Інцели

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Частина серії
Насильство проти жінок
Портал Проєкт Стиль

Інце́ли (англ. incels, словозлиття від англ. involuntary celibates — «ті, хто вимушено утримуються (від сексу)») — інтернет-субкультура[1][2], члени якої вважають себе нездатними знайти романтичного або сексуального партнера, попри бажання це зробити[3]. Провину за вимушене утримання чоловіки-інцели часто повністю покладають на жінок, при цьому інколи закликаючи до зґвалтувань[4][5].

Субкультура інцелів часто характеризується образами, жінконенависництвом[6], мізантропією[1], жалістю до себе[7], самоненависництвом[8], расизмом[6], відчуттям власного права на секс[9][10][11] і підтримкою насильства проти сексуально активних людей[6][9][12][13][14]. Американська правозахисна організація Southern Poverty Law Center описує субкультуру як «частину онлайн-екосистеми прихильників влади чоловіків» і включає її до списку груп, що закликають до насильства[15][16].

Ідеологія[ред. | ред. код]

Багато інцелів для обґрунтування своєї позиції використовують такі поняття, як генетичний детермінізм та еволюційна психологія[17][18]. Серед інших концепцій, у які схильні вірити інцели: жіноча гіпергамія, генетична перевага чоловіків над жінками, «правило 80/20» (принцип Парето), яке передбачає, що 80 % жінок відчувають потяг до 20 % найпривабливіших чоловіків; у середовищі інцелів не білої раси — теорія «просто будь білим» (Just Be White, JBW), згідно з якою європеоїди стикаються з меншими проблемами на побаченнях порівняно з представниками інших рас[19][20][21].

Інцели також вважають, що пошук партнера насправді є жорстоким, корисливим та дарвіністським статевим добором, у якому інцели є генетично непридатними, а жінки отримують перевагу за рахунок фемінізму, використання косметики та багатьох інших речей[22]. Інцели можуть пояснювати відсутність успіху в сексуальному житті такими факторами, як сором'язливість, сегрегація за ознакою статі на робочому місці, негативне сприйняття образу тіла, розмір члена[20], зовнішній вигляд[23] і зазвичай вважають, що найзначущим фактором привабливості потенційного партнера після зовнішнього вигляду є його фінансовий стан[24]. Деякі інцели обґрунтовують свої переконання працями соціального психолога Брайна Гілмартіна та клінічного психолога Джордана Пітерсона[25][17][26].

Спільноти інцелів є частиною ширшої мережі маносфери[27][28][29]. Згідно з The New York Times, мимовільне утримання є адаптацією ідеї андроцентризму[30]. Газета також писала, що «ця група перетворилася на чоловічий рух, що пропагує супремасизм, до нього входять як самотні, так і одружені чоловіки, які вважають, що жінок необхідно розглядати як сексуальні об'єкти з обмеженими правами»[31]. Правозахисна організація Southern Poverty Law Center (SPLC) описує субкультуру як «частину онлайн екосистеми чоловічої домінації», яку вони у 2018 році почали додавати до списку груп, що закликають до насильства[32]. Співтовариства інцелів іноді перетинаються з такими групами, як MGTOW[33], рух за права чоловіків, відеоблогерами, які вважають, що вони відчувають «справжню вимушену самотність» (True Forced Loneliness, TFL)[34], і пікаперами[35][36][37], хоча, принаймні один з вебсайтів маносфери висловлював ненависть до пікапу і звинувачував пікаперів та пікап-тренерів у фінансовій експлуатації інцелів[37][38][39]. Існують спостереження, що спільноти інцелів перетинаються з ультраправими групами. Центр аналізу радикального права зазначає, що інцели «є частиною зростаючої тенденції радикально-правих рухів», які страждають від неолібералізму, особливо через розширення прав і можливостей жінок та імміграції[40][41].

Критика[ред. | ред. код]

Як мінімум чотири масові вбивства, у результаті яких загинуло 45 людей, були скоєні в Північній Америці чоловіками, які самоідентифікувалися як інцели й згадували пов'язані з ними імена й тексти у своїх власних повідомленнях чи інтернет-записах. Засоби масової інформації і дослідники критикують спільноти інцелів за мізогінний характер, заохочення насильства, поширення екстремістських поглядів і радикалізацію своїх членів[2][42][43]. З 2018 року ідеологію інцелів все частіше описують як терористичну загрозу, і напад в лютому 2020 року в Торонто став першим випадком насильства, імовірно пов'язаним з інцелом, який розглядався як терористичний акт[44][45][46][47].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Zack Beauchamp (25 квітня 2018). Incel, the misogynist ideology that inspired the deadly Toronto attack, explained. Vox. New York City: Vox Media. Архів оригіналу за 5 травня 2018. Процитовано 5 травня 2018.
  2. ↑ а б Taub, Amanda (9 травня 2018). On Social Media's Fringes, Growing Extremism Targets Women. Нью-Йорк таймс (англ.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 14 травня 2018. Процитовано 14 травня 2018.
  3. ↑ Mezzofiore, Gianluca (25 квітня 2018). The Toronto suspect apparently posted about an 'incel rebellion.' Here's what that means. CNN. Atlanta, Georgia: Turner Broadcasting Systems. Архів оригіналу за 26 квітня 2018. Процитовано 26 квітня 2018.
  4. ↑ Solon, Olivia (8 листопада 2017). 'Incel': Reddit bans misogynist men's group blaming women for their celibacy. Ґардіан (газета) (англ.). Архів оригіналу за 8 листопада 2017. Процитовано 25 квітня 2018.
  5. ↑ Christine Hauser (9 листопада 2017). Reddit Bans 'Incel' Group for Inciting Violence Against Women. Нью-Йорк таймс (англ.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 12 листопада 2017. Процитовано 25 квітня 2018.
  6. ↑ а б в Ling, Justin (24 квітня 2018). The 'incel' community and the dark side of the Internet. The Globe and Mail. Архів оригіналу за 26 квітня 2018. Процитовано 4 травня 2018. {{cite web}}: Вказано більш, ніж один |author= та |last= (довідка)
  7. ↑ Dastagir, Alia E. (26 квітня 2018). Incels, Alek Minassian and the dangerous idea of being owed sex. Ю-Ес-Ей тудей (англ.). Архів оригіналу за 6 травня 2018. Процитовано 8 травня 2018.
  8. ↑ Ally Foster (6 червня 2018). A look inside the group of men 'addicted' to hating women. news.com.au. Архів оригіналу за 6 червня 2018. Процитовано 6 червня 2018.
  9. ↑ а б Jason Wilson (25 квітня 2018). Toronto van attack: Facebook post may link suspect to misogynist 'incel' subculture. Ґардіан (газета) (англ.). London, England: Guardian Media Group. Архів оригіналу за 25 квітня 2018. Процитовано 25 квітня 2018.
  10. ↑ What we learned from Alek Minassian’s incel-linked Facebook page — and what we’d like to know | Globalnews.ca. Global News (амер.). Процитовано 5 квітня 2024.
  11. ↑ Tait, Amelia; Robinson, Danielle; Teixeira, Maria (18 серпня 2018). Rise of the women haters: Inside the dark world of the British 'incels'. The Telegraph (en-GB) . ISSN 0307-1235. Процитовано 5 квітня 2024.
  12. ↑ Wood, Graeme (24 квітня 2018). ISIS Tactics Have Spread to Other Violent Actors. The Atlantic (англ.). Boston, Massachusetts: Emerson Collective. Архів оригіналу за 3 травня 2018. Процитовано 4 травня 2018.
  13. ↑ Cain, Patrick (24 квітня 2018). What we learned from Alek Minassian's Incel-linked Facebook page – and what we'd like to know. Global News (англ.). Архів оригіналу за 3 травня 2018. Процитовано 4 травня 2018.
  14. ↑ Garcia-Navarro, Lulu[en] (29 квітня 2018). What's An 'Incel'? The Online Community Behind The Toronto Van Attack. Weekend Edition Sunday. National Public Radio. Архів оригіналу за 4 травня 2018. Процитовано 5 травня 2018.
  15. ↑ Janik, Rachel (24 квітня 2018). "I laugh at the death of normies": How incels are celebrating the Toronto mass killing. Hatewatch (англ.). Southern Poverty Law Center. Архів оригіналу за 25 квітня 2018. Процитовано 25 квітня 2018.
  16. ↑ Judy, Cliff; Mendoza, Casey (22 лютого 2018). What Is 'Male Supremacy,' According To Southern Poverty Law Center?. WGBA-TV (англ.). Архів оригіналу за 25 квітня 2018. Процитовано 25 квітня 2018. {{cite news}}: Вказано більш, ніж один |archivedate= та |archive-date= (довідка); Вказано більш, ніж один |archiveurl= та |archive-url= (довідка)
  17. ↑ а б Barnés, Héctor G. (3 червня 2018). De paseo por el infierno sexual: los hombres que se reúnen para insultar a las mujeres [Walking through sexual hell: the men who meet to insult women]. El Confidencial (ісп.). Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 21 липня 2020.
  18. ↑ Tait, Amelia (8 травня 2018). We must try to understand how unwanted virginity leads self-hating incels to murder. New Statesman (англ.). Архів оригіналу за 28 травня 2018. Процитовано 28 травня 2018.
  19. ↑ Scaptura, Maria N.; Boyle, Kaitlin M. (25 грудня 2019). Masculinity Threat, "Incel" Traits, and Violent Fantasies Among Heterosexual Men in the United States. Feminist Criminology (англ.): 155708511989641. doi:10.1177/1557085119896415. ISSN 1557-0851.
  20. ↑ а б Myers, Fraser (2018-07). Incels: the ugly truth. Spiked Online. Архів оригіналу за 9 липня 2018. Процитовано 17 липня 2018.
  21. ↑ Sonnad, Nikhil; Squirrell, Tim (30 жовтня 2017). The alt-right is creating its own dialect. Here's the dictionary. Quartz (англ.). Архів оригіналу за 7 березня 2018. Процитовано 21 липня 2020.
  22. ↑ Scaggs, Alexandra (8 травня 2018). 'Sex redistribution' and the means of reproduction. FT Alphaville. Архів оригіналу за 9 серпня 2018. Процитовано 9 серпня 2018.
  23. ↑ What is the Incel Movement?. The Week. 25 квітня 2018. Архів оригіналу за 30 травня 2018. Процитовано 9 червня 2018.
  24. ↑ Guerra, Jennifer (1 червня 2018). Il vero nemico degli incel è il maschilismo stesso. The Vision (італ.). Архів оригіналу за 8 грудня 2018. Процитовано 8 червня 2018.
  25. ↑ Baker, Peter (29 лютого 2016). What Happens to Men Who Can't Have Sex. Elle (англ.). Архів оригіналу за 25 квітня 2018. Процитовано 27 липня 2020.
  26. ↑ Bowles, Nellie (18 травня 2018). Jordan Peterson, Custodian of the Patriarchy. The New York Times (англ.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 31 січня 2020. Процитовано 27 липня 2020.
  27. ↑ Taub, Amanda (9 травня 2018). On Social Media's Fringes, Growing Extremism Targets Women. The New York Times (англ.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 14 травня 2018. Процитовано 14 травня 2018.
  28. ↑ Hern, Alex (25 квітня 2018). Who are the 'incels' and how do they relate to Toronto van attack?. The Guardian (англ.). Архів оригіналу за 8 листопада 2019. Процитовано 28 квітня 2018.
  29. ↑ Ging, Debbie (2019). Alphas, Betas, and Incels: Theorizing the Masculinities of the Manosphere. Men and Masculinities. 22 (4): 638—657. doi:10.1177/1097184x17706401. ISSN 1097-184X.
  30. ↑ Chokshi, Niraj (24 квітня 2018). What Is an Incel? Explaining a Term Used by the Toronto Van Attack Suspect. The New York Times (англ.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 25 квітня 2018. Процитовано 27 липня 2020.
  31. ↑ Bowles, Nellie (18 травня 2018). Jordan Peterson, Custodian of the Patriarchy. The New York Times (англ.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 31 січня 2020. Процитовано 27 липня 2020.
  32. ↑ Judy, Cliff; Mendoza, Casey (22 лютого 2018). What Is 'Male Supremacy,' According To Southern Poverty Law Center?. WGBA-TV (англ.). Архів оригіналу за 25 квітня 2018. Процитовано 25 квітня 2018.
  33. ↑ Sonnad, Nikhil; Squirrell, Tim (30 жовтня 2017). The alt-right is creating its own dialect. Here's the dictionary. Quartz (англ.). Архів оригіналу за 7 березня 2018. Процитовано 21 липня 2020.
  34. ↑ Jeltsen, Melissa (7 червня 2018). The Unmaking Of An Incel. HuffPost. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 8 червня 2018.
  35. ↑ Baker, Peter (29 лютого 2016). What Happens to Men Who Can't Have Sex. Elle (англ.). Архів оригіналу за 25 квітня 2018. Процитовано 27 липня 2020.
  36. ↑ Barnés, Héctor G. (3 червня 2018). De paseo por el infierno sexual: los hombres que se reúnen para insultar a las mujeres [Walking through sexual hell: the men who meet to insult women]. El Confidencial (ісп.). Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 21 липня 2020.
  37. ↑ а б Woolf, Nicky (30 травня 2014). 'PUAhate' and 'ForeverAlone': inside Elliot Rodger's online life. The Guardian (англ.). Архів оригіналу за 25 квітня 2018. Процитовано 24 квітня 2018.
  38. ↑ Sherwell, Philip (31 травня 2014). Elliot Rodger: How Hollywood tried and failed to save a mass killer. The Sydney Morning Herald (англ.). Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 10 червня 2018.
  39. ↑ Gell, Aaron (24 травня 2014). Online Forum For Sexually Frustrated Men Reacts To News That Mass Shooter May Be One Of Their Own. Business Insider. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 10 червня 2018.
  40. ↑ Gilmore, Justin (11 листопада 2019). Incels: The New Politics of Indifference. Centre for Analysis of the Radical Right (англ.). Архів оригіналу за 5 червня 2020. Процитовано 26 травня 2020.
  41. ↑ Hoffman, Bruce; Ware, Jacob; Shapiro, Ezra (2020). Assessing the Threat of Incel Violence. Studies in Conflict & Terrorism. 43 (7): 565—587. doi:10.1080/1057610X.2020.1751459. ISSN 1057-610X. Архів оригіналу за 24 квітня 2021. Процитовано 21 липня 2020.
  42. ↑ Cook, Jesselyn (24 липня 2018). Inside Incels' Looksmaxing Obsession: Penis Stretching, Skull Implants And Rage. HuffPost. Архів оригіналу за 11 серпня 2018. Процитовано 11 серпня 2018.
  43. ↑ Cook, Jesselyn (27 липня 2018). Internet Giants Are Banning Extremists (Just Not The Ones Targeting Women). HuffPost. Архів оригіналу за 11 серпня 2018. Процитовано 11 серпня 2018.
  44. ↑ Hoffman, Bruce; Ware, Jacob; Shapiro, Ezra (2020). Assessing the Threat of Incel Violence. Studies in Conflict & Terrorism. 43 (7): 565—587. doi:10.1080/1057610X.2020.1751459. ISSN 1057-610X. Архів оригіналу за 24 квітня 2021. Процитовано 21 липня 2020.
  45. ↑ Texas Domestic Terrorism Threat Report (PDF) (Звіт). Texas Department of Public Safety. January 2020. с. 3. Архів (PDF) оригіналу за 9 січня 2020. Процитовано 12 січня 2020. {{cite report}}: Вказано більш, ніж один |archivedate= та |archive-date= (довідка); Вказано більш, ніж один |archiveurl= та |archive-url= (довідка); Вказано більш, ніж один |url-status= та |deadurl= (довідка)
  46. ↑ DiBranco, Alex (10 лютого 2020). Male Supremacist Terrorism as a Rising Threat (Звіт). Гаага, Нідерланди: International Centre for Counter-Terrorism. Архів оригіналу за 20 квітня 2020. Процитовано 22 травня 2020. {{cite report}}: Вказано більш, ніж один |archivedate= та |archive-date= (довідка); Вказано більш, ніж один |archiveurl= та |archive-url= (довідка); Вказано більш, ніж один |url-status= та |deadurl= (довідка)
  47. ↑ Bell, Stewart; Russell, Andrew; McDonald, Catherine (19 травня 2020). Deadly attack at Toronto erotic spa was incel terrorism, police allege. Global News (англ.). Архів оригіналу за 19 травня 2020. Процитовано 19 травня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Інцели&oldid=42269944