Корисні копалини Об'єднаних Арабських Еміратів

Корисні копалини Об'єднаних Арабських Еміратів

Загальна характеристика

Найважливіше природне багатство країни — нафта і газ (див. табл.). Основні запаси вуглеводнів зосереджені в еміратах Абу-Дабі і Дубай.

Таблиця. — Основні корисні копалини Об'єднаних Арабських Еміратів станом на 1998–1999 рр.

Корисні копалини	Запаси		Вміст корисного компоненту в рудах, %	Частка у світі, %
	Підтверджені	Загальні
Нафта, млн т	8810			6,4
Природний горючий газ, млрд м³	5922			4
Хромові руди, млн т	0,5	0,5	44 (Cr2O3)	0,01

Окремі види корисних копалин

Вуглеводні. За підтвердженими запасами нафти ОАЕ займають 6-е місце у світі (після Саудівської Аравії, Іраку, Кувейту, Ірану, Венесуели, 1999). За підтвердженими запасами природного газу ОАЕ займають 4-е місце у світі (після Росії, Ірану і Катару). Запаси газу виявлені в основному в Абу-Дабі, а також в еміратах Шарджа, Дубай і Расах-ель-Хайма.

Територія ОАЕ з прилеглою акваторією розташована на платформному схилі нафтогазоносного басейну Перської затоки. У країні відкрито близько 30 нафтових, 5 газонафтових, 6 газових і газоконденсатних родовищ. Переважаюча кількість родовищ виявлена в Абу-Дабі: 25 нафтових і 4 газонафтових. У Дубаї є 3 нафтових, 1 газонафтове і 1 газоконденсатне родовище. У Шарджі — 1 нафтове, 1 газове і 1 газоконденсатне родовище. У Аджмані — 1 газоконденсатне. У еміратах Рас-ель-Хайма і Умм-ель-Кайвайн — по одному газоконденсатному родовищу. Найбільші родовища на суші — Мурбан-Баб, Мурбан-Бу-Хаса, Асаб, Сахіль; на континентальному шельфі — Умм-Шаїф, Закум. Поклади нафти в основному приурочені до вапняків серії тамама і світ нахр умр і шуайба нижньої крейди. На деяких родовищах (Умм-Шаїф) нафтоносні карбонатні відклади світ араб і араедж верхньої і середньої юри. Поклади нафти відомі також у відкладах верхньої крейди світ мішріф та ілам (родовище Мубарек). Поклади газу виявлені головним чином у вапняках і доломітах верхньої пермі, рідше — в крейдових відкладах серії тамама (родовище Мурбан-Баб). Глибина залягання продуктивних горизонтів в крейдових відкладах — від 1650 до 3200 м, юрських — від 3300 до 4000 м, пермських від 4500 до 4700 м. Нафти родовищ ОАЕ легкі, сірчисті, переважно метанові. Перспективи відкриття нових родовищ нафти і газу пов'язують з районами «абудабійської пустелі» і глибокими продуктивними горизонтами виявлених родовищ.

Станом на 2003 розвідані запаси нафти ОАЕ становлять 98 млрд барелів, тобто приблизно 10 % світових запасів, за рівнем споживання майбутній продуктивний період — понад 100 років. З 150 трлн м³ світових запасів газу 4 % (6 трлн м³) розташовані на території ОАЕ: 92 % — в еміраті Абу-Дабі, 5 % — в Шарджі і 2 % — в Дубаї.

ОАЕ мають також в своєму розпорядженні багаті родовища природного газу. Його запаси у 1990-і роки становили близько 5,3 млрд м³ (3,8 % світових запасів), за цим показником ОАЕ займають 3-є місце на Близькому Сході.

Металічні корисні копалини. У північній частині країни в Оманських горах відомі хромітові розсипи (Cr₂О₃ 11-16 %), приурочені до порід офіолітового комплексу. Тут же виявлені невеликі рудопрояви міді і марганцю. У 1974 в Ель-Фуджайрі знайдені поклади уранової руди.

Див. також

• Історія освоєння мінеральних ресурсів Об'єднаних Арабських Еміратів,
• Гірнича промисловість Об'єднаних Арабських Еміратів,
• Нафтогазодобувна промисловість Об'єднаних Арабських Еміратів,
• Економіка Об'єднаних Арабських Еміратів,
• Геологія Об'єднаних Арабських Еміратів.

Джерела

• Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
• U.S. Geological Survey, 2021, Mineral commodity summaries 2021: U.S. Geological Survey, 200 p. [Архівовано 7 серпня 2020 у Wayback Machine.], https://doi.org/10.3133/mcs2020.
• Білецький В. С., Гайко Г. І. Хронологія гірництва в країнах світу. — Донецьк : Донецьке відділення НТШ : Редакція гірничої енциклопедії : УКЦентр, 2006. — 224 с.
• Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.