Лісовідновлення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
21-річна плантація червоної сосни. Провінція Онтаріо, Канада
Саджанці тропічних дерев у спеціальному розпліднику. Колумбія

Лісовідновлення — вирощування ліс ів на територіях, що зазнали вирубок, пожеж і т. д. лісовідновлення застосовується для створення нових лісів на територіях де раніше ріс ліс або поліпшення складу деревних порід у вже існуючих.

Існує два різних способу лісовідновлювальні роботи — штучний (посадка або посів лісу) та сприяння природному поновленню (створення умов для швидкого заселення цінними деревними породами).

Лісовідновлення в різних країнах світу[ред.ред. код]

У багатьох частинах світу, особливо в країнах Східної Азії, лісовідновлення збільшує площі лісових земель. Кількість лісів збільшилася в 22 країнах з 50 найбагатших лісом країн світу. Азія в цілому отримала 1 мільйон гектарів лісу в період з 2000 по 2005 и. Тропічні ліси в Сальвадорі розширені більш ніж на 20 відсотків у період між 1992 та 2001 роками. Виходячи з цих тенденцій, один з дослідницьких проектів стверджує, що до 2050 року глобальна кількість лісів на планеті збільшиться на 10 %, що становить величезну територію розміром з Індію[1].

КНР[ред.ред. код]

В Китайській Народній Республіці, де одного разу сталося масштабне знищення лісів, урядом був прийнятий закон, згідно з яким кожен працездатний громадянин у віці від 11 до 60 років зобов'язаний садити від трьох до п'яти дерев на рік, або виконати еквівалентну роботу в інших лісових службах. Уряд стверджує, що принаймні, 1 мільярд дерев висаджувалось в Китаї щорічно, починаючи з 1982 а. Сьогодні цього вже не потрібно, але тим не менше 12 березня щороку відзначається в Китаї як «Свято посадки лісу». Крім того, був прийнятий проект «Зеленої стіни Китаю», який спрямований на припинення розширення пустелі Гобі, шляхом висадки дерев. Однак, через велику частку відмирання дерев після посадки (до 75 %), цей проект був не дуже успішними. У цілому, починаючи з 1970-х років, в Китаї площа лісів була збільшена на 47 млн га, і загальна кількість дерев склала близько 35 млрд . Якщо 20 років тому лісами було покрито 12 % території Китаю, то сьогодні ця цифра становить 16,55 %[2].

Індонезія[ред.ред. код]

На острові Ява в Індонезії в 2009 у кожна пара молодят зобов'язана посадити 10 дерев, в той час як кожна пара, що подає на розлучення, повинна посадити 50 дерев. Це робиться з метою боротьби з знелісення м острова[3].

Лісовідновлення в СРСР[ред.ред. код]

В 1948 рік у в СРСР з ініціативи І. В. Сталіна[4] був прийнятий так званий «Сталінський план перетворення природи», згідно з яким розпочалося грандіозне наступ на посуху шляхом посадки лісозахисних насаджень (поряд з іншими заходами). Протягом 15 років (19501965 рр..) Намічалося закласти лісу на площі, що перевищує 4 млн га[5]. Вперше в історії створювалися великі державні полезахисні смуги, загальна довжина яких перевищувала 5 300 км[6].

Реально було посаджено 2280 тисяч га захисних рослин[7]. Ефект дії тільки посадки лісових смуг на врожайність охоронюваних ними полів досягав таких розмірів: за зерновим культурам врожайність збільшувалася на 25-30 %, по овочевим — на 50-75 % і за травах — на 100—200 %[4]. Велику практичну віддачу мали і інші складові плану перетворення природи.

Однак після смерті Сталіна, виконання плану було згорнуто. Тим не менше, навіть того, що вдалося здійснити, вистачило нашій країні аж до 1970-х років, були уповільнені процеси ерозії ґрунту, призупинено виведення її з корисного господарського обороту.

Сьогодні ланки розробленого в СРСР плану реалізуються в США, Китаї, країнах Африки, Західній Європі. Тільки називають це не планом перетворення природи, а створенням зелених екологічних каркасів[8].

Основі проблеми лісовідновлення[ред.ред. код]

Великої шкоди завдають лісовідновленню великі ссавці (особливо лосі), які живляться пагонами молодих деревних рослин, обгризаючи кору і ламаючи вершинні пагони. Великої шкоди також завдає невдало організоване випасання худоби, особливо в лісах гірських районів. Так, нерегульоване випасання худоби дуже часто призводило до зникнення лісу на великих площах, розвитку ерозії на гірських схилах, погіршення водного режиму річок і багатьох інших неприємних явищ.

Крім того, дуже шкодять молодому підросту кози та вівці, тому доступ їх до лісу повинен бути дуже обмеженим.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]