Римський метрополітен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Римський метрополітен
італ. Metropolitana di Roma
Logo Metropolitane Italia.svg
Inaugurazione metro B1.jpg
Інформація
Країна Flag of Italy.svg Італія
Місто Рим
Дата відкриття 1955
Довжина ліній 60 км
Колія європейська колія (1435мм)
Електрифікація 1500 V DC railway electrification[d] і контактна мережа
Кількість станцій 74
Кількість ліній 3
Пасажиропотік за добу 906 850
Пасажиропотік за рік 331 000 000 і 279 000 000 ± 500 000[1][1]
Оператор ATAC[d]
Події 2006 Rome metro crash[d]
Схема ліній
Roma - mappa metropolitana (schematica).png
Римський метрополітен у Вікісховищі?

Ри́мський метрополіте́н (італ. Metropolitana di Roma) — підземна транспортна система в Римі. Відкрився у 1955 році. Складається з 3 ліній — А, B (Бі) та C (Чі). Останнім часом тривають роботи з продовження ліній Бі та Чі. У перспективі — будівництво четвертої лінії Ді. Лінії А і B перетинають місто хрест-навхрест та мають один пересадочний вузол на станції «Терміні».

Керуюча компанія метрополітену також контролює приміські залізничні сполучення. Перша лінія — Рим — Лідо — з'єднує місто з приморською Остією і є практично частиною метрополітену, використовуючи аналогічні потяги. Лінія Рим — Пантано вважається вузькоколійною залізницею, але фактично ближче до трамваю. Лінія Рим — Норд є приміською залізницяею

Метрополітен у Римі розвинений значно слабше, ніж в інших європейських столицях. Загальна довжина шляхів становить усього 38 км. Для порівняння — в Берліні це 150 км, а в Лондоні 400 км.

Лінія A[ред. | ред. код]

Докладніше: Лінія А (Рим)
Поїзд на станції Вітторіо Емануеле лінії А

Перетинає місто з північного заходу на південний схід і включає в себе 27 станцій. Кінцеві — «Баттістіні» та «Ананьїна». Лінія позначається помаранчевим кольором.

Проектування розпочато у 1959 році, лінія планувалася перпендикулярною до вже існуючої лінії Бі. Роботи над лінією продовжилися в 1964 році в районі Тусколана, але слабка організація робіт викликала ряд затримок. Спочатку запропонований метод будівництва створив проблеми для руху наземного транспорту на південному сході міста. Робота відновилася знову через п'ять років вже з використанням тунелів, які дозволили вирішити транспортні проблеми, але викликали хвилю протестів, пов'язаних з коливаннями, викликаними роботою бурильних машин. Робота також часто переривалася в зв'язку з археологічними розкопками, особливо в районі Пьяцца делла Репуббліка.

У лад лінія вступила в лютому 1980 р. Наприкінці 90-х років вона була розширена до станції «Баттістіні». Дати завершення будівництва ділянок:

  • 19 лютого 1980: Оттавіано — Чінечітта
  • 11 червня 1980: Чінечітта — Ананьїна
  • 29 травня 1999: Оттавіано — Валле Ауреліа
  • 1 січня 2000: Валле Ауреліа — Баттістіні

Станції

  • Баттістіні (Battistini)
  • Корнеліа (Cornelia)
  • Бальд-дельї-Убальді (Baldo degli Ubaldi)
  • Валле-Ауреліо (Valle Aurelia) — пересадка Ferrovia regionale laziale FR3.svg
  • Чіпро (Cipro)
  • Оттавіано — Сан П'єтро — Музеі-Ватікані (Ottaviano — San Pietro — Musei Vaticani)
  • Лепанто (Lepanto)
  • Фламініо (Flaminio) — пересадка Ferrovia Roma-Viterbo.svg
  • Спанья (Spagna)
  • Барберіні — Фонтана ді Треві (Barberini — Fontana di Trevi)
  • Репуббліка — Театро делла Опера (Repubblica — Teatro dell'Opera)
  • Терміні (Termini) — пересадка Metropolitana di Roma B.svg Ferrovia regionale laziale FR4.svg Ferrovia regionale laziale FR5.svg Ferrovia regionale laziale FR6.svg Ferrovia regionale laziale FR7.svg Ferrovia regionale laziale FR8.svg Db-Schild.svg
  • Вітторіо Емануеле (Vittorio Emanuele)
  • Манцоні — Музео делла Лібераціоне (Manzoni)
  • Сан-Джованні (S.Giovanni)
  • Ре-ді-Рома (Re di Roma)
  • Понте Лунго (Ponte Lungo) — пересадка Ferrovia regionale laziale FR1.svg Ferrovia regionale laziale FR5.svg
  • Фуріо-Камілло (Furio Camillo)
  • Коллі-Альбані (Colli Albani) — Parco Appia Antica
  • Арко-ді-Травертіно (Arco di Travertino)
  • Порта-Фурбі — Куадраро (Porta Furba — Quadraro)
  • Нуміда-Куадрато (Numidio Quadrato)
  • Лучо-Сісті (Lucio Sestio)
  • Джуліо Агрікола (Giulio Agricola)
  • Субаугуста (Subaugusta)
  • Чінечітта (Cinecittà)
  • Ананьїна (Anagnina)


Лінія B[ред. | ред. код]

Лінія Бі, станція Терміні

Незважаючи на свою назву, лінія є першою в Римі. Вона перетинає місто з північного сходу на південний захід та включає в себе 22 станції. Кінцеві — «Ребіббіа» та «Лаурентіна» (розташована на схід від EUR). Вона позначається синім кольором.

Проектування лінії почалося в 30-х роках, коли фашистський уряд шукав спосіб пов'язати між собою вокзал Терміні та новий район на півдні міста, де планувалося будівництво комплексу до всесвітньої виставки, яка повинна була пройти в місті в 1942 році, але не відбулася через вступ Італії в Другу світову війну. Роботи були перервані, але частина тунелів між станціями «Терміні» та «Піраміді» була закінчена та використовувалася як бомбосховища. Роботи поновилися у 1948 році, одночасно з перебудовою колишнього виставкового комплексу в комерційний квартал. Офіційне відкриття відбулося 9 лютого 1955 року, регулярний рух поїздів почався наступного дня.

У 1990 році лінія була продовжена від «Терміні» до станції «Ребіббіа» на сході міста і була повністю модернізована. Лінія починає роботу о 05:30 ранку та закінчує о 23:30. З 18 січня 2008 року у ніч з п'ятниці на суботу лінія працює до 1:30. У день на лінії Бі відбувається 377 поїздок потягів. Інтервал руху поїздів — 4,5 хв у години пік, 6 хв в інший час і до 10 хв при мінімальному пасажиропотоці. Середньодобове перевезення пасажирів на лінії становить 300 тис. осіб. У рік лінією користуються 109,5 млн осіб.

Станції

  • Ребіббіа (Rebibbia)
  • Понте-Маммоло (Ponte Mammolo)
  • Санта-Марія-дель-Соккорсо (S.M. del Soccorso)
  • Пьетралата (Pietralata)
  • Монті-Тібуртіна (Monti Tiburtini)
  • Куінтіліані (Quintiliani)
  • Тібуртіна (Tiburtina F.S.) — пересадка Ferrovia regionale laziale FR1.svg Ferrovia regionale laziale FR2.svg
  • Болонья (Bologna)
  • Поліклініко (Policlinico)
  • Кастро-Преторії (Castro Pretorio)
  • Терміні (Termini) — пересадка Metropolitana di Roma A.svg Ferrovia regionale laziale FR4.svg Ferrovia regionale laziale FR5.svg Ferrovia regionale laziale FR6.svg Ferrovia regionale laziale FR7.svg Ferrovia regionale laziale FR8.svg Db-Schild.svg
  • Кавур (Cavour)
  • Колоссео (Colosseo)
  • Чирко-Массімо (Circo Massimo)
  • Піраміді (Piramide) — пересадка Ferrovia regionale laziale FR1.svg Ferrovia regionale laziale FR3.svg Ferrovia regionale laziale FR5.svg Ferrovia Roma-Lido.svg
  • Гарбателла (Garbatella)
  • Базиліка Сан-Паоло (Basilica S. Paolo) — пересадка Ferrovia Roma-Lido.svg
  • Марконі (Marconi)
  • EUR Малья (EUR Magliana) — пересадка Ferrovia Roma-Lido.svg
  • EUR Паласпорт (EUR Palasport)
  • EUR Фермі (EUR Fermi)
  • Лаурентіна (Laurentina)


Докладніше: Лінія Бі (Рим)

Лінія Рим — Лідо[ред. | ред. код]

Станція лінії Рим — Лідо

Спорудження лінії почалося після Першої світової війни і було завершено 1924. Функціонувати вона почала як парова залізниця, але вже через рік була електрифікована.

Останнім часом вона є частиною метрополітену, хоча і не пов'язана з двома основними лініями. Лінія починається біля станції «Піраміді» лінії Бі і тягнеться уздовж неї до станції «EUR Малья», після чого повертає на захід до Остії.

Лінія Чі[ред. | ред. код]

Графіті на вагонах

Перші 3 станції лінії С — Annibaliano, Libia, Conca d'Oro відкриті у 2012 році, але будівництво лінії триває. При реалізації проекту Лінія Чі зв'яже «Гроттароссо» на півночі Ватикану з Пантано. Внаслідок цього лінія Чі першою вийде за межі міста. Перетин з лінією А буде на станції «Сан Джованні», а з лінією Бі на станції «Колізей». Перетин із запланованою лінією Ді буде на станції «Пьяцца Венеція».

Перша частина лінії буде включати в себе 15 станцій від «Сенточелле» до «Пантано». Друга частина продовжить лінію до «Пьяцца Лоді» та включатиме в себе ще 6 станцій. Всього на лінії заплановано 30 станцій.

При цьому дати можуть бути скориговані. Рим — одне з найстаріших міст світу і при будівництві регулярно виникають перешкоди, пов'язані з численними археологічними знахідками. Якщо прокладка тунелів можлива нижче рівня розташування більшості розкопок, то будівництво вентиляційних шахт і виходів зі станцій викликає чимало складнощів.

Розпочате наприкінці 2000-х років будівництво третьої лінії римського метро завдовжки 15 кілометрів, яка має розвантажити центр міста від наземного транспорту та пов'язати між собою головні пам'ятки столиці Італії, було фактично відразу ж призупинено: під час проведення попередніх екскаваторних робіт будівельники виявили археологічні об'єкти, що потенційно мають велику історичну і культурну цінність. Зокрема, віднайдено фрагменти стародавньої забудови. Викликані спеціально археологи продовжили розкопки і встановили, що йдеться про велику несподіванку — ще один римський амфітеатр, імовірно, збудований в часи правління імператора Адріана у ІІ столітті нашої ери. Відтак, роботи зі зведення 3-ї лінії метрополітену в Римі, відтерміновано принаймні на 2 роки[2].

Докладніше: Лінія Чі (Рим)

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]