Золоте (Дубровицький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Золоте
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Дубровицький
Рада/громада Людинська сільська рада
Код КОАТУУ 5621884303
Основні дані
Засноване 1548
Населення 615
Площа 0,51 км²
Густота населення 1205,88 осіб/км²
Поштовий індекс 34124
Телефонний код +380 3658
Географічні дані
Географічні координати 51°40′20″ пн. ш. 26°28′48″ сх. д. / 51.67222° пн. ш. 26.48000° сх. д. / 51.67222; 26.48000Координати: 51°40′20″ пн. ш. 26°28′48″ сх. д. / 51.67222° пн. ш. 26.48000° сх. д. / 51.67222; 26.48000
Середня висота
над рівнем моря
144 м
Місцева влада
Адреса ради 34123, Рівненська обл., Дубровицький р-н, с. Людинь, вул. Б. Хмельницького,6 , тел. 4-11-87
Карта
Золоте. Карта розташування: Україна
Золоте
Золоте
Золоте. Карта розташування: Рівненська область
Золоте
Золоте
Мапа

Золоте́ — село в Україні, в Дубровицькому районі Рівненської області. Населення становить 615 осіб.

Історія села[ред. | ред. код]

Перша писемна згадка про село датується 1548 роком. Населення складає 642 жителі. Розміщене село на шляху з Дубровиці до Зарічного в мальовничій місцевості серед лісів та піщаних дюн вкритих сосновими насадженнями. В 1861 році золотинці є прихожанами Різдво Богородичної православної церкви міста Дубровиця. В 19 столітті в селі було 95 димів і  548 мешканців, водяний млин, каплиця на цвинтарі, 4 фільварки. У Першій світовій війні брали участь: Алексєєв Григорій, поранений 28.08 1914 року; Бугай Влас, пропав безвісти 22.10. 1914 року; Бугай Іван Нестерович пропав безвісти 08.11.1914 року; Бугай Іван, поранений, 28.08.1914 року; Дерун Іван Іванович, вбитий 09.04.1915 року; Кузько Михайло, поранений 13.04.1915 року; Кузько Василь, вбитий 18.10.1914 року; Мельник Григорій, пропав безвісти 22.10.1914 року;

У 1918 році в  Золотому більшовик І. Гончаров організував партизанський загін, який взяв участь у Дубровицькому збройному повстанні 1918—1919 рр. У 1920 році був створений і діяв до вересня 1921 року  сільревком. До нього входили: голова Черпак Роман, його товариші Бугай Тимофій Черпак Іван, секретар Климчук Афанасій. Сільськогосподаських дворів було 157, в яких проживало 905 осіб. Земля сільської громади була такою: присадибна — 28 десятин, вигони — 60 десятин, орна земля — 342 десятини, сіножаті — 152 десятини, під озерами, болотами і дорогами було 4 десятини.   За часів польської окупації в селі діяв підпільний осередок КПЗБ.

Під час фашистської окупації жителі села брали активну участь у боротьбі з ними в партизанських загонах у 1942—1944 роках та на фронті і серед них: Буба Самійло Андрійович, 1897 р.н., Дерун Олександр Трохимович, 1898 р.н., Мельник Петро Гаврилович, 1926 р.н., Климчук Тит Остапович, 1925 р.н. та інші. З 1943 по 1951 рік в боротьбі з окупантами та радянською владою брали участь і формування ОУН УПА. Від їх рук за цей період загинуло більш як 13 золотинчан  і серед них родина вчителя Чернюка Нестора (4 чол) та секретар сільської ради Дворецький Василь  Павлович. В цих формуваннях  були: Дерун Максим Миколайович, «Моряк», 1925 р.н., був членом боївки «Діброви», загинув 13.05.1947 року; Кониський Олександр Іванович, «Дніпровий», «Бруква», 1923 р.н., референт СБ Висоцького районного проводу ОУН, загинув 23.06.1947 року; Ромаш Микола Остапович, «Листок», 1922 р.н., вбитий 04.01.1947 року; Сірко Максим, «Моряк», вбитий 01.07.1947 року та інші.

В березні 1944 року відновила свою роботу Золотинська сільсьрада, яку очолив Рожко Михайло. В селі проживає 883 особи. Розпочалося навчання в місцевій школі. Тут тоді працювали: Панченко Віра Семенівна, 20.09.1926 р.н., завідуюча; Степанович Ольга Іванівна, 04.06.1919 р.н., вчитель; Пшенична Олена Кирилівна, 26.12.1925 р.н., вчитель.    

З 1945 року розпочало свою роботу Золотинське лісництво. Багато жителів села мали можливість утримувати свої родини, працюючи в лісі. До 1950 року в селі була проведена суцільна колективізація. Усуспільнене майно особистих господарств склало основу місцевого колгоспу. В селі відразу після війни працювало споживче товариство. Яке займалося постачанням промислових та продовольчих товарів та реалізацією їх через свої торговельні заклади. Були збудовані продмаг, кафе, промтоварний магазин та інше. Золотинське ССТ (голова Орловська Л, П.) діяло до кінця 1979 року, а потім приєднане до Висоцького ССТ.

За роки незалежності введено в дію новозбудоване приміщення загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів. 21 липня 2001 року освячений новозбудований Свято- Михайлівський православний храм. За результатами ХХ відкритого обласного турніру з боксу пам'яті воїна — інтернаціоналіста Я. Губені, що проходить в м. Сарни, який відбувався 17 — 19 травня 2013 року  друге місце завоював Сергій Рожко, учень місцевої школи.

Населення[ред. | ред. код]

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 604 особи[1].

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:

Мова Відсоток
українська 99,51 %
російська 0,33 %

Персоналії[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]