Луї Еміль Комб
| Луї Еміль Комб | |
|---|---|
| фр. Émile Combes | |
| Народився | 6 вересня 1835[1][2][…] Роккурб |
| Помер | 25 травня 1921[2][3] (85 років) або 24 травня 1921[1] (85 років) Пон |
| Поховання | Пон |
| Країна | |
| Діяльність | політик, лікар |
| Знання мов | французька[2] |
| Членство | Société littéraire et scientifique de Castresd і Société des sciences naturelles de la Charente-Maritimed |
| Посада | Mayor of Ponsd, голова Ради міністрів Франціїd і Сенатор Третьої Французької Республікиd[1] |
| Партія | Радикальна партія |
| Діти | Edgard Combesd |
| Нагороди | |
Луї Еміль Комб (фр. Émile Combes фр.: [emil kɔ̃b]; 6 вересня 1835, Роккурб, департамент Тарн, — 25 травня 1921, Понс, департамент Приморська Шаранта) — французький державний і політичний діяч; масон[4][5][6][7].
Народився в сім'ї кравця. Спочатку вивчав богослов'я і був висвячений в вікарії, доктор теології (1860). Потім вступив на медичний факультет; довго був практикуючим лікарем в різних містах. У 1876 обраний мером міста Понс і членом генеральної ради департаменту Нижньої Шаранти.
У 1885 році обраний, а в 1894 і 1903 роках переобраний до сенату, входив до групи радикалів. У сенаті він виступав переважно з питань народної освіти. У 1895-96 роках обіймав посаду міністра освіти в кабінеті Буржуа.
Після виходу у відставку кабінету Вальдек-Руссо, в 1902 Комб сформував кабінет з різних членів лівих до радикалів-соціалістів включно, але без соціалістів.
Кабінет спирався на «блок» з усіх лівих партій, включаючи соціалістів. Кабінет Комба перервав дипломатичні відносини Франції з Ватиканом, провів закон про конгрегаціях, підготував Закон про поділ церков і держави.
У січні 1905 року коаліція правих з деякими соціалістами і радикалами (в тому числі майбутніми президентами Мільєраном, Думером і іншими) змусила його піти у відставку, поступившись місцем кабінету Моріса Рувьє.
- 1 2 3 senat.fr
- 1 2 3 Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ La France savante / за ред. B. Delmas, Р. Матіс — 2009.
- ↑ Masonic references in the writings of Charles Williams. freemasonry.bcy.ca. Архів оригіналу за 1 лютого 2017. Процитовано 27 квітня 2021.
- ↑ Ce que la France doit aux francs-maçons (Laurent KUPFERMAN and Emmanuel PIERRAT - Grund ed. - 2012)
- ↑ Dictionnaire universel de la Franc-Maçonnerie (Monique Cara, Jean-Marc Cara and Marc de Jode - Larousse ed. - 2011)
- ↑ Histoire de la Franc-Maçonnerie française (Pierre Chevallier, Fayard ed., 1975)