Перейти до вмісту

Бонні Тайлер

Добра стаття
Перевірена версія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тайлер.
Бонні Тайлер
Bonnie Tyler
Основна інформація
Повне ім'яангл. Gaynor Hopkins Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата народження8 червня 1951(1951-06-08)[1] (74 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняСкюен[en], Уельс, Велика Британія
Роки активності1969-досі
Громадянство Велика Британія Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіїспівачка, авторка пісень, авторка-виконавиця, студійна виконавиця Редагувати інформацію у Вікіданих
Співацький голосконтральто Редагувати інформацію у Вікіданих
Інструментивокал[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЖанрРок, кантрі, поп
ПсевдонімиBonnie Tyler Редагувати інформацію у Вікіданих
ЛейблRCA, Columbia, Hansa, EastWest, CMC, Sony, Stick Music, Celtic Swan Recordings
Нагороди
У шлюбі зRobert Sullivand Редагувати інформацію у Вікіданих
bonnietyler.com
Q: Цитати у Вікіцитатах
CMNS: Файли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Бонні Тайлер, 1970 рік
Перший студійний альбом Тайлер «The World Starts Tonight» (1977)

Бо́нні Та́йлер ((англ. Bonnie Tyler), при народженні Ґейнор Гопкінс (англ. Gaynor Hopkins); нар. 8 червня 1951 року, Скюен[en], Уельс) — британська співачка, відома своїм унікальним хрипким голосом[2]. Популярність здобула наприкінці 1970-х років після виходу альбому The World Starts Tonight і синглів «Lost in France»[en] та «More Than a Lover»[en]. Її сингл «It's A Heartache»[en] 1978 року посів 4 місце у Великій Британії і 3 місце у США.

У 1980-х роках Тайлер присвятила себе рок-музиці під керівництвом композитора та продюсера Джима Стейнмена[en]. Він написав найбільший її хіт «Total Eclipse of the Heart», який став головним синглом альбому Faster Than the Speed of Night, що очолив британський чарт 1983 року. Стейнмен також написав ще один великий хіт Тайлер 1980-х років «Holding Out for a Hero»[en]. У 1990-х роках вона мала успіх у Європі, завдяки співпраці з Дітером Боленом, який написав і спродюсував її хіт «Bitterblue»[en]. 2003 року Тайлер перезаписала «Total Eclipse of the Heart» разом з французькою співачкою Карін Антонн[en]. Їхня двомовна дуетна пісня «Si demain... (Turn Around)» очолила французькі чарти.

2013 року вона представляла Велику Британію на Пісенному конкурсі «Євробачення», виконавши пісню «Believe in Me». «It's a Heartache» та «Total Eclipse of the Heart» входять до числа синглів-лідерів усіх часів за кількістю продажів, які розійшлися загальним накладом понад 6 мільйонів кожен. Кар'єра співачки принесла їй, серед інших нагород, три номінації на премію «Греммі» й три номінації на премію Brit.

Раннє життя

[ред. | ред. код]

Гейнор Гопкінс народилася у містечку Скюен[en], Уельс. Її батько Глін був шахтарем, а мати Елсі — домогосподаркою[3]. Родина Гопкінсів виховувала чотирьох доньок і двох синів, вони мешкали в чотирикімнатній муніципальній квартирі. Старші брати та сестри мали найрізноманітніші музичні смаки і познайомили її з такими артистами як Елвіс Преслі, Френк Сінатра і The Beatles[4]. Гопкінс та її сім'я були глибоко релігійними протестантами. Вперше вона виступила публічно ще дитиною в каплиці, виконавши англіканський гімн «All Things Bright and Beautiful»[en][5].

Гейнор відвідувала загальноосвітню школу Рідхір у місті Ніт[en], Уельс. У 16 років вона залишила школу, так і не отримавши атестата, і влаштувалася на роботу в продуктовий магазин[6]. 1969 року Гейнор взяла участь у місцевому конкурсі музичних талантів і, посівши друге місце, вирішила пов'язати своє майбутнє з кар'єрою співачки[7]. Через газетну рекламу вона знайшла місце бек-вокалістки у колективі Bobby Wayne & The Dixies, а потім сформувала свій власний соул-гурт під назвою Imagination[8]. Приблизно тоді ж Гейнор змінила сценічне ім'я на Шерен Девіс, щоб уникнути плутанини з валлійською фолк-співачкою Мері Гопкін[9].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

1975—1978: The World Starts Tonight і Natural Force

[ред. | ред. код]

1975 року Девіс була помічена зі своїм гуртом під час виступу в клубі Townsman у Суонсі, шукачем талантів Роджером Беллом, який запросив її до Лондона зробити демо-запис[10]. Через багато місяців їй зателефонували з RCA Records і запропонували контракт на запис[11]. Вони також порадили їй взяти собі інший псевдонім. Склавши список прізвищ та імен з газети, Девіс знайшла собі новий псевдонім «Бонні Тайлер»[12].

Менеджерами, авторами пісень та продюсерами Бонні Тайлер стали Ронні Скотт[en] і Стів Вулф. Її дебютним синглом став «My! My! Honeycomb», який вийшов у квітні 1976 року і не потрапив до чарту жодної країни. У вересні того року, в рамках промо-кампанії наступного синглу Тайлер, «Lost in France»[en], RCA Records виділили 4000 фунтів на масштабний рекламний захід, в рамках якої до Ле Туке (Франція) вирушила група з 30-ти музичних журналістів і радіо-діджеїв, яка провела зустріч зі співачкою за вечерею з чотирьох страв[13]. «Lost in France» посів 9 місце у Великій Британії, завдяки цьому Тайлер вперше запросили на музичну телепередачу «Top of the Pops»[en][14][15]. У січні 1977 року вийшов наступний сингл співачки «More Than a Lover»[en]. Через сексуальний характер тексту пісні, її заборонили для використання у новому британському дитячому телесеріалі «Візьми себе в руки»[en] («Get It Together»). Хоча Тайлер була здивована таким рішенням, вона висловила вдячність за «додаткову рекламу»[16]. Пісня досягла 27-го місця у Великій Британії[14].

В лютому 1977 року вийшов дебютний альбом Тайлер The World Starts Tonight. Для просування альбому Тайлер вирушила у свій перший тур по Великій Британії, виступаючи як запрошена артистка разом зі співаком Джином Пітні[en][17]. Альбом не потрапив до британських чартів, але посів 2 місце у Швеції[18]. Навесні 1977 року Тайлер перенесла операцію з видалення вузликів на голосових зв'язках, через що лікар порекомендував співачці не напружувати її голос протягом шести тижнів. Проте Тайлер не втрималася і одного дня розлютилася та закричала, в результаті її голос назавжди став хрипким[19].

У липні 1977 року Тайлер випустила свій четвертий сингл «Heaven», який посів 24 місце в Німеччині. Тайлер пояснювала невдалий результат синглу в інших країнах смертю Елвіса Преслі в серпні 1977 року[20]. Ця подія змусила RCA переорієнтуватися на перевидання великого комплекту творів Преслі. У листопаді 1977 року вийшов сингл «It's a Heartache»[en], який став одним з найуспішніших синглів Тайлер, посівши 4 місце у Великій Британії і 3 місце в чарті Billboard Hot 100[21][22]. У квітні 1978 року вийшов сингл «Here Am I»[en], який посів 4 місце в Норвегії[23]. Оскільки Девід Маккей припинив співпрацю з Ронні Скоттом і Стівом Вулфом, то 1978 року менеджером Тайлер на короткий час став Гордон Міллс[en]. В липні того року Міллс організував перший тур Тайлер по США, включаючи кілька вечорів в Грецькому театрі[en] в Лос-Анджелесі, де вона виступала на розігріві у Тома Джонса[24].

В травні 1978 року вийшов другий студійний альбом Тайлер Natural Force, який отримав золоту сертифікацію від RIAA за продажі понад півмільйона копій[25].

1979—1981: Diamond Cut і Goodbye to the Island

[ред. | ред. код]

В лютому 1979 року вийшов третій студійний альбом Тайлер Diamond Cut, спродюсований Ронні Скоттом, Стівом Вулфом разом з Робіном Джеффрі Кейблом. Альбом потрапив у топ-20 чартів Фінляндії, Норвегії та Швеції, тоді як в чарті США Billboard 200 він досяг лише 145-го місця[26][27][28][29]. AllMusic назвав альбом вершиною ранньої кар'єри Тайлер, «і потужною як динаміт демонстрацією непідробного голосу співачки»[30]. Видання Record Mirror[en] дало альбому три зірки з п'яти, стверджуючи, що лише невелика частина матеріалу не дозволила поставити вищий бал, і що альбом є «обов'язковим для прослуховування» для шанувальників кантрі-музики[31]. Тоді як саму Тайлер дуже засмучувало те, що RCA Records змушували її в основному записувати кантрі-музику[32].

Другий студійний альбому Тайлер Natural Force (1978)

Дві пісні альбому вийшли як сингли: «My Guns Are Loaded» і «Too Good to Last». 1979 року Тайлер також випустила сингл «(The World Is Full) Married Men»[en], який став музичною темою до однойменного фільму[en]. Тайлер з'явилася у фільмі, виконуючи цю пісню під час титрів. Сингл досяг 35-го місця в британському чарті (UK Singles Chart)[33]. «Record Mirror» критикували пісню словами: «Бонні припиняє жувати гравій на хвилину або дві…», а потім продовжив: «Вона знову завершила шліфуванням моїх барабанних перетинок. Ой»[31].

У листопаді 1979 року Тайлер представляла Велику Британію на Всесвітньому фестивалі популярної пісні[en] в Японії, організатором якого була корпорція Yamaha. Вона виграла міжнародну премію Grand Prix за виконання пісні «Sitting on the Edge of the Ocean», написаної Ронні Скоттом і Стівом Вулфом. Також 1979 року вийшла пісня «I Believe in Your Sweet Love»[en], яку «Record Mirror» під час її релізу назвали синглом тижня[34].

Обидва сингли «Sitting on the Edge of the Ocean» та «I Believe in Your Sweet Love» увійшли до заключного студійному альбому Тайлер з RCA Records, Goodbye to the Island, який вийшов 1981 року. Альбом, записаний в Алгарве (Португалія) та спродюсований Скоттом і Вулфом спільно з Г'ю Мерфі, не мав успіху, він потрапив до чартів лише в Норвегії[34]. AllMusic оцінив альбом на три зірки з п'яти, а інші критики пророкували, що Тайлер «судилося залишитися виконавицею одного хіту»[35][36]. Філ Гендрікс із Cherry Records зазначав, що Тайлер «[доводила] знову й знову, що вона одна з тих рідкісних артисток, які можуть, ніби отримавши чарівний пендель, впасти на провальне місця в чарті і злетіти знов на саму гору, не зазнавши при цьому жодної шкоди»[31].

1982—1987: Faster Than the Speed of Night і Secret Dreams and Forbidden Fire

[ред. | ред. код]

Після закінчення контракту з RCA, Тайлер підписала контракт з CBS/Columbia[37]. A&R-менеджер[en] Мафф Вінвуд[en] попросив Тайлер знайти нового продюсера. Вона розглядала кандидатури Філа Коллінза, Джеффа Лінна та Алана Тарні[en], але її першим вибором став Джим Стейнмен[en]. Співачка казала: «Я велика шанувальниця його записів, особливо сольного альбому, і коли ми з моїм менеджером обговорювали моє повернення, ми обидва погодилися, що я повинна звучати якнайкраще, інакше ніхто не сприйматиме мене всерйоз»[38]. Стейнмен спочатку відмовився, але передумав після того, як Тайлер надіслала йому демо-записи рок-матеріалу, який вона сподівалася записати[39].

Через кілька тижнів після першої зустрічі зі Стейнменом, Тайлер відвідала його штаб-квартиру у Нью-Йорку, де виконала пісню «Total Eclipse of the Heart» разом з канадським співаком Рорі Доддом[en]. Стейнмен називав цю пісню «вагнерівським натиском звуку та емоцій», а також «візитівкою» голосу Тайлер. Вона увійшла до її п'ятого студійного альбому Faster Than the Speed of Night, випущеного 8 квітня 1983 року у Великій Британії, який був записаний на студії Power Station[en] в Нью-Йорку за участю членів гурту E Street Band[en], Ріка Деррінджера[en] на гітарі, Рорі Додда та Еріка Троєра[en] на бек-вокалі, а також Стейнмена як продюсера[40][41][42].

Бонні Тайлер, 1986 рік
Бонні Тайлер, 1986 рік

«Total Eclipse of the Heart» вийшла у Великій Британії 11 лютого 1983 року й стала одним з найпродаваніших синглів усіх часів, який розійшовся накладом понад 6 мільйонів копій. Faster Than the Speed of Night очолив чарт Великої Британій й отримав срібну сертифікацію BPI, а в США він посів 3 місце в чарті Cashbox[en] і 4 місце у Billboard 200, й отримав платинову сертифікацію від RIAA за продажі понад 1 мільйон копій. Комерційний успіх Тайлер приніс їй кілька номінацій на премії, включаючи дві «Греммі» (як найкращій поп- і рок-співачці), дві AMA та BRIT. Вона отримала нагороду Goldene Europa[en], а на церемонії Variety Club of Great Britain Awards[en] її визнали найкращою виконавицею[43][44][40].

У середині 1980-х років Тайлер також досягла успіху, записавши кілька саундтреків. 1984 року вона випустила пісню «Holding Out for a Hero»[en], яка увійшла до саундтреку фільму «Вільні». Того ж року Тайлер записала пісню «Here She Comes»[en], написану Джорджо Мородером, для реставрованої версії науково-фантастичного фільму «Метрополіс» 1927 року, яка принесла їй номінацію на «Греммі» за найкращий жіночий рок-вокал[45]. Тайлер також пропонували виконати музичну тему для фільму про Джеймса Бонда «Ніколи не кажи ніколи» (1983), але співачка відмовилася, оскільки вона їй не сподобалася[46].

1986 року Тайлер випустила свій шостий студійний альбом Secret Dreams and Forbidden Fire, який став її черговою співпрацею з Джимом Стейнменом. До альбому увійшли пісні, написані Дезмондом Чайлдом і Браяном Адамсом, а також кавер-версія «Band of Gold» Фреди Пейн[en][47][48]. Альбом мав успіх у Європі, у Великій Британії він посів 24 місце, а в американському чарті Billboard 200 він посів лише 106 місце. Рецензії були загалом негативними, продюсування Стейнмена описувалося як «надто розкішне»[49]. Пісня «If You Were a Woman (And I Was a Man)»[en] стала найуспішнішим синглом альбому, продажі якого у Франції склали понад 250 000 копій[50]. Відеокліп до пісні, знятий Стейнменом і Стюартом Ормом, отримав шість номінацій на Billboard Video Music Conference[51].

Цього періоду Тайлер також співпрацювала й з іншими музикантами. 1986 року Стів Гаккетт запросив її виконати в дуеті з вокалістом гурту Manfred Mann's Earth Band Крісом Томпсоном[en] пісню «Prizefighters» для свого альбому Feedback 86[en][52], який вийшов лише 2000 року. А 1987 року Майк Олдфілд запросив Тайлер для запису своєї пісні «Islands»[en] до однойменного альбому[en][53]. Альбом і сингл стали відносно успішними в Європі. Того ж 1987 року американська співачка Шер в дуеті з Тайлер та Дарлен Лав записала пісню «Perfection» для свого альбому Cher[54].

1988—1989: Hide Your Heart

[ред. | ред. код]

1988 року Тайлер випустила на Columbia Records ще один студійний альбом, який вийшов в Європі під назвою Hide Your Heart, а в США — під назвою Notes From America. Серед авторів пісень були Майкл Болтон[en], Альберт Гаммонд[en] та Дезмонд Чайлд, який також займався продюсуванням альбому[55]. Альбом мав певний успіх у країнах континентальної Європі, у Великій Британії він посів лише 78 місце, тоді як до чартів США він загалі не потрапив. Якщо для Тайлер сингли з Hide Your Heart не стали знаменними роботами, то для інших артистів вони були головними хітами, зокрема для Kiss («Hide Your Heart»[en]), Робін Бек[en], Шер і Фреди Пейн[en] («Save Up All Your Tears» у виконанні обох), Тіни Тернер («The Best»[en])[56]. Згадуючи цей період творчості співачки, Дезмонд Чайлд казав:

Бонні Тайлер є однією з найкращих співачок на Землі. Чому? Тому що вона приходить в студію підготовленою. Я ніколи не бачив, щоб вона співала, читаючи з паперу текст пісні. Вона приходить, знаючи пісню напам'ять, тому, коли вона стоїть там і співає, вона закриває очі. Вона в священному місці, і ти це відчуваєш. Можна багато чого сказати про Бонні Тайлер, але не можна сказати, що вона не відчуває свою музику[57]

У рамках гастролей по Великій Британії на підтримку альбому під назвою Hide Your Heart Tour 1988 року, Тайлер виступала на фестивалі «Редінг» разом з Міт Лофом і гуртом Jefferson Starship[58]. Під час виступу Тайлер та Міт Лоф зазнавали образ з боку глядачів, які кидали в них пляшки[59]. Міт Лоуф перервав свій виступ через травму, тоді як Тайлер змогла завершити свій виступ, закликаючи глядачів підспівувати пісні «It's a Heartache»[59].

Також 1988 року Тайлер записала голос персонажа на ім'я Поллі Гартер в радіопостановці Джорджа Мартіна «Під молочним деревом» за драмою Ділана Томаса. Музика, написана Елтоном Джоном, включала вокальні партії Тома Джонса, Ентоні Гопкінса та Мері Гопкін[60].

1990—1994: успіх у Європі

[ред. | ред. код]
Бонні Тайлер у своєму будинку в Уельсі (1993)

1990 року Тайлер записала пісню «Into the Sunset» для саундтрека до мультсеріалу «Камінь сновидінь»[en]. Спочатку планувалося записати пісню в дуеті зі співаком Роджером Долтрі, але через накладки у розкладі чоловічий вокал записав Майк Бетт[en][61].

Того ж 1990 року співачка підписала контракт з німецькими лейблами Hansa[en] і BMG Ariola, де почала працювати над записом свого восьмого студійного альбому. Зробити це її переконав німецький продюсер і пісняр Дітер Болен, який вважав, що «[їй слід] бути лише крапельку комерційнішою», хоча співачка спочатку поставилася скептично до такої співпраці[62]. Крім Болена, у записі альбому також брали участь такі піснярі та продюсери як Джорджо Мородер, Альберт Гаммонд, Нік Кершоу[en] і Рой Біттен[en]. За словами Девіда Бруннера, A&R-менеджера Hansa: «Ми залучили так багато продюсерів, щоб передати найрізноманітніші настрої для найрізноманітніших регіонів, оскільки вірили в міжнародний кросоверний потенціал Тайлер»[63]. В результаті цієї співпраці 11 листопада 1991 року вийшов альбом Bitterblue[64]. Томас Мурейка з AllMusic назвав альбом «приємною збіркою поп-мелодій» і зазначив, що він розпочав «найбільш мейнстримний і менш помпезний» напрям у кар'єрі Тайлер[64]. Заголовний трек «Bitterblue»[en], який вийшов на місяць раніше ніж сам альбом, став хітом, що потрапив у топ-40 чартів кількох європейських країн. У Німеччині він отримав титул «Найпримітнішої пісні року» на церемонії «RSH-Gold Awards»[65]. Наступного року пісня «Bitterblue» вийшла як промо-сингл у США, де її зустріла критика, Billboard писав, що «бомбезний продакшн з шаленими волинками й хоровим цвіріньканням дітей на першому плані перекриває характерний їдкий голос Тайлер, відсуваючи його на другий план»[66]. Хоча альбом Bitterblue так і не вийшов у Великій Британії та США, у континентальній Європі він мав комерційний успіх. Він очолив чарти Австрії та Норвегії, в останній країні він отримав чотирикратну платинову сертифікацію, а у Німеччині — золоту[67][68].

Наступними студійними альбомами Тайлер стали Angel Heart (1992) і Silhouette in Red (1993), у яких більшу частину пісень написав та спродюсував Дітер Болен. Як і попередній альбом, Angel Heart також мав успіх в крїнах континентльної Європи, де отримав низку сертифікацій: у Норвегії (платину), Австрії (золото), Швейцарії (золото) та Німеччині (золото)[69][70][68][70]. Головний сингл альбому «Fools Lullaby»[en] теж мав європейський успіх, у чарті Норвегії він посів 6 місце[71]. Також до альбому увійшла пісня «Save Your Love», яку Тайлер виконала у дуеті з Френкі Міллером[en]. Альбом Silhouette in Red став останньою студійною роботою Тайлер з лейблом Hansa, він мав менший успіх у Європі, ніж її попередні роботи, хоча в Норвегії йому вдалося отримати платинову сертифікацію[67]. AllMusic зазначав, що артистки, які мали вплив на Тайлер (Дженіс Джоплін та Тіна Тернер) «часто просвічували у цьому рідкісному альбомі»[72]. Після випуску альбому Тайлер провела гастролі по Європі на його підтримку, під назвою Silhouette in Red Tour.

1993 року Тайлер назвали найкращою міжнародною співакою на церемонії Goldene Europa Awards[en], також вона отримала премії Bravo Otto[en] та Echo як найкраща поп-рок співачка 1994 року[73].

У січні 1993 року попередня компанія звукозапису Тайлер, Columbia Records, випустила збірку The Very Best of Bonnie Tyler[en], яка отримала платинову сертифікацію від BMVI. За словами Тайлер її випустили задля створення конкуренції її новим роботам. AllMusic охарактеризував її як «чудову збірку»[74][68].

У жовтні 1994 року Тайлер випустила заключну збірку з лейблом Hansa під назвою Comeback: Single Collection '90-'94, яка містила сингл «Back Home». Збірка та сингл не мали успіху у чартах. AllMusic оцінив збірку двома зірочками з п'яти[75]. Контракт Тайлер з Hansa завершився наприкінці року.

1995—1999: Free Spirit і All in One Voice

[ред. | ред. код]
Бонні Тайлер в Москві 6 травня 1997 року

1995 року Тайлер перейшла на лейбл East West Records, де записала свій одинадцятий студійний альбом Free Spirit. Дітер Болен сприйняв вихід Тайлер з Hansa Records «дуже особисто», описуючи її наступний альбом як «один з найдорожчих провалів в історії „Eastwest Records“»[76]. Free Spirit став її першим релізом у США з моменту альбому «Hide Your Heart» 1988 року[77]. До альбому увійшли спільні роботи з різними продюсерами, зокрема з Умберто Гатікою[en], Девідом Фостером і Джимом Стейнменом. Нове возз'єднання Тайлер зі Стейнменом ознаменувалося випуском першого синглу альбому «Making Love Out of Nothing at All»[en] (кавер-версія пісні, раніше виконаної дуетом Air Supply), який посів 45 місця у британському чарті у січні 1996 року[78]. Сингл містив оперний вокал матері Тайлер у вступі[79].

Free Spirit вийшов 1995 року в Європі під лейблом EastWest, а в США під лейблом Atlantic Records. 1996 року вийшло перевидання альбому, з додаванням пісні «Limelight», яку збірна Німеччини використовувала як свій офіційний гімн під час XXVI Літніх Олімпійських ігор в Атланті[80]. AllMusic зазначили, що «кілька пісень цього альбому мають середній рівень, але є кілька блискучих моментів, які мали б привернути цій збірці, від такої приваливої співачки, набагато більше уваги, ніж той мінімум, який вона отримала»[77].

1997 року Тайлер повернулася до Німеччини, де записала сингл «He's the King» для німецького телесеріалу «Король Санкт-Паулі»[de], надалі він увійшов до її дванадцятого студійного альбому All in One Voice, випущеного 1998 року. Вона з'явилася у серіалі, виконуючи пісню в казино[81]. Сингл вийшов в грудні 1997 року, й посів 95 місце в Німеччині[82]. На цьому успіх Тайлер закінчився, альбом All in One Voice і його другий сингл «Heaven» взагалі не потрапили до чартів жодної країни світу[83]. Більша частина альбому була записана з продюсером Джиммі Смітом у Дубліні та Гарольдом Фальтермайєром у Гамбурзі[84].

Також 1998 року Тайлер записала пісню «Tyre Tracks and Broken Hearts» для концептуального альбому Ендрю Ллойда Веббера Whistle Down The Wind[85]. Наступного року вона записала пісню «Is Anybody There?» для альбому Ріка Вейкмана Return to the Centre of the Earth[en][86].

2000—2005: Greatest Hits, Heart String, Simply Believe і Wings

[ред. | ред. код]
Карін Антонн[en] і Бонні Тайлер, червень 2005 року

14 вересня 2001 року Тайлер випустила збірку Greatest Hits[en], що містила сімнадцять треків. Збірка посіла 18 місце в британському чарті альбомів і отримала срібну сертифікацію від BPI за продажі понад 60 000 копій. Greatest Hits також потрапив у топ-10 чартів п'яти європейських країн[87].

2002 року Тайлер почала працювати над своїм тринадцятим студійним альбомом Heart Strings. Компанія EMI запропонувала їй записати альбом кавер-версій з оркестром і гуртом Тайлер[74]. Вона підібрала тринадцять пісень, серед яких були твори таких виконавців, як U2, The Beatles і Брюс Спрінгстін[88]. Аранжувальниками пісень стали композитори Нік Інгмен[en] і Карл Дженкінс, їхнє виконання взяв на себе Філармонічний оркестр міста Праги[en][89].

Heart Strings вийшов 18 березня 2003 року, після чого Тайлер дала тур по Німеччині на його підтримку. Альбом потрапив до європейських чартів, де досяг топ-50 у п'ятьох країнах. Того ж року французька вокалістка Карін Антонн[en] прислала Тайлер демо-запис, у якому Антонн співає пісню «Total Eclipse of the Heart» з французьким аранжуванням під назвою «Si demain... (Turn Around)» та попросила виконати її в дуеті з нею. Тайлер погодилася, і трек вийшов як сингл в грудні 2003 року. Він очолював французький чарт протягом десяти тижнів, також він посів першу сходинку в чартах Бельгії та Польщі. Його продажі у Франції склали понад 500 000 копій[90][91]. Успіх сингла вважався «поверненням» Тайлер до чартів Франції, переважна більшість відгуків від музичних критиків були схвальними[92][93].

У квітні 2004 року вийшов чотирнадцятий студійний альбом Тайлер Simply Believe, до якого увійшли сім нових пісень, треки-перезаписи та кавер-версії. Тайлер записала з Карінн Антонн пісню «Si tout s'arrête (It's a Heartache)», яка стала їх другим двомовним дуетом, вона посіла 12 місце у французьких чартах[90]. Тайлер разом з продюсером Жаном Лахсеном написала титульну пісню альбому і ще два треки. Simply Believe пробув 23 тижні у французьких чартах альбомів, де досяг 18-го місця[94].

Навесні 2005 року Тайлер випустила свій п'ятнадцятий студійний альбом Wings, записаний у Парижі. Він містив дванадцять нових пісень, дві з яких були записані французькою мовою, а також нові версії пісень «Total Eclipse of the Heart» і «It's a Heartache»[95]. Для реклами альбому Тайлер провела велике турне Європою, включаючи телевиступ на Міжнародному пісенному фестивалі в Сопоті[en] (проходить у Польщі), а також записала концерти в паризькому театрі La Cigale[en] й на фестивалі Fiestas del Pilar у Сарагосі (Іспанія). Відеозаписи всіх трьох концертів вийшли на DVD Bonnie on Tour[en] 2006 року. У Великій Британії Wings вийшов 2006 року під назвою Celebrate. 2005 року Тайлер отримала німецьку міжнародну премію Штайгер[en] за видатні досягнення[96].

2006—2011: From the Heart: Greatest Hits і Best of 3 CD

[ред. | ред. код]
Бонні Тайлер, 2009 рік

2006 року Тайлер вперше за багато років з'явилася на американському телебаченні, виконавши пісню «Total Eclipse of the Heart» разом з акторкою Люсі Лоулес у програмі Celebrity Duets[97]. Наступного року вона записала нову версію цієї пісні разом з панк-гуртом BabyPinkStar і випустила збірку From the Heart: Greatest Hits[en], який посів 2 місце в Ірландії та 31 місце у Великій Британії[98][99][78].

У квітні 2009 року Тайлер приєдналася до валлійського чоловічого хору Only Men Aloud![en] під час їхнього туру по Великій Британії, де виконала «Total Eclipse of the Heart». Вони записали цю пісню для другого студійного альбому хору Band of Brothers, який вийшов у жовтні[100]. Того ж року вона також записала титульну пісню для нового мюзиклу Мала Поупа Cappuccino Girls і виконала її на прем'єрі в Гранд-театрі Суонсі[101]. Тайлер також знялася в епізодичній ролі серіалу «Пізніше в Голліоксі»[en], де виконала пісню «Holding Out for a Hero» упродовж сцени сну з персонажем Кармел Макквін (акторка Джемма Мерна[en])[100].

2010 року Тайлер з'явилася в телерекламі MasterCard, де заспівала пародію на пісню «Total Eclipse of the Heart»[102]. У липні та серпні вона випустила пісню «Something Going On» із кантрі-співаком Вейном Ворнером та нову версію хіта «Making Love (Out of Nothing At All)» із Меттом Петріном. У жовтні вона гастролювала з Робіном Гіббом в Австралії та Новій Зеландії[103].

2011 року Тайлер з'явилася на шведському телешоу Kvällen är din, де заспівала пісню «Total Eclipse of the Heart» із шведським співаком Нікласом Паулстремом. Крім цього, вона виконала пісню «It's a Heartache»[104]. Також Тайлер знялася в музичному кліпі «Newport (Ymerodraeth State of Mind)», пародії на пісню Джея-Зі та Аліші Кіз «Empire State of Mind» для благодійної організації BBC Comic Relief[en][105]. 2011 року Тайлер нагородили на BMI London Awards за пісню «It's a Heartache», що принесла їй понад 3 мільйони прокручувань на телебаченні та радіо США з часу першого запису 1977 року[106]. Того ж року вона з'явилася в українській версії телешоу «X-Фактор» як одна з трьох британських гостей, поряд з Кайлі Міноуг і Шер Ллойд[107]. На телешоу співачка виконала пісні «It's a Heartache», «Total Eclipse of the Heart» і «Holding Out for a Hero». У грудні 2011 року портрет Тайлер, написаний Рольфом Гаррісом[en], що належить Кеті Сімс, оцінили в 50 000 фунтів на програмі BBC «Антикварне роуд-шоу»[en][108].

У вересні 2011 року Тайлер випустила нову збірку під назвою Best of 3 CD[en], яка посіла 36 місце у чартах Франції[109]. Збірка містила кавер-версію пісні «Eternal Flame»[en] гурту The Bangles[en], записану в дуеті з Лорою Зен французькою та англійською мовами, яка вийшла як сингл[110].

2012—2014: Rocks and Honey і Пісенний конкурс «Євробачення»

[ред. | ред. код]
Бонні Тайлер на «Євробаченні» 2013 року

На початку 2012 року Тайлер почала працювати над своїм шістнадцятим альбомом Rocks and Honey. У пошуках матеріалу для альбому вона вирушила до Нашвілла (штат Теннессі). Альбом записали в студії Blackbird у Нашвіллі, де його продюсером став Девід Гафф. Перед випуском альбому Тайлер надіслала його на BBC для отримання відгуків. Прослухавши третій трек «Believe in Me», вони запросили її представляти Велику Британію з цією піснею на «Євробаченні» 2013 року[111]. Хоча спочатку співачка вагалася, вона погодилася, назвавши «Євробачення» «чудовою рекламою для свого альбому»[112].

Оголошення 7 березня 2013 року того, що Тайлер представлятиме Велику Британію на конкурсі, викликало неоднозначну реакцію[113][114][115]. 13 березня вийшла пісня «Believe in Me», яка посіла 93 місце у британському чарті[116]. Як член «Великої п'ятірки», Велика Британія автоматично потрапила до фіналу «Євробачення», який відбувся 18 травня[117]. Тайлер посіла 19 місце з 23 балами. Реагуючи на результати, співачка заявила: «Я зробила все, що могла, з чудовою піснею», додавши: «Я дуже рада і щаслива, що зробила це, бо це був неймовірний досвід. Це було як ще одна церемонія вручення премії „Греммі“»[118].

Після «Євробачення» Тайлер стала першою представницею Великої Британії, яка отримала нагороду Eurovision Song Contest Radio. Її удостоїли нагород у номінаціях «Найкраща пісня» і «Найкраща співачка»[119].

Альбом Rocks and Honey вийшов 6 травня 2013 року у Великій Британії і посів 52 місце в британському чарті[120]. На назву альбому вплинув контраст між голосами Тайлер і Вінса Гілла у їхній дуетній пісні «What You Need from Me», який порівнювали з «камінням та медом»[121]. «This Is Gonna Hurt» і «Love Is the Knife» вийшли як другий і третій сингли відповідно в серпні і вересні 2013 року, хоча обидві пісні не потрапили до чартів[122].

2014 року Тайлер записала пісню «Miserere» для альбому Рідіана Робертса[en] One Day like This, і пісню «Fortune» для альбому Спайка[en] 100% Pure Frankie Miller[123][124].

2015—сучасність: Between the Earth and the Stars і The Best Is Yet to Come

[ред. | ред. код]
Бонні Тайлер, 2016 рік

У червні 2015 року Тайлер з'явилася на німецькому телешоу Die schönsten Disney Songs aller Zeiten, присвяченому популярним пісням «Діснея». Вона виконала пісню «Circle of Life»[en] з мультфільму «Король Лев»[125]. У вересні того року Тайлер виконала пісні «Total Eclipse of the Heart» і «Holding Out for a Hero» у телешоу «Найкращий час у житті»[en] з Нілом Патріком Гаррісом, Ніколь Шерзінгер та Алеком Болдвіном[126].

2016 року Тайлер взяла участь у записі альбому Френкі Міллера Double Take. Того року, під час своїх гастролів Greatest Hits Tour в Німеччині, вона оголосила про плани поїхати до Нашвілла для запису нового альбому з продюсером Джоном Картером Кешем[127]. Проте пізніше співачка повідомила німецькій газеті Westdeutsche Zeitung, що замість цього вона вирішила працювати з австралійським продюсером Девідом Маккеєм, з яким раніше записувалася у 1970-х роках[128].

У березні 2017 року Тайлер випустила новий сингл під назвою «Love's Holding On» з німецьким метал-гуртом Axel Rudi Pell[129]. У серпні того року Тайлер виконала «Total Eclipse of the Heart» на борту круїзного корабля MS Oasis Of The Seas з американським танцювальним рок-гуртом DNCE[en], відзначивши сонячне затемнення 21 серпня 2017 року[en][130]. Пісня отримала 31 000 завантажень в Інтернеті, що дозволило їй посісти 13 місце в чарті Billboard Digital Songs[131]. У листопаді вона випустила нову збірку під назвою Remixes and Rarities, яка містила численні треки з її старого з раніше не опублікованого на CD репертуару[132].

У березні 2018 року Тайлер вирушила в 22-денний тур по Німеччині та Австрії, щоб відсвяткувати 40-річчя пісні «It's a Heartache», з ізраїльським співаком Шарроном Леві на розігріві[133].

У лютому 2019 року Тайлер випустила пісню «Hold On», як головний сингл її сімнадцятого студійного альбому Between the Earth and the Stars, який вийшов в березні[134]. Спродюсований Девідом Маккеєм, альбом містив дуети з Родом Стюартом, Френсісом Россі[en] і Кліфом Річардом, серед авторів пісень були такі відомі музиканти, як Баррі Гібб і Кріс Норман. Альбом посів 34 місце в британському чарті і потрапив у топ-40 в Австрії, Німеччині та Швейцарії. У квітні 2019 року Тайлер вирушила у 23-денний тур Європою на підтримку альбому, кульмінацією якого став виступ на фестивалі BBC Proms in the Park[en] у лондонському Гайд-парку та сольний концерт у театрі London Palladium[en] у вересні[135]. Її виступ у театрі L'Olympia в Парижі зняли на камеру і транслювали на Canal+[136].

У серпні 2019 року лейбл Cherry Red Records випустив бокс-сет The RCA Years, до якого увійшли перші чотири студійні альбоми Тайлер. Журнал Classic Pop описав бокс-сет «ретельно підібраний комплект із чотирьох CD»[137]. У листопаді того року Тайлер виступила як гість на концерті Бена Цукера на арені Mercedes-Benz у Берліні, виконавши пісню «It's a Heartache». Їхній дует увійшов до концертного альбому Цукера Wer Sagt das?! Zugabe!, випущеного у травні 2020 року[138].

Бонні Тайлер у відеокліпі до пісні «Believe in Me» (2013)

У грудні 2019 року Тайлер випустила нову версію своєї пісні «Streets of Stone» 2005 року для The World's Big Sleep Out, міжнародного благодійного заходу на підтримку бездомних[139]. 14 грудня співачка виступила на «Різдвяному концерті» у Ватикані в присутності Папи Римського Франциска[140].

У березні 2020 року Тайлер оголосила, що її вісімнадцятий студійний альбом The Best Is Yet to Come завершений[141]. Проте через пандемію COVID-19 реліз альбому перенесли на зиму 2021 року[142]. Альбом, який посів 9 місце у британському чарті UK Independent Albums[en], був поверненням співачки до поп-рок-звучання 1980-х років[143]. Він складався з дванадцяти треків, серед яких були чотири кавер-версії: зокрема «I'm Not in Love»[en] гурту 10cc і «Catch the Wind»[en] музиканта Донованом. Альбом загалом отримав схвальні відгуки критиків. Журнал Retro Pop назвав The Best Is Yet to Come найкращим альбомом Тайлер з часів Hide Your Heart, відзначаючи, що вона звучить «відпочилою, сильною і сповненою енергії»[144]. Критик газети The Scotsman Фіона Шеперд назвала альбом «неоднорідним плейлистом каверів та оригінальних пісень», відзначивши пісню «I'm Only Guilty (Of Loving You)» «як сильний момент»[145].

У травні Тайлер випустила благодійний сингл «Through Thick and Thin (i'll Stand by You)» з Лоррейн Кросбі[en] на підтримку організації Teenage Cancer Trust. Сингл посів 64 місце в британському чарті інтернет-завантажень[en][146].

2 вересня 2022 року вийшла дуетна пісня Тайлер і Майка Бетта[en] «Into the Sunset» у вигляді цифрового синглу. Спочатку пісня вийшла як саундтрек до мультсеріалу «Камінь сновидінь»[en] 1990 року[147]. У жовтні того року Тайлер виконала «Total Eclipse of the Heart» наживо з акторським складом мюзиклу «Танець вампірів»[en] у Штутгарті, щоб відзначити 25-річчя його виходу[148].

У листопаді 2022 року Тайлер вирушила у свій перший тур Південною Америкою з вісьмома концертами в Бразилії та одним концертом в Уругваї[149]. У розмові виданню El País Тайлер заявила про своє бажання випустити ще один студійний альбом 2023 року, що так і не було втілено[150]. 28 вересня 2023 року видавництво Coronet Books опублікувало її мемуари під назвою «Від щирого серця» (Straight from the Heart)[151].

19 квітня 2024 року Тайлер випустила свій третій концертний альбом In Berlin[en], записаний у берлінській залі Admiralspalast під час її туру Between the Earth and the Stars Live Tour 8 травня 2019 року[152]. Виходу альбому передував випуск 22 березня його першого синглу «Faster Than the Speed of Night»[153].

У вересні 2024 року Тайлер виступила в готелі Plein на заході, організованому Філіппом Пляйном у рамках Тижня моди в Мілані[154]. 31 грудня Тайлер представила свій новий сингл «Yes I Can»[en] на фестивалі Silvester-Schlagerbooom 2025[155].

Артистизм

[ред. | ред. код]

Вплив

[ред. | ред. код]

Тайлер народилася в музичній сім'ї, вона виросла, слухаючи різні музичні жанри[156]. Одним з найбільш ранніх музичних спогадів Тайлер стало те, як її мати в родинному домі співала оперну музику. Тайлер відвідувала церкву, поки їй не виповнилося 16 років. Її першим виступом став спів у церкві англіканського гімну «All Things Bright and Beautiful»[en][157]. Завдяки музичним уподобанням її братів та сестер, вона також познайомилася з музикою Елвіса Преслі, Френка Сінатри, The Beatles та інших гуртів 1960-х років[156]. Першим виступом, який Тайлер побачила наживо, став спів Френкі Міллера[en]. Згодом вона записала з ним дуети[158].

В юному віці на Тайлер найбільш вплинули Дженіс Джоплін та Тіна Тернер. Своєю улюбленою піснею вона називає «River Deep — Mountain High[en]»[156]. Іншими артистами, які вплинули на Тайлер в її молодості, є Арета Франклін, Вілсон Пікетт, Міт Лоф, Джо Кокер, Дасті Спрингфілд і Томмі Стіл[156][74]. Вона також висловлювала захоплення сучасними артистами, такими як Guns N' Roses, Анастейша, Тоні Брекстон, Даффі та Емінем[156][159][74][160]. Крім цього, Тайлер висловлювала зацікавленість у співпраці з Адель, яку вона вважає «великою авторкою пісень, співачкою та виконавицею»[161].

Вокальний стиль

[ред. | ред. код]
Бонні Тайлер і Метт Петрін на концерті 2006 року

Музика Тайлер містить елементи кантрі, року, попу, блюзу та кельтської музики. Її хрипкий голос порівнювали з Родом Стюартом та Кім Карнс. Він був побічним наслідком операції на голосових зв'язках у 1970-х. Її іноді навіть називали «жіночим Родом Стюартом», а після співпраці з Джимом Стейнменом «жіночим Міт Лофом»[77][162][163]. Невдовзі після операції, коли Тайлер записувала другий альбом Natural Force, студійний гурт хвалив її змінений голос[164]. Критики з AllMusic описували голос Тайлер як «неповторний», «напрочуд хрипкий» та як «ефективний інструмент», що привернув увагу її перших менеджерів Ронні Скотта та Стіва Вулфа[95][165][166].

У рецензії до альбому Rocks and Honey видання OMH Media описало вокал Тайлер як «придатний лише для одного — ревучого, хрипкого співу», припустивши, що співачка звучить як пізній Джонні Кеш, коли вона «намагається стримати [свій голос]»[167]. Посилаючись на сучасний голос Тайлер, газета The Yorkshire Times писала, що її вокал «як і раніше здатний викликати мурашки»[168]. Джим Стейнмен розповів журналу People, що він написав пісню «Total Eclipse of the Heart» як «демонстрацію можливостей голосу [Тайлер]»[169]. AllMusic зазначив, що голос Тайлер «створював ідеальний ефект „відчайдушного кохання“, який ідеально підходив до романтичних текстів пісень»[165].

Написання пісень

[ред. | ред. код]

Хоча написання пісень ніколи не було значною частиною кар'єри Тайлер, вона є співавтором кількох бі-сайдів та інших треків. «Gonna Get Better», бі-сайд до японського синглу 1980 року «Sayonara Tokyo», був написаний разом з її братом Полом Гопкінсом[170].

2001 року Тайлер спільно з Гері Пікфордом-Гопкінсом написала чотири треки для його альбому GPH, заспівавши з ним дуетом у пісні «Loving You Means Leaving You»[171]. Вона також брала участь у написанні кількох пісень для свого альбому Wings 2005 року, зокрема синглів «Louise» і «Celebrate»[172].

Філантропія

[ред. | ред. код]
Бонні Тайлер у Москві, 2013 рік

Тайлер брала участь у трьох благодійних супергуртах. 1986 року вона приєдналася до проекту Anti-Heroin, записавши пісню «It's a Live-In World». Виручені кошти передали благодійній організації Phoenix House Charities, яка фінансувала центри реабілітації наркозалежних у Великій Британії[173]. Наступного року Тайлер виступила як хористка в британсько-американській благодійній групі Ferry Aid, яка випустила кавер-версію пісні «Let It Be» гурту The Beatles. Виручені кошти передали благодійній організації, що підтримувала жертв катастрофи у бельгійському порту Зебрюгге, де затонув паром[174]. Було продано понад 500 000 копій синглу у Великій Британії, де він очолював чарти протягом трьох тижнів[175][176]. 1990 року Тайлер приєднався до групи Rock Against Repatriation, записавши кавер-версію пісні «Sailing». Це була протестна пісня у відповідь на репатріацію в'єтнамських біженців, які втекли до Гонконгу. Сингл посів 89 місце в британському чарті[177].

З 1990-х років Тайлер є патронесою Дитячого терапевтичного центру Бобат у Кардіффі (Уельс), який надає допомогу дітям з церебральним паралічем. 2013 року вона проводила кампанію за визнання Бобат на премії Pride of Britain Awards[178]. Тайлер також є послом дитячої лікарні «Ноїв ковчег» в Уельсі[179]. У січні 2005 року Тайлер виступила на благодійному концерті «Rock for Asia» в Інгольштадті (Німеччина), зібравши кошти для жертв землетрусу і цунамі в Індійському океані 2004 року. Подію записали і випустили на DVD[180]. 2007 року Тайлер записала пісню «I Don't Know How to Love Him» для благодійного альбому «Over the Rainbow», концепцію якого розробила Аннека Райс у телевізійній програмі «Challenge Anneka». Альбом очолив британський чарт компіляцій[181], а виручені кошти передали Асоціації дитячих хоспісів[182].

1 листопада 2009 року Тайлер виступила хедлайнером концерту Pinktober Women in Rock у лондонському Альберт-холі[183]. Наступного року вона виступила хедлайнером благодійного концерту разом із Лео Сеєром, зібравши кошти для дитячої благодійної організації Variety в Новій Зеландії[184][185]. 2012 року Тайлер призначили покровителькою благодійної організації AAG, що займається захистом тварин, у місті Гіа (Португалія)[186]. 2013 року Тайлер перезаписала пісню «Holding Out for a Hero» для благодійної акції Children in Need. 2014 року вона підтримувала кампанію BUAV, спрямовану на те, щоб зробити обов'язковим переселення тварин з дослідницьких лабораторій[187]. 2020 року Тайлер взяла участь у записі кавер-версії пісні «Don't Answer Me» гурту The Alan Parsons Project, для збору коштів для Бергамо, італійського міста, яке сильно постраждало від спалаху пандемії COVID-19[188].

Особисте життя

[ред. | ред. код]
«Якби навіть перед моїм будинком стояв сам принц Чарльз, я б так і протримала його перед дверима, поки б не нафарбувалася»

Бонні Тайлер[189]

«Я ніколи не виходила з моди. Знаєте, чому? Тому що я ніколи її не шукала. Коли її не шукаєш, вона завжди з тобою.»

Бонні Тайлер[190]

Бонні Тайлер, 2001 рік

14 липня 1973 року Тайлер одружилася з девелопером нерухомості та дзюдоїстом, учасником Олімпійських ігор 1972 року Робертом Салліваном. У них немає дітей, Тайлер пережила викидень у 39 років[191]. За віросповіданням співачка і її сім'я є протестантами[192].

З 1988 року Тайлер і її чоловік володіють будинком з п'ятьма спальнями в Алгарве (Албуфейра в Португалії)[193]. Наприкінці 1970-х років Тайлер записала там один зі своїх альбомів, пара проводить там більшу частину року[194]. 2005 року Тайлер знялася в Алгарве для польського розважального телешоу «Zacisze gwiazd», яке розповідає про будинки акторів та музикантів[195].

Тайлер із чоловіком інвестують у нерухомість. В інтерв'ю 1999 року вони повідомили, що володіють сільськогосподарськими угіддями в Португалії та Новій Зеландії, 22 будинками у Беркширі та Лондоні, а також 65 стайнями, що пропонують послуги з утримання коней[196][197]. В інтерв'ю 2013 року Тайлер повідомила, що ферму в Новій Зеландії вони перетворили на молочну, через 12 років після придбання землі. У тому ж інтерв'ю вона заявила, що вони також володіють кар'єром[198].

Дискографія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Дискографія Бонні Тайлер

Студійні альбоми

[ред. | ред. код]
  1. The World Starts Tonight (1977)
  2. Natural Force (1978)
  3. Diamond Cut (1979)
  4. Goodbye to the Island (1981)
  5. Faster Than the Speed of Night (1983)
  6. Secret Dreams and Forbidden Fire (1986)
  7. Hide Your Heart (1988) також знаний як Notes From America (1988)
  8. Bitterblue (1991)
  9. Angel Heart (1992)
  10. Silhouette in Red (1993)
  11. Free Spirit (1995)
  12. All in One Voice (1999)
  13. Heart Strings (2003) також відомий як Heart & Soul (2002)
  14. Simply Believe (2004)
  15. Wings (2005) також відомий як Celebrate (2006)
  16. Rocks and Honey (2013)
  17. Between the Earth and the Stars (2019)
  18. The Best Is Yet to Come (2021)

Гурт

[ред. | ред. код]

Концертний склад Бонні Тайлер:[199]

  • Кіт Атак — гітара
  • Метт Прайор — гітара
  • Ед Пул — бас-гітара
  • Джон Янг — клавішні
  • Грем Рольф — ударні

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]
Докладніше: Список нагород і номінацій Бонні Тайлер
Зірка та відбитки Бонні Тайлер на Алеї слави у парку Бад-Кроцінгена

Продажі «Total Eclipse of the Heart» і «It's Heartache» оцінюються у понад 6 мільйонів екземплярів кожний, вони є одними з найпродаваніших синглів всіх часів[200][201].

1976 року Тайлер зробила прорив з синглом «Lost in France», який приніс їй номінацію Brit Awards як «Накращій британський співачці-новачку» 1977-го. У 1980-х роках її номінували на ще дві Brit Awards, і три премії «Греммі»[202]. 2013 року її нагородили Золотою відзнакою Британської академії піснярів, композиторів і письменників (BASCA)[203].

1979 року Тайлер перемогла на 10-му Всесвітньому фестивалі популярної пісні з композицією «Sitting on The Edge Of The Ocean», представляючи Велику Британію. Вона стала першим і єдиним представником Великої Британії, який отримав премію «Євробачення» 2013 року в номінації «Радіо»[204]. Тайлер також стала однією з перших західних артисток, які гастролювали в Радянському Союзі[205].

На додаток до музичних нагород, Тайлер отримала місцеві нагороди в Уельсі; зокрема 2011 року стала почесною громадянкою міста Ніт-Порт-Толбота, а 2013 року вона отримала почесний і докторській ступені Суонсійського університету[en][206]. Вона також є почесною членкинею Королівського валлійського коледжу музики і драми[en][207]. 2016 року її нагородили відзнакою Лорда-мера міста Суонсі «За музичні заслуги»[208].

2022 року Тайлер нагродили Орденом Британської імперії «За музичні заслуги»[209].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ Bonnie Tyler to represent United Kingdom. Eurovision.tv. 7 березня 2013. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  3. ↑ Lewis, Roz (17 листопада 2012). Bonnie Tyler: My family values. The Guardian. Guardian Media Group. Архів оригіналу за 20 березня 2019. Процитовано 26 серпня 2018.
  4. ↑ Bruce, Ken; Tyler, Bonnie (13 вересня 2013). Bonnie Tyler - Tracks of My Years. London: BBC. Подія сталася на 06:32. Процитовано 26 серпня 2018. Архівована копія. Архів оригіналу за 27 листопада 2018. Процитовано 30 травня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. ↑ Singing roots to Total Eclipse. BBC News. BBC. 23 вересня 2009. Архів оригіналу за 20 березня 2019. Процитовано 26 серпня 2018.
  6. ↑ Saner, Emine (13 травня 2013). Bonnie Tyler: 'I'm not part of the 80s, I'm part of now'. The Guardian. Guardian Media Group. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  7. ↑ Bonnie Tyler: 'Forget being a star - do it for the love of it'. The Guardian. Guardian Media Group. 10 травня 2009. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  8. ↑ Bonnie Tyler biography. BBC. 17 листопада 2008. Архів оригіналу за 16 вересня 2013. Процитовано 26 серпня 2018.
  9. ↑ BBC - Bonnie Tyler biography. www.bbc.co.uk (брит.). Архів оригіналу за 16 вересня 2013. Процитовано 26 серпня 2018.
  10. ↑ McLaren, James (5 червня 2012). Talent show top five. BBC. Архів оригіналу за 8 жовтня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  11. ↑ Hendricks, Phil (2009). The World Starts Tonight (CD booklet). London: Cherry Red Records. p. 2.
  12. ↑ «Bonnie Tyler: 'The older you get, the less you have to prove' — Leicestershire Press» leicestershirepress.com Процитовано 20 липня 2025
  13. ↑ How DJs Found a Lost Disc. Scunthorpe Evening Telegraph. Scunthorpe, England. 13 листопада 1976. с. 7. Процитовано 19 жовтня 2023 — через Newspapers.com.
  14. ↑ а б Bonnie Tyler – Full Official Charts History. Official Charts Company. Процитовано 3 липня 2015.
  15. ↑ Tipped for the top spot. Neath Guardian. Neath, Wales. 25 листопада 1976. с. 1. Процитовано 19 жовтня 2023 — через Newspapers.com.
  16. ↑ Prophet, Sheila (9 квітня 1977). Bonnie's Big One Is Blown! (PDF). Record Mirror. с. 6. Процитовано 19 жовтня 2023 — через World Radio History.
  17. ↑ «How DJs Found a Lost Disc» newspapers.com Процитовано 27 липня 2025
  18. ↑ «Bonnie Tyler — The World Starts Tonight» swedishcharts.com Процитовано 27 липня 2025
  19. ↑ Tyler, 2023, p. 69.
  20. ↑ Tyler, 2023, p. 71.
  21. ↑ «Official Singles Charton 8/1/1978 8 January 1978 — 14 January 1978» officialcharts.com Процитовано 27 липня 2025
  22. ↑ «Billboard Hot 100 — June 24, 1978» billboard.com Процитовано 27 липня 2025
  23. ↑ «Bonnie Tyler — Here Am I» norwegiancharts.com Процитовано 27 липня 2025
  24. ↑ Tyler, 2023, p. 80–84.
  25. ↑ American certifications – Tyler, Bonnie. GOLD & PLATINUM. Архів оригіналу за 15 серпня 2016. Процитовано 26 серпня 2015.
  26. ↑ Pennanen, Timo (2021). Bonnie Tyler. Sisältää hitin - 2. laitos Levyt ja esittäjät Suomen musiikkilistoilla 1.1.1960–30.6.2021 (PDF) (фін.). Helsinki: Kustannusosakeyhtiö Otava. с. 267. Процитовано 9 листопада 2023.
  27. ↑ Bonnie Tyler – Diamond Cut. VG-lista. Архів оригіналу за 5 грудня 2022. Процитовано 9 листопада 2023.
  28. ↑ Swedishcharts.com – Bonnie Tyler – Diamond Cut. Hung Meiden. Архів оригіналу за 5 грудня 2022. Процитовано 9 листопада 2023.
  29. ↑ Billboard 200 – March 3, 1979. Billboard. Архів оригіналу за 20 серпня 2023. Процитовано 9 листопада 2023.
  30. ↑ Mureika, Tomas. Bonnie Tyler – Diamond Cut Album Review. AllMusic. Rovi Corporation. Архів оригіналу за 11 липня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  31. ↑ а б в Hendriks, Phil (2009). «Diamond Cut.» In Diamond Cut (pp. 3–13) [CD booklet]. London: Cherry Red Records.
  32. ↑ Tyler, 2023, p. 94.
  33. ↑ Married Men – Bonnie Tyler. Official Charts Company. Архів оригіналу за 30 серпня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  34. ↑ а б Hendriks, Phil (2009). «Goodbye to the Island.» In Goodbye to the Island (pp. 3–13) [CD booklet]. London: Cherry Red Records.
  35. ↑ «Bonnie Tyler — Goodbye to the Island Album Review» allmusic.com Процитовано 29 липня 2025
  36. ↑ Guarisco, Donald A. Bonnie Tyler – Faster Than The Speed of Night Album Review. AllMusic. Rovi Corporation. Архів оригіналу за 20 листопада 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  37. ↑ «CBS U.K. Hits New Heights with Diverse Mix of Artists» worldradiohistory.com Процитовано 17 липня 2025
  38. ↑ de Whalley, Chas (5 May 1983). «Bonnie Tyler — Total Eclipse of the Chart». Kerrang!.
  39. ↑ Steels, Mark (17 March 1983). «The Two Bonnies». Smash Hits.
  40. ↑ а б «Faster Than the Speed of Night — Bonnie Tyler» allmusic.com Процитовано 19 липня 2025
  41. ↑ «Bonnie Tyler — Faster Than The Speed Of Night» discogs.com Процитовано 19 липня 2025
  42. ↑ «Pre-Order „Faster Than the Speed of Night“ 40th Anniversary Edition on Red Coloured Vinyl» bonnietyler.com Процитовано 19 липня 2025
  43. ↑ «The Glasgow Herald» books.google.com.ua Процитовано 19 липня 2025
  44. ↑ «ARD Goldene Europa» ard.de Процитовано 19 липня 2025
  45. ↑ Hilburn, Robert (23 лютого 1985). Here's one critic's picks for Grammys. Ottawa Citizen. Canwest. Архів оригіналу за 29 червня 2020. Процитовано 26 серпня 2018.
  46. ↑ «„Never Say Never Again“: Bonnie Tyler would love to record a Bond song» thecoast.net.nz Процитовано 19 липня 2025
  47. ↑ «Bonnie Tyler — Secret Dreams And Forbidden Fire» discogs.com Процитовано 19 липня 2025
  48. ↑ «Secret Dreams and Forbidden Fire» allmusic.com Процитовано 19 липня 2025
  49. ↑ Ford, Tom (12 червня 1986). Recordings – Reviews by Blade Staff Writers. Toledo Blade. Block Communications. Процитовано 26 серпня 2018.
  50. ↑ about «If You Were a Woman (And I Was a Man»" songmeaningsandfacts.com Процитовано 19 липня 2025
  51. ↑ «Bonnie Tyler: If You Were a Woman (And I Was a Man)» imdb.com Процитовано 19 липня 2025
  52. ↑ «Steve Hackett — Feedback '86» discogs.com Процитовано 17 липня 2025
  53. ↑ «Mike Oldfield — Islands» discogs.com Процитовано 17 липня 2025
  54. ↑ «Cher — Cher» discogs.com Процитовано 17 липня 2025
  55. ↑ «The Original vs. The Cover vs. The Cover — „Hide Your Heart“» 2loud2oldmusic.com Процитовано 16 липня 2025
  56. ↑ «Notes from America — Bonnie Tyler» allmusic.com Процитовано 16 липня 2025
  57. ↑ Child, Curtis (15 серпня 2013). Desmond Child Special. YouTube. Google Inc. Архів оригіналу за 1 березня 2020. Процитовано 1 січня 2014.
  58. ↑ «Songs played by tour: Hide Your Heart Tour» setlist.fm Процитовано 17 липня 2025
  59. ↑ а б The 26th Reading Rock Festival. Richfield Avenue. August 26-28th 1988. Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  60. ↑ Dylan Thomas — Under Milk Wood (A Play For Voices By Dylan Thomas) discogs.com Процитовано 17 липня 2025
  61. ↑ «New Single „Into the Sunset“ with Mike Batt out now» bonnietyler.com Процитовано 16 липня 2025
  62. ↑ Bohlen, Bonnie. Oder: Keiner singt geiler als die Tyler, p. 204.
  63. ↑ «Spotlight — Germany — Bonnie Tyler». Music & Media. London. 7 December 1991. p. 17.
  64. ↑ а б Bonnie Tyler – Bitterblue. AllMusic. All Media Network. Архів оригіналу за 21 вересня 2014. Процитовано 26 серпня 2018.
  65. ↑ Bonnie Tyler to represent United Kingdom. eurovision.tv. 15 лютого 1992. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  66. ↑ Billboard Vol. 104. Nielsen Business Media, Inc. 1992. с. 102. ISSN 0006-2510.
  67. ↑ а б Norwegian certifications – Bonnie Tyler (Норвезька) . IFPI Норвегія. Процитовано 26 серпня 2018.
  68. ↑ а б в Gold-/Platin-Datenbank (Bonnie Tyler) (Німецька) . Bundesverband Musikindustrie. Процитовано 26 серпня 2018.
  69. ↑ Austrian certifications – Bonnie Tyler (Німецька) . IFPI Австрія. Процитовано 26 серпня 2018.
  70. ↑ а б The Official Swiss Charts and Music Community: Awards (Bonnie Tyler). IFPI Switzerland. Hung Medien. Процитовано 26 серпня 2018.
  71. ↑ Norwegiancharts.com — Bonnie Tyler — Fools Lullaby [Архівовано 11 листопада 2017 у Wayback Machine.]". VG-lista. Процитовано 26 серпня 2018.
  72. ↑ Dillon, Charlotte. Bonnie Tyler – Sihouette in Red Album Review. AllMusic. Rovi Corporation. Архів оригіналу за 21 вересня 2014. Процитовано 26 серпня 2018.
  73. ↑ Roxburgh, Gordon (7 березня 2013). Bonnie Tyler to represent United Kingdom. European Broadcasting Union. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 26 серпня 2018.
  74. ↑ а б в г Champion, Edward (12 вересня 2008). The Bat Segundo Show: Bonnie Tyler. The Bat Segundo Show. Архів оригіналу за 11 липня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  75. ↑ Bonnie Tyler – Comeback: Single Collection '90-'94 Album Review. AllMusic. Rovi Corporation. Архів оригіналу за 12 липня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  76. ↑ Bohlen, Bonnie. Oder: Keiner singt geiler als die Tyler, p. 205.
  77. ↑ а б в Promis, Jose F. Bonnie Tyler – Free Spirit Album Review. AllMusic. Rovi Corporation. Архів оригіналу за 21 листопада 2013. Процитовано 26 серпня 2013.
  78. ↑ а б Bonnie Tyler UK Singles & Albums chart. Official Charts Company. Архів оригіналу за 13 березня 2013. Процитовано 26 серпня 2018.
  79. ↑ «Free Spirit» (1995) CD booklet, Atlantic Records.
  80. ↑ The history of The Alan Parsons Project — 1996 [Архівовано 3 листопада 2011 у Wayback Machine.], The Alan Parsons Project official website.
  81. ↑ «Der König von St. Pauli» imdb.com Процитовано 9 липня 2025
  82. ↑ «He's The King» — Bonnie Tyler offiziellecharts.de Процитовано 9 липня 2025
  83. ↑ «Bonnie Tyler — All in One Voice» allmusic.com Процитовано 9 липня 2025
  84. ↑ Bonnie Tyler (1998). All in One Voice (Booklet). Germany: EastWest Records. 3984-25658-2.
  85. ↑ «Various — Whistle Down The Wind» discogs.com Процитовано 9 липня 2025
  86. ↑ «Rick Wakeman — Return To The Centre Of The Earth» discogs.com Процитовано 9 липня 2025
  87. ↑ «Bonnie Tyler — Greatest Hits» discogs.com Процитовано 31 липня 2025
  88. ↑ «Bonnie Tyler With The City Of Prague Philharmonic Orchestra — Heart Strings» discogs.com Процитовано 31 липня 2025
  89. ↑ «Heart Strings 20 Year Anniversary» bonnietyler.com Процитовано 31 липня 2025
  90. ↑ а б Bonnie Tyler European single charts. Hit Parade. Архів оригіналу за 12 липня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  91. ↑ Certifications Singles Platine – année 2004 (French) . Syndicat National de l'Édition Phonographique. Архів оригіналу за 7 березня 2012. Процитовано 26 серпня 2018.
  92. ↑ Platine (French) . Березень 2004: 73. {{cite journal}}: Cite journal вимагає |journal= (довідка)
  93. ↑ Vannier, Christophe (26 лютого 2004). Kareen Antonn et Bonnie Tyler au sommet (French) . Music Actu. Архів оригіналу за 27 грудня 2013. Процитовано 26 серпня 2018.
  94. ↑ «Under Review: Bonnie Tyler's Live Albums» bonnietyler.com Процитовано 8 серпня 2025
  95. ↑ а б Mureika, Tomas. Wings review. AllMusic. Архів оригіналу за 9 липня 2014. Процитовано 26 серпня 2018. {{cite web}}: Не дозволено використовувати розмітку курсивом або жирним шрифтом у: |publisher= (довідка)
  96. ↑ Bonnie Tyler in pictures. The Daily Telegraph. Telegraph Media Group. Архів оригіналу за 13 липня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  97. ↑ Lucy Lawless and Bonnie Tyler. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 19 квітня 2015. Процитовано 26 серпня 2018. [Архівовано 2015-04-19 у Wayback Machine.]
  98. ↑ Total Eclipse of the Heart - EP by BabyPinkStar vs. Bonnie Tyler. iTunes Store. Apple, Inc. Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 26 серпня 2018.
  99. ↑ Ireland Albums Top 75 [Архівовано 7 листопада 2012 у Wayback Machine.], week Thursday 22 March 2007. Процитовано 26 серпня 2018
  100. ↑ а б Singing roots to Total Eclipse. British Broadcasting Corporation. 23 вересня 2009. Архів оригіналу за 20 березня 2019. Процитовано 26 серпня 2018.
  101. ↑ Famous faces in south west Wales. BBC News. 22 січня 2010. Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 26 серпня 2018.
  102. ↑ Benedictus, Leo (21 квітня 2010). A word on our sponsors: Total eclipse of the card. The Guardian. Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 26 серпня 2018.
  103. ↑ Sweetman, Simon (26 серпня 2018). Gig review: Bonnie Tyler in Wellington. Stuff.co.nz. Архів оригіналу за 24 травня 2014. Процитовано 26 липня 2013.
  104. ↑ Niklas Paulström överraskades — sjöng med Bonnie Tyler i tv [Архівовано 26 серпня 2018 у Wayback Machine.] expressen.se TV4 Play. Процитовано 26 серпня 2018
  105. ↑ «Newport State of Mind — Red Nose Day 2011» youtube.com Процитовано 13 серпня 2025
  106. ↑ BMI London Awards: Press Release and Winners List [Архівовано 22 серпня 2017 у Wayback Machine.] bmi.com Процитовано 26 серпня 2018
  107. ↑ «Бонни Тайлер: „Я в восторге от украинского проекта“» fakty.ua Процитовано 13 серпня 2025
  108. ↑ Bonnie Tyler by Rolf Harris — a £50,000 painting is found [Архівовано 26 квітня 2019 у Wayback Machine.] telegraph.co.uk Процитовано 26 серпня 2018
  109. ↑ Bonnie Tyler European album charts. Hit Parade. Архів оригіналу за 12 липня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  110. ↑ Bonnie Tyler est de retour : elle reprend le hit "Eternal Flame" [Bonnie Tyler is back: it takes the hit "Eternal Flame"] (French) . Pure Charts. 29 серпня 2011. Архів оригіналу за 9 лютого 2014. Процитовано 26 серпня 2018.
  111. ↑ Plunkett, John (7 березня 2013). Bonnie Tyler to represent UK at Eurovision. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 26 жовтня 2019.
  112. ↑ MacAuley, Fred; Tyler, Bonnie (7 травня 2013). Bonnie Tyler: Celebrity Interview. London: BBC. Подія сталася на 02:02. Процитовано 26 серпня 2018. Архівована копія. Архів оригіналу за 8 грудня 2018. Процитовано 30 травня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  113. ↑ Reviews – Bonnie Tyler – Believe in Me. UKMIX. Архів оригіналу за 17 травня 2013. Процитовано 26 серпня 2018.
  114. ↑ Gripper, Ann (19 квітня 2013). Eurovision 2013 preview: Is UK entry by Bonnie Tyler Believe In Me a song contest winner?. Daily Mirror. DMG Media. Архів оригіналу за 12 липня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  115. ↑ Copsey, Robert (17 травня 2013). Bonnie Tyler: 'Believe In Me' – Single review. Digital Spy. Hearst Magazines UK. Архів оригіналу за 8 серпня 2013. Процитовано 26 серпня 2018.
  116. ↑ Lane, Dan. Bonnie Tyler beats Denmark in Eurovision chart race. Official Charts Company. Архів оригіналу за 12 липня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  117. ↑ Royston, Benny. The Big Five’s Karma: The Eurovision 2017 parody that explains why Italy could still lose. Metro.co.uk. Metro. Архів оригіналу за 12 липня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  118. ↑ Siddique, Haroon (19 травня 2013). Eurovision performance was best I could do, says Bonnie Tyler. The Guardian. Guardian Media Group. Архів оригіналу за 12 липня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  119. ↑ Mourinho, Daniel (1 липня 2013). Bonnie Tyler receives ESC Radio Award trophies. Eurovision Song Contest Radio. Архів оригіналу за 12 липня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  120. ↑ Rocks and Honey. Official Charts. Процитовано 17 квітня 2023.
  121. ↑ Jones, Carys (2 травня 2013). Bonnie Tyler – Rocks and Honey album review. Entertainment Focus. Процитовано 17 квітня 2023.
  122. ↑ The Top 40 biggest singles of 2013 on the Official Chart. Official Charts. Січень 2014. Процитовано 17 квітня 2023.
  123. ↑ One Day Like This – Rhydian Roberts. Rhydian Roberts Official. Архів оригіналу за 26 серпня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  124. ↑ Deville, Louella (26 серпня 2018). Spike – 100% Pure Frankie Miller. PlanetMosh. Архів оригіналу за 15 серпня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  125. ↑ Die schönsten Disney Songs aller Zeiten präsentiert von Oliver Geissen. Die schönsten Disney Songs aller Zeiten. 19 червня 2015. RTL.
  126. ↑ Neil Patrick Harris explains how he plans to improve Best Time Ever. Entertainment Weekly. Time Inc. 22 вересня 2015. Архів оригіналу за 11 липня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  127. ↑ Williams, Kathryn (29 жовтня 2016). Bonnie Tyler is recording a new album with Johnny Cash's son. Wales Online. Архів оригіналу за 31 жовтня 2016. Процитовано 26 серпня 2018.
  128. ↑ Bonnie Tyler spielt Hits in speziellen Versionen. Westdeutsche Zeitung (German) . 12 лютого 2018. Архів оригіналу за 29 травня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  129. ↑ Axel Rudi Pell's 'The Ballads V' to Include Guest Appearance by Bonnie Tyler. Blabbermouth.net. Архів оригіналу за 30 травня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  130. ↑ Bruner, Raisa (16 серпня 2017). Bonnie Tyler Will Sing ‘Total Eclipse of the Heart’ During the Actual Eclipse. Time. Архів оригіналу за 20 серпня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  131. ↑ Rutherford, Kevin (30 серпня 2017). Bonnie Tyler Leads Post-Eclipse Sales, Streaming Gains. Billboard. Архів оригіналу за 4 листопада 2017. Процитовано 26 серпня 2018.
  132. ↑ Jones, Alan (17 листопада 2017). Reissues (Nov 17): Various 90s, Bonnie Tyler, Phil Seymour. Music Week. Архів оригіналу за 12 липня 2018. Процитовано 26 серпня 2018. {{cite web}}: Не дозволено використовувати розмітку курсивом або жирним шрифтом у: |publisher= (довідка)
  133. ↑ Neusser, Frank (12 березня 2018). "40 Years – It’s a heartache-Tour" Drei Generationen feiern Bonnie Tyler in Köln. Express. Процитовано 26 серпня 2018. {{cite web}}: Не дозволено використовувати розмітку курсивом або жирним шрифтом у: |publisher= (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  134. ↑ Papadatos, Markos (14 лютого 2019). Review: Bonnie Tyler rocks on new song 'Hold On,' to release new album. digitaljournal.com. Архів оригіналу за 5 червня 2020. Процитовано 18 травня 2020. {{cite news}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 15 лютого 2019? (довідка)
  135. ↑ Payne, Helen (15 березня 2019). Bonnie Tyler Announces First London Show in Four Years. stereoboard.com. Архів оригіналу за 18 травня 2020. Процитовано 18 травня 2020.
  136. ↑ Kaźmierska, Anita (11 листопада 2019). Canal+ uruchomi kanał Olympia TV. Sat Kurier (Polish) . Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 19 жовтня 2022.
  137. ↑ Earls, John (Жовтень, 2019). Review: Bonnie Tyler – The RCA Years. Classic Pop. Архів оригіналу за 5 червня 2020. Процитовано 18 травня 2020. {{cite news}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 18 травня 2020? (довідка)
  138. ↑ Ben Zucker: MDR sendet Doku und Konzert des Shooting-Stars am Samstag. blick.de (German) . 15 травня 2020. Архів оригіналу за 5 червня 2020. Процитовано 18 травня 2020. {{cite news}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 18 травня 2020? (довідка)
  139. ↑ Walker, Emily (2 грудня 2019). Bonnie Tyler records song ahead of homeless sleep out at Hove Lagoon. The Argus. Архів оригіналу за 5 червня 2020. Процитовано 18 травня 2020. {{cite news}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 18 травня 2020? (довідка)
  140. ↑ Benson, Nick (21 жовтня 2019). Susan Boyle, Lionel Richie and Bonnie Tyler to sing at Vatican. The Universe. Архів оригіналу за 5 червня 2020. Процитовано 18 травня 2020. {{cite news}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 18 травня 2020? (довідка) [Архівовано 2020-05-18 у Wayback Machine.]
  141. ↑ O'Connor, Rory (4 березня 2020). Bonnie Tyler wants Sir Tom Jones collaboration as singer confirms new album. mygoldmusic.co.uk. Архів оригіналу за 5 червня 2020. Процитовано 18 травня 2020. {{cite news}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 18 травня 2020? (довідка)
  142. ↑ Roger Daltrey calls for ‘vital lifeline’ as he launches charity cancer single. gazetteseries.co.uk. 21 жовтня 2019. Архів оригіналу за 5 червня 2020. Процитовано 14 травня 2020. {{cite news}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 18 травня 2020? (довідка)
  143. ↑ «Hear Bonnie Tyler's New Song, 'When the Lights Go Down'» ultimateclassicrock.com Процитовано 23 грудня 2025
  144. ↑ «Bonnie Tyler — The Best is Yet to Come» retropopmagazine.com Процитовано 23 грудня 2025
  145. ↑ «Album reviews: Arab Strap | Steg G | Alice Cooper | Bonnie Tyler» scotsman.com Процитовано 23 грудня 2025
  146. ↑ Official Singles Downloads Chart Top 100 - 22 May 2020 - 28 May 2020. Official Charts Company. Архів оригіналу за 5 червня 2020. Процитовано 5 червня 2020.
  147. ↑ Mike Batt & Bonnie Tyler release "Lost" single 'Into The Sunset' out now. rocknloadmag.com. Архів оригіналу за 5 вересня 2022. Процитовано 19 жовтня 2022.
  148. ↑ Помилка Lua у Модуль:Citation/CS1/Date_validation у рядку 989: bad argument #3 to 'format' (string expected, got nil). [Архівовано 2022-10-17 у Wayback Machine.]
  149. ↑ Borges, Caroline (6 листопада 2022). Bonnie Tyler começa turnê no Brasil por SC, relembra clássicos e esbanja vitalidade aos 71 anos. g1 (порт.). Архів оригіналу за 7 листопада 2022. Процитовано 7 листопада 2022.
  150. ↑ Lauber, Nicolás (6 листопада 2022). Bonnie Tyler con El País antes de llegar a Uruguay: "Espero que estén listos para rockear". El País (ісп.). Архів оригіналу за 7 листопада 2022. Процитовано 7 листопада 2022.
  151. ↑ Coronet signs Bonnie Tyler autobiography. BookBrunch. 11 липня 2023. Архів оригіналу за 13 липня 2023. Процитовано 13 липня 2023.
  152. ↑ Bonnie Tyler Announces Her New Live Album 'In Berlin'. earMUSIC. 21 березня 2024. Архів оригіналу за 23 березня 2024. Процитовано 22 березня 2024.
  153. ↑ Faster Than the Speed of Night (Single Edit) [Live] - Single by Bonnie Tyler. Apple Music. Архів оригіналу за 22 березня 2024. Процитовано 22 березня 2024.
  154. ↑ Mc Sword, Dan (17 вересня 2024). La Milano Fashion Week non è mai stata così ricca (італ.). Архів оригіналу за 17 вересня 2024. Процитовано 24 вересня 2024.
  155. ↑ Niemeier, Timo (17 жовтня 2024). ARD schickt Silbereisen an Silvester live auf Sendung. DWDL.de (нім.). Архів оригіналу за 19 листопада 2024. Процитовано 31 грудня 2024.
  156. ↑ а б в г д Bruce, Ken (13 вересня 2013). Bonnie Tyler - Tracks of My Years. British Broadcasting Corporation. Архів оригіналу за 27 листопада 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  157. ↑ Singing roots to Total Eclipse. British Broadcasting Corporation. Архів оригіналу за 20 березня 2019. Процитовано 26 серпня 2018.
  158. ↑ Interviu Exclusiv Cu Bonnie Tyler (Romanian) . andreipartos.ro. 15 листопада 2014. Архів оригіналу за 14 грудня 2014. Процитовано 26 серпня 2018.
  159. ↑ EMS Music / Locomotive Music, Rock For Asia — Das Charity-Konzert Open Air 2005 DVD (2006).
  160. ↑ Brown, Mick. 2001 radio interview. Capital Gold. Архів оригіналу за 13 квітня 2016. Процитовано 26 серпня 2018.
  161. ↑ Raubenheimer, Graeme (17 серпня 2013). Tyler on Adele, marriage and music. Eye Witness News. Архів оригіналу за 15 червня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  162. ↑ BBC announces Bonnie Tyler as United Kingdom representative at Eurovision 2013. BBC News. 7 березня 2013. Архів оригіналу за 27 жовтня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  163. ↑ Walentis, Al (23 липня 1983). Bonnie Tyler doesn't loaf on her comeback album. Reading Eagle. Архів оригіналу за 10 листопада 2019. Процитовано 26 серпня 2018.
  164. ↑ Bonnie Tyler: 'Forget being a star - do it for the love of it'. The Guardian. 10 травня 2009. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  165. ↑ а б DeGagne, Mike. Bonnie Tyler – Total Eclipse of the Heart – Song Review. AllMusic. All Media Network. Процитовано 26 серпня 2018.
  166. ↑ Huey, Steve. Bonnie Tyler Biography. AllMusic. Rovi Corporation. Архів оригіналу за 15 липня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  167. ↑ Ingham, Thomas (6 травня 2013). Album Reviews Bonnie Tyler – Rocks And Honey. OMH Media. Архів оригіналу за 7 травня 2013. Процитовано 26 серпня 2018.
  168. ↑ Williams, Jeremy (6 травня 2013). Bonnie Tyler - Rocks and Honey. The Yorkshire Times. Архів оригіналу за 26 квітня 2015. Процитовано 26 серпня 2018.
  169. ↑ Beviglia, Jim (24 лютого 2014). Bonnie Tyler, "Total Eclipse of the Heart". American Songwriter. Архів оригіналу за 16 серпня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  170. ↑ Bonnie Tyler «The Collection» CD booklet, Sony Music, 2013.
  171. ↑ Gary Pickford-Hopkins «GPH» CD booklet, Angel Air Records, 2001
  172. ↑ Bonnie Tyler «Wings» CD booklet, Stick Music, 2005.
  173. ↑ Mayo, Simon (29 жовтня 1986). Do they mean him? I surely hope not. Reading Evening Post. Reading, Berkshire: Reach plc. с. 2. Процитовано 11 вересня 2025 — через Newspapers.com.
  174. ↑ Wilson, Chris (9 квітня 1987). King flies in for one line. Coventry Evening Telegraph. Coventry, United Kingdom: Reach plc. с. 23. Процитовано 11 вересня 2025 — через Newspapers.com.
  175. ↑ British single certifications – Ferry Aid/Various – Let It Be. British Phonographic Industry. Процитовано 13 червня 2022.
  176. ↑ Official Singles Chart Top 100 - 12 April 1987 - 18 April 1987. Official Charts Company. Процитовано 13 червня 2022.
  177. ↑ Official Singles Chart Top 100 - 25 February 1990 - 3 March 1990. Official Charts Company. Процитовано 13 червня 2022.
  178. ↑ Thomas, Dean (11 червня 2013). Bonnie Tyler makes her local hero nomination. ITV News. Процитовано 11 червня 2013.
  179. ↑ Our People at Noah's Ark Charity. Noah's Ark Children's Hospital for Wales. Процитовано 13 червня 2022.
  180. ↑ Rock for Asia - German Tsunami Relief Show Released on DVD. bravewords.com. Процитовано 13 червня 2022.
  181. ↑ Official Compilations Chart Top 100 - 10 June 2007 - 16 June 2007. Official Charts Company. Процитовано 21 липня 2021.
  182. ↑ Association of Children's Hospices Challenges Anneka!. Архів оригіналу за 9 червня 2007. Процитовано 13 червня 2022.
  183. ↑ Pinktober presents Women of Rock. Royal Albert Hall Official Website. Архів оригіналу за 26 серпня 2018. Процитовано 26 серпня 2018. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 27 червня 2013? (довідка)
  184. ↑ Bonnie Tyler does her bit for Kiwi kids' charity. Television New Zealand. 11 листопада 2010. Архів оригіналу за 12 листопада 2013. Процитовано 26 серпня 2018.
  185. ↑ Bonnie Tyler To Headline Celebrity Charity Variety Show in New Zealand. Look to the Stars. 9 листопада 2010. Архів оригіналу за 16 серпня 2018. Процитовано 26 серпня 2018. {{cite web}}: Не дозволено використовувати розмітку курсивом або жирним шрифтом у: |publisher= (довідка)
  186. ↑ Bratley, Carrie-Marie (5 липня 2012). Bonnie Tyler named patron of Guia animal charity. The Portugal News. Архів оригіналу за 18 липня 2012. Процитовано 11 червня 2013.
  187. ↑ Bonnie Tyler wants to rehome cats and dogs used in testing. Daily Express. 4 листопада 2014. Процитовано 1 жовтня 2016.
  188. ↑ Bonnie Tyler, Lenny Zakatek, Massimo Numa: "Don't Answer Me" dedicata a Bergamo. Bergamo News. 9 липня 2020. Процитовано 13 червня 2022.
  189. ↑ «Рок-цитати». [Архівовано 22 серпня 2018 у Wayback Machine.] Сайт odessa-life.od.ua. Процитовано 22 серпня 2018
  190. ↑ «Рок-цитати». [Архівовано 17 червня 2016 у Wayback Machine.] Сайт rockquotes.eugene-home.kiev.ua. Процитовано 20 серпня 2018
  191. ↑ Lewis, Roz (17 листопада 2012). Bonnie Tyler: My family values. The Observer. Архів оригіналу за 20 березня 2019. Процитовано 26 серпня 2018.
  192. ↑ «Bonnie Tyler: My family values» theguardian.com Процитовано 3 вересня 2025
  193. ↑ Bonnie Tyler Interview Wales 1999 1/4 на YouTube. 5:28 — «What drew you to come back to Swansea and how long have you lived in this house?» Процитовано 26 серпня 2018
  194. ↑ I lost my heart in … The Algarve [Архівовано 15 липня 2018 у Wayback Machine.], The Guardian, 7 липня 2001. Процитовано 26 серпня 2018
  195. ↑ Virtual Poland [Архівовано 20 березня 2020 у Wayback Machine.], Zacisza Bonnie Tyler (Bonnie Tyler seclusion) Процитовано 26 серпня 2018
  196. ↑ Home Truths Bonnie Tyler [Архівовано 20 березня 2020 у Wayback Machine.], thefreelibrary.com, 2001. Процитовано 26 серпня 2018
  197. ↑ Bonnie Tyler Interview Wales 1999 1/4 на YouTube. 7:01 — «Tell us more about your other homes that you live in.» Процитовано 26 серпня 2018
  198. ↑ Arcadio, Bernard (1 червня 2013). Bernard Arcadio avec Sylvain Luc, André Ceccarelli et Philippe Chayeb // Passi // L'tarn-et-Saône // Bonnie Tyler. France Inter. Архів оригіналу за 16 червня 2013. Процитовано 26 серпня 2018. {{cite web}}: Не дозволено використовувати розмітку курсивом або жирним шрифтом у: |publisher= (довідка)
  199. ↑ The Illegal Eagles Keith Atack Profile Page. The Illegal Eagles official website. Архів оригіналу за 20 грудня 2014. Процитовано 18 жовтня 2013. [Архівовано 2014-12-20 у Wayback Machine.]
  200. ↑ Tyler releases new Total Eclipse. BBC News Online. 2 вересня 2009. Архів оригіналу за 15 липня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  201. ↑ Bonnie Tyler. People. 45 (24). 17 червня 1996. Архів оригіналу за 4 травня 2014. Процитовано 26 серпня 2018.
  202. ↑ Bonnie Tyler BRITs Profile. Brit Awards. British Phonographic Industry. Архів оригіналу за 25 жовтня 2014. Процитовано 26 серпня 2018. [Архівовано 2014-10-25 у Wayback Machine.]
  203. ↑ Turner, Robin (24 вересня 2013). Bonnie Tyler wins major music award. Wales Online. Архів оригіналу за 24 грудня 2013. Процитовано 26 серпня 2018.
  204. ↑ Mourinho, Daniel (17 червня 2013). ESC Radio Awards 2013 – The Winners. Eurovision Song Contest Radio. Архів оригіналу за 15 липня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  205. ↑ Saner, Emine (13 травня 2013). Bonnie Tyler: 'I'm not part of the 80s, I'm part of now'. The Guardian. London. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  206. ↑ Turner, Robin (10 липня 2013). Bonnie Tyler and Gareth Edwards receive honorary degrees. Wales Online. Архів оригіналу за 15 липня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  207. ↑ Turner, Robin. Honorary Fellows. Royal Welsh College of Music & Drama. Архів оригіналу за 28 березня 2012. Процитовано 26 серпня 2018. [Архівовано 2012-03-28 у Wayback Machine.]
  208. ↑ Thomas, Geraint (21 липня 2016). Look who is about to be honoured by the Lord Mayor of Swansea. South Wales Evening Post. Процитовано 26 серпня 2018.
  209. ↑ The London Gazette thegazette.co.uk Процитовано 1 листопада 2022

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Бонні Тайлер
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бонні Тайлер
Ця сторінка належить до добрих статей української Вікіпедії.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бонні_Тайлер&oldid=47799029