  14. Завдяки наполегливості «Одиниць». Бровари — перші, де з'явиться вулиця Джеймса Мейса. Ольга Харченко. День. 13.01.2016
  15. У Києві перейменували 79 вулиць. Український інститут національної пам'яті. 11.03.2016
  16. У Києві нарешті з’явилася вулиця Джеймса Мейса — дослідника Голодомору. vidia.org. Процитовано 2016-03-11. 
  17. Джеймс Мейс. Траекторія долі. «youtube»

Посилання[ред. | ред. код]