Оллі Александер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Оллі Александер
англ. Olly Alexander
Основна інформація
Повне ім'я Олівер Александер Торнтон
англ. Oliver Alexander Thornton
Дата народження 15 липня 1990(1990-07-15) (33 роки)
Місце народження Гаррогейт, Англія, Північний Йоркшир, Велика Британія
Роки активності 2008 — дотепер
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Професія співак, автор пісень, актор
Освіта Hereford College of Artsd
Співацький голос тенор
Інструменти вокал[d]
Мова англійська
Жанр синті-поп, інді-поп, електроніка, денс-поп
Лейбл Polydor, Kitsuné
ollyalexander.co.uk
CMNS: Файли у Вікісховищі

Олівер Александер Торнтон (англ. Oliver Alexander Thornton; нар. 15 липня 1990(19900715)) — британський співак та актор. Найбільш відомий як вокаліст гурту Years & Years і своєю роллю в драматичному серіалі «Це гріх». Оллі шестиразово номінувався на премію Brit Awards, а також був номінований на премію Британської телевізійної академії і премію Critics' Choice Television Award за найкращу чоловічу роль. Обраний представником Великої Британії на Пісенному конкурсі Євробачення 2024 у Мальме, Швеція[1].

Раннє життя[ред. | ред. код]

Олілі Александер народився 15 липня 1990 року в Гаррогейті, Північний Йоркшир[2][3][4]. Його мати, Вікі Торнтон,[5] була однією із засновників Coleford Music Festival[6]. Оллі відвідував початкову школу Святого Іоанна в Колфорді[7] і загальноосвітню школу Монмут. Навчаючись у загальноосвітній школі Монмут, він зіграв у двох шкільних виставах: «Хлопці та ляльки» в ролі Бенні та «Кавказьке крейдяне коло» в ролі капрала[8]. Після закінчення школи вивчав сценічні мистецтва в Герефордському коледжі мистецтв[9][10].

Оллі написав свою першу пісню на клавіатурі свого батька у віці 10 років[11]. Батьки розлучилися, коли Оллі було 13 років; і він, і його брат Бен, який має аутизм, згодом виховувалися лише матір'ю[12].

У віці 16 років Оллі помітив агент з прослуховувань, під час відбору для участі в британському серіалі Skins. Згодом він покинув Герефордський коледж мистецтв, щоб продовжити свою акторську кар'єру, оскільки були запропоновані ролі, заявивши: «Я почав зніматися, коли був молодим; це просто сталося. Я кинув школу, щоб працювати по всьому світу, що було дивовижно»[13][14]. «Я дійсно хотів стати співаком чи музикантом… Раптом я став актором. Я ніколи не мріяв про це. Я все ще намагаюся це зрозуміти… Я справді ненавидів школу, тому що наді мною постійно знущалися. Але над тобою ніколи не знущаються на уроках акторства, тому що дивні діти добре вчаться в класі театру. Це безпечне місце»[15]. Оллі також страждав у школі на булімію[16][17][18].

Акторство[ред. | ред. код]

Акторська кар'єра Оллі почалася у серіалі Summerhill, який вийшов на екрани у 2008 році. Наступний фільм Bright Star (2009) за його участі був номінований на премію Оскар за найкращі досягнення в дизайні костюмів[19]. Того ж роки знявся у фільмах Tormented з Алексом Петтіфером у головній ролі та у Enter the Void. У 2010 році він зіграв Евана в постановці «Чужих» театром Буша[20][21]. Роком пізніше брав участь у написанні сценарію та музики[22] для інді-фільму The Dish & the Spoon. У 2012 році Оллі з'явився в театральній постановці Mercury Fur[23].

З березня по червень 2013 року Оллі грав роль Пітера Пена у виставі «Пітер і Аліса» у Вест-Енді разом з Беном Вішоу та Джуді Денч. Він також зіграв допоміжну роль у фінальній серії Skins як сталкер Кессі Ейнсворт у двосерійному епізоді «Skins Pure». Того ж року Google Analytics випустили внутрішнє корпоративне відео, у якому Оллі зображений як вимогливий покупець з підзаголовком «Ось що буває, коли економиш на зручності використання»[24].

У 2014 році Оллі грав одного з головних героїв, де також співав та грав на гітарі, музичного повнометражного фільму God Help the Girl, сценариста й режисера Стюарта Мердока[25]. Того ж року з'явився в екранізації п'єси The Riot Club разом із британськими акторами Семом Клафліном, Максом Айронсом і Дугласом Бутом[26] та в епізодичній ролі вампіра Фентона в британсько-американському серіалі жахів Бульварні жахіття.

Стюарт Мердок, Емілі Браунінг, Оллі Александер та Ханна Мюррей на Кінофестивалі «Санденс» 2014

В інді-фільмі Funny Bunny, прем'єра якого відбулася на SXSW 2015, грав Тітті, проблемного підлітка[27], а також став співавтором сценарію[28].

У січні 2021 року Оллі знявся в головній ролі в драмі Рассела Т. Девіса Channel 4 і HBO Max «Це гріх», яка розповідає про життя геїв у 1980-1990-х роках і про початок ВІЛ/СНІДу. Шоу та гра Александра заслужили схвалення критиків — деякі висловили бажання, щоб Оллі отримав премію BAFTA за свою гру[29].

Музика[ред. | ред. код]

Years & Years[ред. | ред. код]

Гурт Years & Years утворився у 2010 році, коли Оллі приєднався до колективу як провідний вокаліст після того, як Майкі Голдсуорті, один із учасників гурту, почув спів Оллі під душем і вподобав його голос[30].

Їхній дебютний сингл «I Wish I Knew» був випущений у липні 2012 року на лейблі Good Bait, сам гурт виступав у складі п'яти осіб. У 2013 році вони підписали угоду з французьким лейблом Kitsuné у складі трьох учасників і випустили свій другий сингл під назвою «Traps» у вересні 2013 року, який отримав підтримку Radio 1 і Radio 6, а також багатьох онлайн-видань, таких як The Guardian і The Fader[31][32].

Years & Years випустили свій другий сингл «Real» на Kitsuné та iTunes у лютому 2014 року. У музичному кліпі на пісню знялися актори Бен Вішоу[33] і Натан Стюарт-Джарретт[34]. Завдяки участі та подальших інтерв'ю Вішоу відео отримало вісім з половиною мільйонів переглядів в Інтернеті, а також гурт змінили свій звукозаписний лейбл Кіцуне на Polydor, коли набули популярності. У січні 2015 року Years & Years були оголошені переможцями голосування «BBC Sound of…»[35].

Оллі у 2014 році

Найуспішніший сингл гурту — «King» — випущений під лейблом Polydor, у березні 2015 року посів перше місце в британському чарті синглів, забезпечивши Years & Years національне визнання[36]. Дебютний студійний альбом Communion був випущений 10 липня 2015 року та посів перше місце в чарті альбомів Великої Британії[37].

Sziget Festival 2016, Будапешт, Угорщина

Як гей-автор пісень[38][39] Оллі заявляв в інтерв'ю, що хотів би бачити більше використання чоловічого займенника в музиці. Він пояснив, що коли він писав у щоденнику, він частіше використовув займенники «ти і я» (You and I), тому що хотів приховати, про кого пише. Загалом, кілька пісень Years & Years містять чоловічі займенники.[40] «Мені якось сумно, що у нас немає попзірок-геїв, які співають про чоловіків, використовуючи чоловічі займенники, — сказав Оллі в Digital Spy, — але, сподіваюся, це може змінитися»[41]. Хоча його робота з Years & Years відкрито згадує сексуальність, Оллі зазначає, що «не може говорити за всіх геїв, тому що існує так багато різних проблем, досвіду, різних форм і розмірів. Але я можу говорити за себе, і те, що я роблю, якщо я збираюся писати пісні та давати інтерв'ю, я хочу мати можливість говорити про те, що мене хвилює»[41].

Другий студійний альбом Years & Years під назвою Palo Santo вийшов 6 липня 2018 року й містить такі хіти, як «If You're Over Me» і «Sanctify»[42]. 14 серпня 2018 року пісня «If You're Over Me» була сертифікована Британською фонографічною індустрією як Золота.

У вересні 2018 року Years & Years випустили офіційний кліп на пісню «All For You», у якому ангельська версія Оллі танцює на покинутому складі, а потім перетворюється на демонічну версію самого себе та бере участь у танцях з андроїдом[43].

Виконання пісні «Worship» на The O2 Arena у 2018 році

Александер співпрацював із Pet Shop Boys над їхнім синглом 2019 року «Dreamland»[44], а пізніше випустив кавер на їхню пісню «It's a Sin» для головної ролі в однойменному драматичному серіалі[45].

Сольна кар'єра[ред. | ред. код]

18 березня 2021 року Years & Years перейшов у формат сольного проєкту Оллі[46][47][48]. У липні 2021 року він був оголошений одним із п'яти музикантів, які вели шоу Future Sounds на BBC Radio 1 у серпні та на початку вересня разом із Арло Парксом, YUNGBLUD, Charli XCX і Томом Греннаном.

Євробачення 2024[ред. | ред. код]

На Eurovision Pre-Party 2024 Madrid

16 грудня 2023 року Оллі оголосили представником Великої Британії на Пісенному конкурсі Євробачення 2024[49]. Після оголошення він сказав BBC, що «хотів цього протягом довгого часу», і «здавалося, що це правильний час, щоб почати випускати музику під моїм ім'ям»[50]. Попередній каталог Years & Years було перейменовано на Olly Alexander (Years & Years) на потокових сервісах[51]. Його конкурсна композиція «Dizzy» буде опублікована 1 березня 2024 року.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Шляхом різних інтерв'ю та благодійних кампаній Оллі пропагував безпечний секс і скринінг на ВІЛ[52], та ініціативи проти цькування ЛГБТ[53]. Він також відкрито говорив про власну боротьбу з депресією, самопошкодженнями[54], розладами харчової поведінки[55] і тривожністю з 13 років[56][57][58].

Оллі — гей, і у 2017 році він представив документальний фільм BBC Three, який досліджує зв'язок між гомосексуальністю і розвитком розладів. У ньому він розповів про свою булімію. У 2018 році Олександр був одним з учасників Sport Relief з підвищення обізнаності про психічне здоров'я[59]

Оллі виконує «Lucky Escape» на O2 Arena у 2018 році

Олександр описує себе як «справжнього лівого» і сказав у 2016 році, що «закоханий» у лідера Лейбористської партії Джеремі Корбіна[60][61].

Із травня 2015 року Оллі перебував у стосунках з музикантом Нілом Міланом Амін-Смітом із гурту Clean Bandit. Через конфлікти щодо розкладу під час турів та записів пісень вони розлучилися наприкінці того ж року[62].

На фестивалі в Гластонбері 2016 року Оллі вийшов на сцену з гуртом Years & Years у веселковому ансамблі на святкуванні PRIDE Week і потрапив у заголовки новин зі своєю промовою, пов'язаною зі стріляниною в нічному гей-клубі Орландо[63].

У вересні 2018 року отримав нагороду GQ‍ ​Award «Живий виступ року»[64]. Нагороду йому вручила Елоїза Летісс'є, і у своїй промові під час нагородження Оллі виступив за ЛГБТ-спільноту та Місяць обізнаності про психічне здоров'я, особливо чоловіків[65].

Того ж місяця взяв участь у відеокампанії «Прапор, яким ми не повинні пишатися» до Всесвітнього дня запобігання самогубствам, піднявши райдужний прапор із вирваними з нього двома кольорами, і процитував: «Цим прапором ми не повинні пишатися. Прапор, який представляє двох з шести ЛГБТК, яких ми ризикуємо втратити через самогубство»[66].

Разом із Нілом Теннантом із Pet Shop Boys у 2019 році

У жовтні 2018 року British GQ опублікував інтерв'ю з Оллі та Аластером Кемпбеллом, у якому розповідалося про боротьбу з самоушкодженнями та розладами харчування, досвід у 2018 році з гомофобією та політичні погляди щодо Brexit і Дональда Трампа[67]. В інтерв'ю Оллі сказав, що голосував за «Залишитися» на референдумі 2016 року, підтримав Корбіна на посаді прем'єр-міністра та назвав Трампа «огидним» і «відразливим»[68].

Під час виступу Years & Years на Pyramid Stage на фестивалі Glastonbury 2019 виступив із промовою, у якій захищав права ЛГБТК+ і закликав до викорінення расизму, ейблізму та сексизму. Промова отримала схвалення шанувальників і ЗМІ[69].

Після нападу ХАМАС на Ізраїль підписав лист ЛГБТ-асоціації Voices4London, у якому Ізраїль звинувачувався у «вчиненні апартеїду та геноциду проти палестинців»[70][71]. Представники ізраїльського уряду та Кампанії проти антисемітизму (CAA) засудили його погляди та попросили BBC не дозволити Оллі виступати на Євробаченні 2024; ВВС відхилила вимогу[72].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ It's Olly Alexander for the United Kingdom at Eurovision 2024. eurovision.tv (англ.). 16 грудня 2023. Процитовано 16 грудня 2023.
  2. ↑ Hot kids on the block: Years & Years interview. Evening Standard (en-GB) . 30 січня 2015. Процитовано 21 лютого 2016.
  3. ↑ the insider: olly alexander. NYLON. 4 вересня 2014. Процитовано 21 лютого 2016.
  4. ↑ Sullivan, Caroline (5 березня 2015). Years & Years: from Riot Club posh boys to No 1 stars. The Guardian (en-GB) . ISSN 0261-3077. Процитовано 21 лютого 2016.
  5. ↑ Alexander, Olly (June 2015). Vicki Thornton & Olly Alexander – Backstage at performance of Years & Years Shephards Bush Theatre. Instagram. Архів оригіналу за 24 червня 2015.
  6. ↑ Good golly, Olly's off to Hollywood!. Gloucester Citizen. 4 червня 2009. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 11 липня 2015.
  7. ↑ Chart joy for Years and Years as Coleford singer Olly Alexander's group hits top spot. Gloucester Citizen. 9 березня 2015. Архів оригіналу за 24 листопада 2015. Процитовано 11 серпня 2015.
  8. ↑ Staddon, Katie. Curtis Brown Representation CV of Olly Alexander. curtisbrown.co.uk. Процитовано 27 жовтня 2015.
  9. ↑ Hereford College of Arts website.
  10. ↑ Hereford College of Arts – Olly Alexander from Years & Years. Hereford College of Arts. 23 грудня 2014. Архів оригіналу за 6 вересня 2015. Процитовано 10 серпня 2015.
  11. ↑ Schou, Solvey (1 липня 2015). Olly Alexander Releases His Debut Album With Years & Years. The New York Times. Процитовано 11 серпня 2015.
  12. ↑ Robinson, Peter (9 липня 2015). I'm a Convincingly Happy Human Being. Pop Justice. Процитовано 11 серпня 2015.
  13. ↑ Young Hollywood 2010 — Olly Alexander. YouTube. 10 травня 2010.
  14. ↑ Morgan, Ruth (February 2015). Singing in the shower got me the Job. redbulletin.com. Процитовано 10 серпня 2015.
  15. ↑ Chang, Kee (26 серпня 2014). Q&A with Olly Alexander. Anthemmagazine.com. Процитовано 10 серпня 2015.
  16. ↑ Jones, Owen (26 січня 2016). 'My mental health is a positive part of me' — Owen Jones meets Olly Alexander. YouTube. Процитовано 27 січня 2016.
  17. ↑ Jones, Owen (26 січня 2016). Olly Alexander: 'You start to think you're alone and crazy but help is out there'. The Guardian. Процитовано 27 січня 2016.
  18. ↑ Olly Alexander on success, sanity and It's a Sin: 'All those hot guys. I loved it!'. TheGuardian.com. 11 січня 2021.
  19. ↑ The 82nd Academy Awards 2010. Oscars.Org. 7 березня 2010. Процитовано 31 липня 2015.
  20. ↑ Olly wows the critics in The Aliens. Gloucestercitizen.co.uk. 30 вересня 2010. Архів оригіналу за 19 листопада 2015. Процитовано 27 жовтня 2015.
  21. ↑ Interview – The Aliens at The Bush Theatre. The Bush Theatre. 15 вересня 2010. Процитовано 27 жовтня 2015.
  22. ↑ Music from The Dish & the Spoon: The Whale (Single) (2011) Music by Olly Alexander. Soundtrack.Net. 25 лютого 2013. Процитовано 31 липня 2015.
  23. ↑ Bayes, Honour (5 квітня 2012). Mercury Fur – Love among the ruins. Exeuntmagazine.com. Процитовано 27 серпня 2015.
  24. ↑ Google Analytics In Real Life Site Search. Google Corporate Material. 11 вересня 2013. Процитовано 27 жовтня 2015.
  25. ↑ Murdoch, Stuart; Alexander, Olly; Murray, Hannah (5 вересня 2014), God Help the Girl, Barry Mendel Productions, British Film Company, British Film Company, процитовано 17 грудня 2023
  26. ↑ Barton, Steve (12 січня 2015). Penny Dreadful. Dread Central. Процитовано 11 липня 2015.
  27. ↑ Salovaara, Sarah (13 березня 2015). "You Can't Make This Stuff Up": Alison Bagnall on Funny Bunny. Filmmaker Magazine. Процитовано 23 жовтня 2015.
  28. ↑ Goolsby, Joshua. Funny Bunny by Alison Bagnall. Indie Film Picks. Архів оригіналу за 22 лютого 2017. Процитовано 15 березня 2015.
  29. ↑ Olly Alexander on 'It's A Sin': "There's not been a British Aids drama on this scale ever". NME | Music, Film, TV, Gaming & Pop Culture News (en-GB) . 21 січня 2021. Процитовано 15 лютого 2021.
  30. ↑ Murray, Peter (26 березня 2015). A Frank Conversation with Years & Years Frontman Olly Alexander. The GeorgeTowner. Процитовано 31 липня 2015.
  31. ↑ Kitsuné (8 серпня 2013). Years & Years new EP 'Traps' out on Kitsuné September 9th + exclusive stream on the Guardian!. Kitsuné. Архів оригіналу за 1 липня 2018. Процитовано 29 липня 2015.
  32. ↑ Friedlander, Emilie (10 вересня 2013). Stream: Years & Years, "You & I". The Fader. Процитовано 29 липня 2015.
  33. ↑ Duerden, Nick (28 липня 2015). Years & Years: From feeling like the weird kid at school and studying architecture to the Ben Whishaw effect. The Independent. Архів оригіналу за 23 травня 2022. Процитовано 29 липня 2015.
  34. ↑ Ortiz, Edwin (4 лютого 2014). Years & Years Inspire a Dance-Off In Their New Music Video for "Real". Complex.Com. Процитовано 29 липня 2015.
  35. ↑ Youngs, Ian (9 січня 2015). Years & Years top BBC Sound Of 2015 list. BBC News. Процитовано 29 липня 2015.
  36. ↑ Years & Years' King wins Official Singles Chart Number 1 crown. The Official UK Charts Company. 8 березня 2015. Процитовано 5 серпня 2015.
  37. ↑ Years & Years' debut at Number 1: "This is the best day of our lives". The Official UK Charts Company. 17 липня 2015. Процитовано 17 липня 2015.
  38. ↑ Murray, Peter (24 березня 2015). A Frank Conversation with Years & Years Frontman Olly Alexander. The Downtowner. Washington, D.C. Процитовано 24 червня 2015.
  39. ↑ Shining Stars: An interview with Years and Years' Olly Alexander – Metro Weekly. Metro Weekly (амер.). 10 вересня 2015. Процитовано 21 лютого 2016.
  40. ↑ Flyyn, Paul (7 липня 2015). Best Years Ever: With gay frontman Olly Alexander, Years & Years hits pop's sweet spot. Out.com. Процитовано 31 липня 2015.
  41. ↑ а б Corner, Lewis (8 липня 2015). Years & Years Interview: It's sad we don't have gay male popstars using male pronouns. Digital Spy. Процитовано 31 липня 2015.
  42. ↑ Palo Santo. open.spotify.com. Процитовано 10 лютого 2024.
  43. ↑ Olly Alexander Throws Some Serious Shapes In Years & Years' 'All For You' Video. Capital (англ.). Процитовано 18 вересня 2018.
  44. ↑ Monroe, Jazz (11 вересня 2019). Pet Shop Boys Team With Years & Years for New Song "Dreamland": Listen. Pitchfork (en-us) . Процитовано 22 березня 2021.
  45. ↑ Years & Years cover Pet Shop Boys' 'It's A Sin' as TV show premieres. NME (en-GB) . 23 січня 2021. Процитовано 22 березня 2021.
  46. ↑ Login • Instagram. www.instagram.com. Процитовано 22 березня 2021.
  47. ↑ Years & Years to continue as "solo project" for Olly Alexander. NME (en-GB) . 18 березня 2021. Процитовано 22 березня 2021.
  48. ↑ Eurovision 2024: Pop star Olly Alexander to represent the UK. BBC News (en-GB) . 16 грудня 2023. Процитовано 16 грудня 2023.
  49. ↑ Olly Alexander Will Represent The United Kingdom At Eurovision 2024. BBC. 16 грудня 2023. Процитовано 16 грудня 2023.
  50. ↑ Geraghty, Hollie (18 грудня 2023). Olly Alexander wants to "fly the flag for the country in the gayest way possible" at Eurovision 2024. NME.
  51. ↑ this was very difficult to keep quiet omg !! so excited to announce that I'm the uk's @eurovision entry for 2024 💕 !!! i've wanted to do this for a long long time and it feels like the right moment to start releasing music under my own name 🥺 i'm determined to give it everything i've got!! i shall put on an excellent and unforgettable performance for you all! lets do this!!! #eurovision 🏳️‍🌈 ❤️. Instagram. 16 грудня 2023.
  52. ↑ Dunn, Francesca (25 серпня 2015). Years & Years dream big and predict the future. i-d.vice.com. Процитовано 24 жовтня 2015.
  53. ↑ Duffy, Nick (17 серпня 2015). Years & Years singer Olly Alexander backs anti-bullying campaign. Pinknews.co.uk. Процитовано 24 жовтня 2015.
  54. ↑ Olly Alexander: 'Homophobic bullying at school drove me to self-harm'. Evening Standard (en-GB) . Процитовано 29 серпня 2018.
  55. ↑ Years & Years frontman Olly Alexander says he had body issues 'for a decade'. The Independent (en-GB) . Архів оригіналу за 23 травня 2022. Процитовано 29 серпня 2018.
  56. ↑ Hattersley, Giles (28 червня 2015). Sound of summer. The Sunday Times. London. Архів оригіналу за 30 червня 2015. Процитовано 30 червня 2015.
  57. ↑ Duffy, Nick (2 грудня 2015). Years & Years singer Olly Alexander opens up about suffering from anxiety. Pink News. Процитовано 26 січня 2016.
  58. ↑ Jones, Owen (26 січня 2016). Mental Health: This is the NHS: Olly Alexander: 'You start to think you're alone and crazy but help is out there'. The Guardian. London. Процитовано 26 січня 2016.
  59. ↑ Nadiya Hussain and Stephen Fry reveal their mental health battles in moving Sport Relief film. Metro. 24 березня 2018. Процитовано 24 березня 2018.
  60. ↑ Years and Years singer Olly Alexander reveals his rather unlikely crush... – PinkNews · PinkNews. www.pinknews.co.uk. 10 березня 2016.
  61. ↑ Years & Years' Olly Alexander talks fighting gay abuse. Evening Standard. 9 березня 2016.
  62. ↑ Olly Alexander tells Attitude why he and Neil Milan have called it a day. Attitude.co.uk (англ.). 3 грудня 2015. Процитовано 29 серпня 2018.
  63. ↑ Years & Years' Olly Alexander says he cried backstage at Glastonbury after much praised prejudice speech. NME (амер.). 7 квітня 2018. Процитовано 6 вересня 2018.
  64. ↑ Olly Alexander: 'Let our men be happy, be sad, be non-conforming, be feminine, be masculine'. GQ. 7 вересня 2018. Процитовано 21 квітня 2022.
  65. ↑ Olly Alexander: 'Men don't talk about their feelings' | GQ Awards 2018, GQ, 5 вересня 2018, процитовано 6 вересня 2018 — через YouTube
  66. ↑ Olly Alexander reveals 'the flag we shouldn't be proud of' this World Suicide Prevention Day. Gay Times (en-GB) . 1 вересня 2018. Процитовано 18 вересня 2018.
  67. ↑ British GQ (3 жовтня 2018), Olly Alexander: "I'm surprised that more people aren't talking about male suicide" | British GQ, процитовано 10 листопада 2018
  68. ↑ Olly Alexander – Years and Years interviewed by Alastair Campbell. GQ. 17 січня 2019. Процитовано 13 лютого 2021.
  69. ↑ Olly Alexander's Speech About LGBTQ+ Rights Being Praised By Fans
  70. ↑ Penna, Dominic (20 грудня 2023). BBC urged to sack Eurovision entrant who called Israel an 'apartheid state'. The Telegraph (en-GB) . ISSN 0307-1235. Процитовано 21 грудня 2023.
  71. ↑ UK Eurovision act Olly Alexander criticised for signing statement calling Israel an 'apartheid state' and accusing it of genocide. Sky News. 21 грудня 2023.
  72. ↑ Penna, Dominic (22 грудня 2023). BBC will not stop Eurovision contestant expressing his political views. The Telegraph (en-GB) . ISSN 0307-1235.
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Література та бібліографія
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Оллі_Александер&oldid=42283581