Винар Любомир-Роман Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Винар Любомир-Роман Іванович
Любомир Винар.jpg
Народився 2 січня 1932(1932-01-02)
Львів, Польська Республіка
Помер 16 квітня 2017(2017-04-16) (85 років)
Парма, Каягоґа, Огайо, США
Країна Німеччина НімеччинаСША США
Національність українець
Діяльність історик
Alma mater Український вільний університет
Галузь історія
Заклад Кентський університет
Звання професор
Ступінь доктор філософії
Членство Українсько-Американська Асоціація Університетських Професорів
Нагороди

Любомир-Роман Іванович Винар (2 січня 1932, Львів — 16 квітня 2017, Парма, штат Огайо) — український і американський історик, бібліограф, громадський і науковий діяч. Був членом НТШ, УВАН у США, головою Українського історичного товариства, головою наукової ради при Світовому конгресі вільних українців.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у родині українських педагогів. Батько — Винар Іван, директор Львівської дівочої гімназії товариства «Рідна школа»[1].

Початкову освіту здобув у Львівській академічній гімназії.

В 1944 р. разом з батьками емігрував до Чехословаччини, згодом — до Німеччини.

У 1949 р. вступив до Мюнхенського університету, де вивчав суспільні та політичні науки; в Українському вільному університеті (УВУ) — історію України, археологію, літературу та філософію.

У 1955 р. закінчив УВУ зі ступенем магістра філософії.

У 1957 р. отримав ступінь доктора філософії.

Діяльність[ред. | ред. код]

У системі історичних досліджень особливу увагу зосереджує на вивченні методології історії й інших суспільних наук, літературознавства, історії культури, мистецтвознавства.

Переїхавши в 1956 р. до США, учений працював у різних знаних освітніх і наукових установах: у Технологічному інституті в м. Кейс, професором у Колорадському, Денверському, Боулінг Грінському і Кентському університетах.

Заснував Науковий центр дослідження етнічних публікацій і був його директором до 1996 р., створив концепцію наукового часопису «Український історик» (УІ) та Українського історичного товариства (УІТ). За його ініціативою у відносно короткий проміжок часу наукові осередки УІТ постали в Мюнхені, Нью-Йорку, Денвері, Клівленді, Чикаго, Вінніпезі, Торонто та інших містах, а також було розбудовано широку мережу представництв УІ в Америці, Канаді, Європі, Австралії, а після 1990 р. — і в Україні.

Вагомим у доробку вченого є українська історіографія. Він — видатний дослідник життя і творчості М. Грушевського, автор досліджень окремих періодів розвитку української історичної науки та фундаментальної праці, присвяченої науковій спадщині цілої плеяди істориків, археологів, будівничих української культури і науки: В. Антоновича, М. Грушевського, О. Оглоблина, І. Франка, І. Крип'якевича, Н. Полонської-Василенко, М. Ждана, М. Чубатого, Є. Онацького та ін.

У 1960-х рр. предмет його досліджень — історія української культури, зокрема розвиток українського раннього друкарства і книговидання. Вагомим є науковий доробок ученого і в таких важливих сферах, як бібліографознавство, архівознавство і бібліотекознавство. Він — автор понад 1600 публікацій та 60 монографій.

Відзнаки[ред. | ред. код]

За великі наукові заслуги вчений нагороджений відзнаками українських і міжнародних організацій:

Праці[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]