Бадзьо Юрій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бадзьо Юрій Васильович
Народився 25 квітня 1936(1936-04-25)
Копинівці, Підкарпатська Русь, Перша Чехословацька Республіка
Помер 1 вересня 2018(2018-09-01) (82 роки)
Київ, Україна
Країна  Перша Чехословацька Республіка
 Друга Чехословацька Республіка
 Угорщина
 СРСР
 Україна
Діяльність літературознавець, політик
Alma mater УжДУ (1958)
Знання мов українська
Членство НСПУ
Партія Демократична партія України
У шлюбі з Кириченко Світлана Тихонівна
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Ю́рій Васи́льович Бадзьо́ (25 квітня 1936, Копинівці, нині Мукачівського району Закарпатської області — 1 вересня 2018, Київ) — український літературознавець, публіцист, громадсько-політичний діяч, учасник національно-демократичного руху в Україні від початку 1960-х років.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 25 квітня 1936 року в селі Копинівці, Мукачівського району Закарпатської області в багатодітній селянській родині.

1958 року закінчив філологічний факультет Ужгородського державного університету. В 1958–1961 роках — учитель, директор восьмирічної школи на Мукачівщині, член бюро райкому ЛКСМУ.

1961–1964 — аспірант, 1964–1965 — молодший науковий співробітник Інституту літератури імені Тараса Шевченка АН УРСР. Кандидатську дисертацію «Критерій правди в оцінці літературно-художнього твору» не захистив через переслідування.

1961–1964 — член Ради першого в Україні неформального об'єднання національно-демократичного напряму — Київського клубу творчої молоді. За участь у шевченківських вечорах та акції протесту проти політичних арештів під час прем'єри фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» у серпні 1965 року звільнено з роботи та виключено з КПРС.

Впродовж 1965–1974 років був безробітним, викладачем, коректором, редактором, 1974–1979 — вантажником. В 1972–1979 роках підготував працю «Право жити» про колоніальне становище України, рукопис якої (1400 сторінок) був викрадений з квартири. За антирадянську пропаганду засуджено 12 грудня 1979 року на 7 років ув'язнення, яке відбував у таборі Дубравлагу ЖХ-385/3-5 в селищі Барашево, (нині Республіка Мордовія, РФ) та 5 — заслання (смт. Хандига, нині Республіка Саха, РФ). Через відмову писати клопотання про звільнення вийшов на волю лише 9 грудня 1988 року.

Впродовж 1989–1990 років працював завідувачем відділу Товариства української мови імені Тараса Шевченка, 1990–1992 — голова Національної ради Демократичної партії України. З червня 1993 року працював науковим редактором в Інституті філософії НАН України. Член Спілки письменників України з 1996 року. Лавреат премії Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів (1999).

Автор численних публіцистичних статей, звернень, заяв про українських письменників, українську літературу, перекладів з німецької мови в періодичних виданнях.

У квітні 2022 року в місті Мукачево на його честь було перейменовано вулицю Олександра Невського.

Родина[ред. | ред. код]

1963 року в Інституті літератури АН УРСР Юрій Бадзьо знайомиться зі Світланою Кириченко, в якій знаходить вірного однодумця та подругу. 1964 року вони одружуються. Батько двох дітей — син і донька.

Нагороди[ред. | ред. код]

Твори[ред. | ред. код]

  • Відкритий лист: До Президії Верховної Ради Союзу РСР та Центрального Комітету КПРС. — Нью-Йорк, 1980
  • Влада-опозиція-держава в Україні сьогодні. Думки проти течії. [Архівовано 27 липня 2018 у Wayback Machine.] — К. : Смолоскип, 1994. — 28 с. 50000 прим. ISBN 0-914834-71-1
  • Право жити: Україна в складі СРСР, людина в системі тоталітарного соціалізму. — К. : Таксон, 1996. — 400 с. 2500 прим. ISBN 966-7128-01-6
  • Національна ідея і національне питання. К.: Смолоскип, 2000. 52 с. ISBN 966-7332-47-0
  • Думки про течії // Тисяча років української суспільно-політичної думки: У 9 т. — К. : Дніпро, 2001. — Т. 9. — С. 321-338
  • Український вибір. — К. : Смолоскип, 2004. — 54 с. 10000 прим. ISBN 966-8499-10-7
  • Війна і зрада. Полювання на президента Віктора Ющенка триває. К.: Простір, 2008. 40 с. 5000 прим. ISBN 978-966-2068-09-2
  • Бойові генерали, сивоусі парубки з української вулиці і троянська кобила історичного прогресу. К., 2010. 152 с. 1000 прим. ISBN 978-966-2068-16-0

Інтерв'ю[ред. | ред. код]

  • 1999. Бадзьо, Юрій. Право жити  : інтерв'ю останнього політв'язня СРСР про себе і свою боротьбу / вів Олександр Гаврош // Старий Замок. — 1999. — 26 серпня. — С. 12-13: фот. / Олександр Гаврош: між журналістикою та літературою: Бібліографічний покажчик, № 1252, стор. 133.
  • 2010. Бадзьо, Юрій. «Удруге Росія нас із своїх пазурів не випустить»  : правозахисник, публіцист із Закарпаття про причини і наслідки того, що в Україні забракло українських сил: інтерв'ю / вів Олександр Гаврош // Старий Замок. Паланок. — 2010. 29 квітня — 5 травня. — С. 20.: кольор. іл. / Олександр Гаврош: між журналістикою та літературою: Бібліографічний покажчик, № 1368, стор. 146.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №1653/2005 — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 2 вересня 2018. 
  2. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №26/2009 — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 2 вересня 2018. 

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]