Менцинський Модест Омелянович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Менцинський Модест Омелянович
Mencynski1.jpg
Модест Менцинський
Основна інформація
Дата народження 29 квітня 1875(1875-04-29)
Місце народження c. Великі Новосілки (тепер Мостиський район, Львівська область, Україна)
Дата смерті 11 грудня 1935(1935-12-11)
Місце смерті Стокгольм
Жанри тенор

Моде́ст Омеля́нович Менци́нський (29 квітня 1875, Великі Новосілки — 11 грудня 1935, Стокгольм) — український оперний співак-тенор.

Життєпис[ред.ред. код]

Модест Менцинський народився в селі Великих Новосілках (тепер Мостиський район, Львівська область) у родині сільського священика УГКЦ. Менцинські походили з давнього лемківського роду з села Мацина (Менцина) в Бескидах. Модест виростав у селі Хідновичах, куди 1888 р. переїхали його батьки. Він з раннього дитинства захоплювався народними піснями, обрядами.

Від батька отримав основи нотної грамоти. Навчався в гімназії — до шостого класу в Дрогобичі, пізніше в Самборі, яку закінчив у 1896 році. З 1896 до 1899 року навчався у Львівській духовній семінарії. У Львівській духовній семінарії одним з його вчителів співу о. Ісидор Дольницький.

Мистецтвом співу оволодів під керівництвом професора Львівської консерваторії Валеріана Висоцького та Юліуса Штокгаузена у м. Франкфурті-на-Майні (Німеччина). На канікули Модест приїжджав до Галичини і давав концерти в Перемишлі, Львові, Станіславі (Івано-Франківську), Стрию, Тернополі, Самборі та інших містах. 18 березня 1901 року вперше дебютував на франкфуртській сцені в опері Ф. Флотова «Марта» (партія Ліонеля). Виступав на оперних сценах багатьох міст Європи. У 1904–1908 роках — перший тенор Королівської опери у Стокгольмі.

Одружився 1905 року в Стокгольмі зі шведкою Клері Дегн. Вона завжди відвідувала спектаклі, в яких виступав Модест Омелянович, пізніше давала оцінку його співу і гри.

1905 року Менцинський виступав у Лондоні в Королівському театрі Ковент-Гарден. 1903 і 1908–1909 роках співав у Львівській опері, а в 1910–1926 був солістом опери у Кельні. Виступав також у Мюнхені, Дармштадті та Берліні. З 1926 року знову співав у Стокгольмській опері. Невдовзі відкрив там школу співу, в якій сам викладав вокал.

Модест Менцинський прославився виконанням партій в операх Р. Вагнера («Зігфрід», «Лоенгрін», «Летючий голландець», «Тангейзер», «Валькірія», «Загибель богів», «Трістан та Ізольда»). Серед інших партій: Радамес («Аїда», Дж. Верді), Отелло («Отелло», Дж. Верді), Надір («Шукачі перлів», Ж. Бізе), Каніо («Паяци», Р. Леонкавалло), Єлеазар («Дочка кардинала», Ж. Галеві), Ірод («Саломея», Р. Штрауса) та інші. В його репертуарі було 50 опер.

Менцинський часто виступав з концертами на батьківщині, залучаючи до участі в них хорові колективи, зокрема, львівський «Боян», «Бандурист». У лютому 1916 року влаштував концерт для полонених українців у австрійському таборі Венцляр. Менцинський, як невтомний популяризатор української музичної культури за кордоном, постійно виконував твори українських композиторів: Миколи Лисенка («Очі горять», «Минають дні», «Гомоніла Україна», «Мені однаково» — всі на слова Тараса Шевченка), Д. Січинського («Дума про гетьмана Нечая», «Як почуєш вночі» на слова І. Франка), Я. Ярославенка («Гей, закуй мені зозуле» на слова В. Пачовського, С. Людкевича).

Помер 11 грудня 1935 року і був похований на католицькому кладовищі у Стокгольмі.

Про творчість Модеста Менцинського[ред.ред. код]

« Мабуть, без перебільшення можна сказати, що Менцинський уперше показав у Галичині, а може, і взагалі в Україні, музику до «Кобзаря» в її найкращому і найвірнішому вигляді і став першим класичним виконавцем у нас стилю М. Лисенка… Ніхто, мабуть, тут досі не може забути того велетенського враження, яке робив Менцинський виконанням пісень «За думою дума», «Гомоніла Україна» або «Гетьмани, гетьмани»… Справді, так виконувати ці пісні не міг би ніякий чужий артист, хоч би і найбільший, а лиш український з крові і кості  »

Станіслав Людкевич

Вшанування[ред.ред. код]

  • Урядові нагороди
  • Вулиця у Львові

Фотографії[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]