Дзбан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Жбан)
Перейти до: навігація, пошук
Дзбан на плоті

Дзбан, джбан, розм. жбан[1] (біл. гладыш, збан, горлач, русин. кантув) — глекоподібний глиняний, дерев'яний або металевий посуд для води, молока, квасу. Має округлу у нижній частині форму і циліндричний верх, може мати ручку-вушко (такі посудини частіше називають глеками). Діалектна назва — «збан» («збанок», «збанка»)[2], у Київській Русі аналогічні посудини відомі як «корчага»[3].

Слово джбан походить від прасл. *čьbanъ, пов'язаного з *kubъ («кубок», «келих»). Варіант дзбан запозичено з польської мови — від пол. dzban (< czban)[4].

Дзбани на жердинах плоту — одна зі складових образу типової східноукраїнської і південноросійської оселі XIX—XX ст.

Інше[ред.ред. код]

Сучасний дзбан

Посуд подібної форми у різних областях України міг носити різні назви, так само як і слово «дзбан» у різних місцевостях могло уживатися щодо різних видів посуду, як глиняного, так і дерев'яного. У російській мові співзвучним словом «жбан» зовуть переважно кінву — дерев'яну посудину для пива або вина[5].

Рисування дзбана — одне з вправ для розвитку рисувальних навичок[6] — форма його відрізнюється простотою і складається з кулі й циліндра.

Приказки, мовні звороти[ред.ред. код]

  • До пори жбан воду носить;
  • До часу збан воду носить та людей пити просить;
  • Доти збанок воду носить, доки йому вухо не урветься[2]
  • Хоч на мені жупан дран, єсть у мене грошей джбан[7]

Цікавий факт[ред.ред. код]

  • Згідно зі «Словарем української мови» Бориса Грінченка, словом «дзба́нок» у другій половині XIX ст. називали банк («Біда велика в тім; що немає дзбанків для позички, де б можна було у всяку пору без великого клопоту і на малий процент позичать гроші»)[8] — очевидно, це є прикладом народної етимології незрозумілого слова.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]