Куманець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Побутовий куманець (поч. ХХ ст.) у експозиції Шепетівського краєзнавчого музею

Кумане́ць, також зрідка кума́н (від тюрк. quman) — керамічна фігурна посудина, що нині використовується здебільшого як прикраса[1].

Опис. Історія[ред. | ред. код]

Куманці є оригінальним різновидом українського традиційного посуду. Якщо раніше (а подеколи і тепер) їх використовували для зберігання й подання на стіл різноманітних напоїв[2], то тепер — це переважно декоративна оздоба інтер'єру в національному стилі.

Ті, хто пробував зберігати в куманці напої, свідчать, що специфічна форма виробу, контакт напою з натуральною глиною,— призводять до того, що напій тривалий час має певну стійку температуру і неповторний присмак.

Куманці могли бути різної форми, однак найвідомішими є ті, зазвичай полив'яні та щедро оздоблені (розписані, з ліпленням), які використовували для спиртних напоїв, зокрема, виокремлюються з-поміж них куманці у формі дисків[3] або кілець (тобто дисків без середини) з вигнутою ручкою та/чи носиком, горловиною (нерідко з кришкою) та з ніжкою-підставкою (часом застосовувалися пара чи дві пари ніжок, як на схемі).

Цікаво, що тороїдальної форми куманці при частуванні гостей переносилися господарем чи господинею, надіті на передпліччя лівої руки саме через отвір.

Походження слова[ред. | ред. код]

Слово «куманець» є тюркським мовним запозиченням. Скажімо, у киргизькій кумган має значення «глечик». Одна з самоназв половців — «кумани», що теж означає «глеки».

Куманці були предметом вжитку козаків. Фахівці зазначають, що вони (як побутова річ) могли бути запозиченням українців у східних народів[4].

Куманець від майстрів Опішні[ред. | ред. код]

В Опішному куманці завжди користувалися великою популярністю. Відомий дослідник опішненського гончарства Яків Риженко так описав куманці міськомлинського гончаря Остапа Ночовника:

« У композицію своїх виробів він іноді уводив зовсім несподівані елементи. Яскравим прикладом таких композицій є його кумани, що зазнали слави не лише на Україні, а й далеко за її межами. Здебільшого в основу куманів Ночовник клав люльку, поєднану з елементами циліндрійного посуду. Як декоративні елементи Ночовник використовував барокальні прикраси, весільні квіти тощо »

Опішненці настільки полюбили цей незвичайний глиняний виріб, що куманець став символом усього гончарного містечка, а на дні посуду, який виготовлялм на заводі «Художній керамік», ставили штамп саме у вигляді куманця.

Любив куманці й Леонід Сморж. У його колекції опішненської кераміки таких виробів дев'ять. Три куманці виготовлені відомими гончарями Іваном Шияном та Василем Біляком на замовлення колекціонера. Авторство шести інших невідоме. Більшість куманців прикрашені мальовкою у вигляді багатопелюсткових квітів, листя та завитків. Яскрава кольорова гама та незвичайна форма надають куманцям ошатності, святковості[5].

Подібне в інших культурах[ред. | ред. код]

  • Аскос (грец. ἀσκός) — давньогрецька пласка посудина округлої форми з ручкою на носику. Аскоси виготовлялися із глини, їх прикрашали фігурним розписом як вази. Аскос застосовували для зберігання мастил і заправки олійних ламп. Відомі форми аскоса з двома носиками.
  • Вишуканістю декору відзначались гуцульські глиняні «калачі» — «персневидний посуд», що зберіг у своїх формах багато архаїчних рис. Він складався із колоподібного «вичеревка», невисокої шийки, чотирьох низьких ніжок та двох чи чотирьох вушок з отворами, через які протягали шнурок чи ремінець. «Калачі» покривали білою поливою. Посуд подібної форми був поширений на Полтавщині, а також у Румунії та Угорщині (Smiszko M. Naczynia pierscieniowate. — Lud, t. 34. Lwow, 1936. — С.115, 119.)[6]

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела та посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Куманець // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980. — Стор. 397.
  2. Куманець виконував ту ж функцію, що нині графин: для нетривалого зберігання і розливання в чарки алкогольних напоїв
  3. При цьому посудина без отвору в побуті мала суто українську назву плоскинець
  4. Особливість форм, специфіка назви
  5. Взято на http://smorzh.opishne-museum.gov.ua/news/169-opishnenske-dyvo-kumantsi
  6. Безпосередньо взято на http://olenasunny.blogspot.com/2011/03/blog-post_6338.html