Очікує на перевірку

Лисянський Марк Самійлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Лисянський Марко Самійлович)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лисянський Марк Самійлович
Барельєф на будинку піонерів в Миколаєві
Народився31 грудня 1912 (13 січня 1913)(1913-01-13)
Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер30 серпня 1993(1993-08-30) (80 років)
Москва, Росія
ПохованняВаганьковське кладовище
ГромадянствоСРСР СРСР→Росія Росія
Діяльністьпоезія
Мова творівросійська
Жанрпоезія, вірш, пісня і оповідання
ПартіяКПРС
Учасникнімецько-радянська війна
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів орден Червоної Зірки медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 —1945 рр.» медаль «За взяття Кенігсберга» медаль «Ветеран праці» медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» медаль «40 років Збройних Сил СРСР» медаль «50 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «60 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Почесний громадянин міста Миколаєва

Марк Самійлович Лисянський (нар. 31 грудня 1912 (13 січня 1913)(19130113), Одеса — пом. 30 серпня 1993, Москва) — радянський поет.

Автор гімну Москви[ru][1].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в Одесі, в сім'ї портового вантажника[1]. Через півроку сім'я переїхала до Миколаєва.

У 1932 році Лисянський вступив до Московського інституту журналістики[1] і провчився там до 1934 року. Після закінчення інституту він влаштувався на роботу в київську газету «Комсомолець України», а потім у іванівську обласну газету «Ленінець». Після проходження строкової військової служби в Ярославлі (23-й окремий інженерний батальйон) він там же і залишився жити, вступив в партію (1938), працював в обласній молодіжній газеті «Сталінська зміна». Весь цей час він писав вірші. Деякі з них в 1939 році увійшли до збірки поетів Ярославля «Наші люди», а в 1940 році вийшов його перший самостійний збірник «Берег» (3000 примірників). На цю збірку в «Літературній газеті» була написана похвальна рецензія Я. В. Смелякова.[1]

У 1938 році вступив в партію. Публікувався в обласній газеті «Північний робітник», редактором якої тоді був став йому вчителем І. В. Лопатін. Потім влаштувався в штат обласної молодіжної газети «Сталінська зміна», що переживала важкі часи після репресій. Писав вірші, частина з яких була опублікована в 1939 році в збірнику ярославських поетів «Наші люди».[1]

Працював в багатьох редакціях обласних газет Іванова, Ярославля та інших міст Росії.

Зі своєю майбутньою дружиною — Копоруліною Антоніною Федорівною — Марк Самойлович Лисянський познайомився в приміському поїзді по дорозі у відрядження. Сталося це знайомство 4 липня 1940, Антоніна Федорівна на той момент була двадцятирічною студенткою і вчилася на третьому курсі Ярославського педагогічного інституту. Під час Німецько-радянської війни був на фронті редактором дивізійної газети «В бой за Родину», спеціальним кореспондентом армійських та фронтових газет. В останні роки поет жив і працював у письменницькому селищі Красновідово.

Помер на світанку 30 серпня 1993 року. Похований у Москві на Ваганьковському кладовищі.

Після кончини Марка Самойловича його вдова Антоніна Федорівна Копоруліна-Лисянська видала «Провінційні розповіді» Лисянського (М .: Російська Книга, 2004, 222 с.).

Поет і Миколаївщина

[ред. | ред. код]

1914 року сім'я поета переїхала до Миколаєва. У 1924 газеті «Червоний Миколаїв» вперше був опублікований уривок з його вірша, присвяченого пам'яті Леніна. У Миколаєві навчався в семирічній школі фабрично-заводського учнівства.

У 1929—1932 роках працював у міднокотельном цеху Миколаївського суднобудівного заводу бляхарем, потім судновим розмітником. При заводі діяло літературне об'єднання «Шків», у якому займався Лисянський. Там же він познайомився з поетом Едуардом Багрицьким.

Публікації віршів у миколаївських газетах:

  • Лисянский, М. С. Новые стихи / М. С. Лисянский // Южная правда. — 1981. — 15 янв.
  • Лисянский, М. С. Из новой книги стихов / М. С. Лисянский // Южная правда. — 1983. — 13 янв.
  • Лисянский, М. С. Из новых стихов / М. С. Лисянский // Южная правда. — 1986. — 4 дек.
  • Лисянский, М. С. Впервые: из новых стихов / М. С. Лисянский // Південна правда. — 1986. — 28 берез.
  • Лисянский, М. С. Южный Буг; Воспоминания: стихи / М. Лисянский // Южная правда. — 1987. — 30 июля.
  • Лисянский, М. С. Со мною время молодое: стихи / М. С. Лисянский // Ленінське плем'я. — 1988. — 7 лют.
  • Лисянский, М. С. Пушкин в Николаеве: стихотворение / М. С. Лисянский // Южная правда. — 1989. — 21окт.
  • Лисянский, М. С. Из новых стихов / М. С. Лисянский // Южная правда. — 1990. — 4 окт. — С.
  • Лисянский, М. С. Стихи / М. С. Лисянский // Южная правда. — 1993. — 23 янв.
  • Лисянский, М. С. Эпилог к моей книге «Одна мелодия»: стихотворение / М. С. Лисянский // Южная правда. — 1993. — 21 авг.
  • Лисянский, М. С. Мне надо жить: стихи / М. С. Лисянский // Вечерний Николаев. — 1993. — 4 сент. — С. 2.
  • Лисянский, М. С. Стихи / М. С. Лисянский // Южная правда. — 1996. — 8 окт.
  • Лисянский, М. С. Весеннее стихотворение; Всевышний / М. С. Лисянский // Южная правда. — 2000. — 7 июля. — С. 3.
  • Лисянский, М. С. Корабелы; Детство; Я приезжаю в город Николаев: стихи / М. С. Лисянский // Вечерний Николаев. — 2002. — 14 янв. — С. 3.
  • Лисянский, М. С. Я приезжаю в город Николаев… : стихи / М. С. Лисянский // Вечерний Николаев. — 2004. — 14 янв.
  • Лисянский, М. С. «И город Николаев был со мной !» / М. С. Лисянский // Южная правда. — 2008. — 31 янв. — С. 5.

Літературна діяльність

[ред. | ред. код]

Перша збірка віршів Лисянського «Берег» вийшов трьохтисячна тиражем в 1940 році в Ярославлі. Поет отримав похвальну рецензію Я. В. Смелякова в «Літературній газеті».

Автор збірок: «Моя земля», «Фронтовая весна» (1942), «От имени Черного моря» (1947), «Золотая моя Москва» (1951), «Всегда с нами»(1955), «Друзьям и товарищам»(1958), «За весной — весна» (1959), «Здравствуй» (1962), «Почта полевая» (1963), «Дивный город» (1965), «Сигнальный огонь» (1983), «Напутствие» (1987), «Преодоление» (1988), «Одна мелодия» (1992)

Публікації:

  • Берег. Стихи. — Ярославль, 1940.
  • Моя земля. Стихи. — Ярославль, 1942.
  • От имени Чёрного моря. 1941—1945. — Ярославль, 1947.
  • Всегда с нами. Стихи (о В. И. Ленине). — М., 1955.
  • Стихи и песни. — Ярославль, 1955.
  • Друзьям и товарищам. Стихи. — М., 1958.
  • За веной весна. Стихи. — М., 1959.
  • Здравствуйте! Новая книга стихотворений. — М., 1962.
  • Почта полевая. Стихи и песни. — М., 1963.
  • Дивный город. — М., 1965.
  • Такое время. Стихи. — М., 1968.
  • Лучшие годы мои. Избранная лирика. — М., 1971.
  • Сквозь ветры беспокойные. Стихотворения и песни. Повесть в стихах. — М., 1974.
  • Моя акация. Стихи. — М., 1975.
  • За горами, за лесами. — М., 1976.
  • Города, города… — М., 1978.
  • Спасибо. — М., 1981.
  • Сигнальный огонь. Новая книга стихотворений. — М., 1983.
  • Навсегда. Стихи. — М., 1987.
  • Напутствие. Новая книга стихотворений. — М., 1987.
  • Преодоление. Стихи. — М., 1988.
  • Одна мелодия. Новая книга стихотворений. — М., 1992.
  • Диалог. Стихи последних лет. — М., 1996

В 1983 році у видавництві «Художественная литература» були видані «Избранные сочинения в двух томах».

Перу Лисянського належить також жартівливий вірш «Космонавт приходить до Ілліча», де розказано про зустріч підкорювача космосу з повсталим з мавзолею вождем. Автор текстів популярних пісень «Моя Москва» (з 1995 р. — гімн Москви), «Осенние листья», «Годы». Багато віршів присвятив Миколаєву.

Член спілки письменників Російської Федерації.

Воєнні роки

[ред. | ред. код]

Коли почалася німецько-радянська війна, відповідальний секретар Ярославського відділення Спілки радянських письменників В. А. Смирнов, зарахований в армію, передав справи Лисянському. Але Лисянський, пробувши на цій посаді всього кілька днів, записався добровольцем у формовану в Ярославлі двісті сорок третього стрілецьку дивізію; був призначений командиром саперного взводу. 16 липня 1941 дивізія була відправлена на Західний фронт.

Влітку 1941 року, в складі дивізії, Лисянський взяв участь у Смоленському бої. Наприкінці літа в ході ворожої бомбардування він був контужений, але повернувся в стрій. Ще через деякий час на нічних заняттях з бойової підготовки саперів Лисянський зламав ногу, провалившись у вовчу яму в лісі.

Після лікування в госпіталі в Ярославлі, в листопаді 1941 року Марк Самойлович був направлений назад у свою дивізію, яка в цей час воювала на Калінінському фронті, беручи участь у битві за Москву.

Під час проїзду через столицю у поета народився вірш «Моя Москва», в 1942 році покладений на музику Ісаака Дунаєвського; пісня здобула всенародну популярність, а в 1995 році стала офіційним гімном Москви.[ru]

Через сильну кульгавість Лисянський не міг залишатися сапером і був призначений працівником дивізійної газети «В бій за Батьківщину», а згодом її головним редактором. Був також спеціальним кореспондентом ряду фронтових видань.

На прохання командування двісті сорок третього стрілецької дивізії він в 1942 році склав вірші до пісні «Ярославська дивізія в бій за Батьківщину йде». Інші твори Лисянського, написані у воєнні роки, увійшли до збірок «Моя земля» (1942), «Фронтова весна», «Від імені Чорного моря» (1947). У 1943 році в дивізії з'явилася дружина Лисянського — вона була коректором газети «В бій за Батьківщину» і радисткою. Двісті сорок третя стрілецька дивізія брала участь у Сталінградській і Курській битвах і в Нікопольско-Криворізької операції.

Влітку 1944 року Лисянський став одним із чергових редакторів газети «Захисник Вітчизни» сорок третього армії; туди ж була переведена і його дружина. 43-я армія пройшла Східну Пруссію і Померанію, закінчивши війну під Данцигом. Після Перемоги Лисянський побував і в поваленому Берліні. Майже до кінця 1946 року разом з дружиною у складі Північної групи військ перебував у польському місті Легніці, де працював спеціальним кореспондентом газети «Прапор перемоги».

Після завершення німецько-радянської війни перебрався з дружиною до Москви, став автором книги віршів про Леніна «Завжди з нами», «Назавжди»; поетичних збірок «Моя земля», «Золота моя Москва», «За навесні весна», «Такий час», «За горами, за лісами», «Спасибі», поеми «Петя Клипа».

Нагороди і почесні звання

[ред. | ред. код]

Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, Дружби народів, Вітчизняної війни 2-го ступеня. Червоної Зірки, медалями.

Почесний громадянин міста Миколаєва.[1]

Пам'ять

[ред. | ред. код]

Меморіальна дошка на згадку про Марка Лисянського встановлена під вікнами квартири поета за адресою Москва, вул. Черняховського, будинок 4 — ЖБК «Московський письменник».

У Миколаєві, на будинку піонерів, по вул. Адміральській, 41, де поет колись займався, встановлено барельєф.[1] 20 липня 2023 року будівля постраждала внаслідок російського ракетного обстрілу.

У школа № 19 міста Миколаєва працює музей-кімната «Пам'яті земляка».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж Літературна карта Миколаївщини // Лисянський Марк Самойлович. Архів оригіналу за 22 вересня 2016. Процитовано 11 березня 2013.

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Последний автограф поэта [М. Лисянского] / Е. Горбуров // Вечерний Николаев. – 2018. – 17 апр. – С. 3.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лисянський_Марк_Самійлович&oldid=43657694