Ландшафтний заказник Ґрофа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Грофа (заказник))
Перейти до: навігація, пошук
Ґрофа
(заказник)
У заказнику Ґрофа

У заказнику Ґрофа
48°37′12″ пн. ш. 23°56′03″ сх. д. / 48.62000° пн. ш. 23.93417° сх. д. / 48.62000; 23.93417Координати: 48°37′12″ пн. ш. 23°56′03″ сх. д. / 48.62000° пн. ш. 23.93417° сх. д. / 48.62000; 23.93417
Розташування: Україна Україна
Івано-Франківська область,
Рожнятівський район
Найближче місто: смт Перегінське, Рожнятів
Площа: 2533,8 га
Заснований: 1996 р.
Керівна
організація:
ДП «Осмолодський держлісгосп»
Ґрофа(заказник) is located in Івано-Франківська область
Ґрофа(заказник)
Ґрофа
(заказник)

Ґро́фа — ландшафтний заказник загальнодержавного значення в Україні. Розташований у Рожнятівському районі Івано-Франківської області, в гірському масиві Ґорґани, при верхів'ях річки Лімниці та її лівих приток.

Площа природоохоронної території 2533,8 га. Створений 1996 року. Перебуває у віданні ДП «Осмолодський держлісгосп».

У межах заказника лежить одна з найбільших вершин Ґорґан — гора Ґрофа (1748 м), на якій збереглися льодовикові форми рельєфу — кари, морені вали (наприклад, льодовикове озерце в урочищі «Став», на терасі північного схилу, на висоті 1100 м над рівнем моря). Територія заказника охоплює також вершини і схили гір: Паренки (1735 м), Мала Попадя (1587 м), Попадя (1740 м), Студенець (1600 м). На гірських вершинах поширені кам'яні осипи.

Історія[ред.ред. код]

Праобразом заказника став Український парк природи, з ініціативою створення якого у квітні 1935 року було прийнято рішення делегатами V з'їзду Українських охоронців природи та лікарів. Мова йшла про розширення резервату «Яйце». Наукове товариство ім. Шевченка теж клопотало перед Львівською метрополією УГКЦ про створення парку. Заповідникова комісія НТШ була уповноважена розпочати впорядкування заповідних об'єктів у Ґорґанах.

Під час лісовпорядкування 1936 року інженерові Андрієві П'ясецькому було доручено виконати «помірові роботи» для виділення місця під парк на місцевості. Однак у матеріалах «Опису лісів маєтків у м. Перегінську ...» від 1938 року та «Звіту Андрія Мельника про результати перевірки лісового господарства...» станом на 1937 року український парк природи не згадується.

За іншими даними[1], у процесі лісовпорядкування у 1935–37 рр. український парк природи з площею 18 км² було фактично сформовано із шести заповідних об'єктів ― заповідники сосновий, ялицевий, буковий, ільмово-яворовий та урочища «Ставки» і «Палата». Однак юридично парк так і не був створений, цьому завадила складна зовнішньополітична ситуація 1938 року та кадрові втрати (смерть генерального адміністратора т.зв. Столових Дібр отця Т. Войнаровського та еміграція інспектора і члена ОУН Андрія Мельника після вбивства Є. Коновальця).

Після здобуття незалежності питання про створення українського парку природи знову було порушене. У вересні 1993 року сформовано ініціативну групу. Група складалась з представників державного управління охорони навколишнього природного середовища по Івано-Франківській області, обласної ради Українського товариства охорони природи та Івано-Франківського відділення Українського ботанічного товариства, і які в подальшому виступили з відповідною пропозицією. У 1995 році це звернення було підтримане асоціацією «Зелений світ», Лігою діячів заповідної справи України (В. Борейко) та Центральним ботанічним садом ім. М. М. Гришка. В процесі обговорення в подальшому взяли участь: міжнародний інститут-асоціація регіональних екологічних проблем, обласне управління лісового господарства, Рожнятівська РДА та землекористувач ― державне лісове господарство «Осмолода», в результаті чого було погоджено створити об'єкт ПЗФ з сучасною формою та назвою. Зацікавлені сторони окремо клопотали про присвоєння заказнику імені А. Шептицького, однак це (як і найменування «Український парк природи») враховано не було для зменшення антропогенного навантаження туристами[2]. Також стало відомо[3], що затримка із створенням об'єкта ПЗФ була викликана тривалою відмовою від надання згоди Осмолодським ДЛГ через можливі економічні збитки від зменшення площ лісокористування. Очевидно з цієї причини до заказника не ввійшла територія г. Великий Канусяк, яка входила раніше в український парк природи[4].

У квітні 1996 року процес вийшов на фінальну стадію узгодження, під час якої було надано клопотання Івано-Франківської облради в Мінекоприроди, а 20.08.1996 року Указом Президента України заказник було створено.

Фауна і флора[ред.ред. код]

Рослинний покрив представлений смерековими лісами, є сосна гірська і кедрова. З рослин, занесених у Червону книгу України, є лілія лісова, баранець звичайний та інші види. Серед тварин — рись звичайна, кіт лісовий, бурозубка альпійська, тритон карпатський, із птахів — змієїд і глухар.

Догляд[ред.ред. код]

У 2007 році Фундацією «Карпатські стежки» за сприяння Посольства Королівства Нідерландів в Україні було встановлено інформаційно-охоронні знаки (аншлаги).

У 2011 році тією ж організацією в рамках проекту фундації Rufford було облаштовано 30 км екологічних стежок на базі збудованих у часи Австро-Угорщини та Польщі мисливських стежок (райтштоків): прочищено, промарковано і забезпечено дороговказами та інформаційними матеріалами про перебіг стежок кільцевої стежки довкола г. Ґрофа, відрізка схилом г. Кінь Ґрофецький та стежки, що траверсує г. Пареньки з виходом на вершину г. Мала Попадя.

Фотогалерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Гайдукевич, Олена (2007). Природоохоронна діяльність ГКЦ в Галичині в 20-30-х рр. ХХ ст.― УДК 94 (477):502.8 (укр.). Івано-Франківськ: ПНУ ім. Івана Франка. с. 12. 
  2. Лист начальника обласного управління екобезпеки №21-4/12 від 25.12.1995 р.
  3. Лист державного інспектора управління екобезпеки в Івано-Франківській області до начальника Головного управління національних природних парків та заповідної справи №28-4-7-21 від 18.01.1996
  4. Українські карпатські заповідники.― Андрій П'ясецький.― Наша батьківщина,1937.

Джерела[ред.ред. код]

  • Указ Президента України № 715/96 від 20.08.1996 р.
  • Положення про ландшафтний заказник загальнодержавного «Ґрофа», затверджене Мінекоприроди 12.12.1996 р.
  • Історія Осмолодської пущі.— Ігор Бойчук, Марія Гайдукевич, Василь Парпан, Лілія Петрова, Платон Третяк. — НТШ. Львів, 1998
  • Українські карпатські заповідники.― Андрій П'ясецький.― Наша батьківщина,1937.