Радикальний фемінізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Redstockings[en] — нью-йоркська радфем-група, діяла з 1969 року
Андреа Дворкін та Джим Хайнс в тв-шоу After Dark, 1988
Кетрін МакКіннон[en], виступ у Кембриджі, 2006
Гейл Дайнс[en], Кембриджський союз, 2011
Лі Лейкман (Lee Lakeman), 2013
Джулі Біндель[en] на конференції в Латвії, 2015

Радикальний фемінізм (англ. Radical feminism) — одна з ключових течій фемінізму, що виникла в рамках другої його хвилі в 60-х роках ХХ ст., котра системно критикує патріархат і закликає до радикальних реформ у суспільстві, що передбачають усунення чоловічого панування у всіх соціальних та економічних контекстах.

Радикальний фемінізм бачить причину утиску жінок у патріархатних гендерних відносинах, а не в правових системах (як ліберальний) або класових конфліктах (як соціалістичний і марксистський). Патріархат трактується в ньому як «трансісторичне явище»[1], важливіше за інші джерела гноблення, «не тільки як найстаріша і найбільш універсальна форма панування, але як основна форма»[2], зразок для всіх інших дискримінацій і основа суспільства, де чоловіки утискають жінок та домінують над ними.

Радикальні феміністки прагнуть ліквідувати патріархат, щоб «звільнити всіх від несправедливого суспільства, кидаючи виклик існуючим соціальним нормам та інститутам». Це включає протидію сексуальній об'єктивації жінок, суспільну просвіту щодо проблем насильства проти жінок (зокрема, зґвалтувань, проституції та порнографії), критику концепції гендерних ролей.

Шуламіт Фаєрстоун в праці «Діалектика статі: обґрунтування феміністичної революції» (1970) зазначала: «Кінцевою метою феміністичної революції повинно бути знищення не тільки чоловічого панування, як було заявлено у першому феміністичному рухові, а і розрізнення за статевими ознаками: генітальні розбіжності людей не повинні мати значення в культурному аспекті».

Проблеми і теорія[ред. | ред. код]

Радикальний фемінізм доводить, що суспільство — це патріархат, в якому клас чоловіків пригноблює клас жінок. Утиск жінок розглядається як найголовніша форма утиску, що існувала з часів зародження людства.

Концепт Особисте — це політичне поєднав індивідуальні досвіди утиску окремих жінок з ширшою картиною інституціоналізованого гноблення, продемонструвавши, як гендерний утиск цілком пронизує соціальне буття.

Перегляд облігатної гетеросексуальності запропонував альтернативи патріархатним стосункам: політичне лесбійство та лесбійський сепаратизм (відоме радфем-гасло «не спи з ворогом»).

Персоналії[ред. | ред. код]

Серед феміністок та про-феміністів філософію радикального фемінізму розробляли, відстоювали чи розділяли, зокрема (відзначені ключові особи):

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Willis, p. 122.
  2. Willis, p. 123.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]